13/197 Про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно та визнання права власності на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію - 11.02.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2009 р. у справі №13/197 відмовлено в задоволенні позовних вимог ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ до відповідачів: ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури", м. Львів (надалі –Відповідач 1), ТзОВ "Регіональний девелопмент", м. Львів (надалі –Відповідач 2), ТзОВ "Західно-український іпотечний центр", м. Львів (надалі –Відповідач 3) та Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, м. Стрий (надалі –Відповідач 4) за участю третьої особи - ДП "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Моршин, Львівська область про визнання договорів купівлі-продажу від 18.07.2007 р., від 06.09.2007 р. недійсними. Визнання права власності за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію "Лаванда"ДП "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт", що знаходиться за адресою: м. Моршин, вул.. І.Франка 33 у розмірі 1846/10000. Скасування реєстрації в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації права власності на частку спального корпусу санаторію "Лаванда"у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою: м. Моршин, вул.. І.Франка, 33 яка була проведена за ТзОВ "Регіональний девелопмент".

Позивач –ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, б/н від 23.12.2009 р., в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- судом не взято до уваги при винесенні рішення результат розгляду справи №1/233-21/124 усіма судовими інстанціями, а саме той факт, що ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури"не є таким, за яким визнано право власності на 1846/10000частин спального корпусу санаторію "Лаванда"загальною площею 13137,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Моршин, вул.. І.Франка, 33, тобто ВАТ "ЛЗТА"не є власником спірного об"єкту нерухомості. Судове рішення по вищезазначеній справі, яке певний період слугувало підставою для реєстрації права власності на відповідну частку у спірному об"єкті нерухомості, скасоване як винесене поза межами компетенції адміністративного суду, визнано Верховним Судом України незаконним та є нечинним;

- суд при винесенні спірного рішення не розглянув та не взяв до уваги той факт, що порушення Відповідачем 1 ст. 362 Цивільного кодексу України мало місце, так як власником даного майна було ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"і доказів того, що Позивачу (власнику майна) ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"було запропоновано переважне право купівлі нерухомого майна суду не було подано. Жодних листів, пропозицій та взагалі листування щодо продажу частки у спірному об"єкті нерухомості на адресу ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не надсилалось та не надходило, що підтверджується і матеріалами справи і позицією Відповідачів.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення та прийняття нового, яким просить позовні вимоги задоволити.

Відповідач 1 –ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури"у відзиві б/н від 02.02.2010 р. та Відповідача 2 –ТзОВ "Регіональний девелопмент"у відзиві б/н від 03.02.2010 р. заперечили доводи апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду вважають вірним, прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства та з повним дослідженням матеріалів та обставин справи, відповідно до цього просять останнє залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Відповідач 4 –Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації - у відзиві від 10.02.2010 р. №253 вказує, що під час проведення державної реєстрації прав власності на спальний корпус санаторію "Лаванда", що знаходиться в м. Моршин по вул. І. Франка, 33, він діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"повністю.

11.02.2010 р. представником Відповідача 1 та Відповідача 2 подано ідентичні по своїй суті клопотання про відкладення розгляду справи, в зв"язку з тим, що Позивачем при поданні апеляційної скарги вказало про наявність акту про невідповідність документа опису вкладеного в конверт від 01.06.2007 р., який не досліджувався при попередніх розглядах справи. Даний акт з невідомих причин Відповідач 1 та Відповідач 2 не отримали від Скаржника. Крім цього, Відповідач 1 має намір подати додаткові докази по справі.

Дані клопотання судовою колегією відхилено з огляду на те, що апеляційне провадження у справі №13/197 порушено ухвалою суду від 31.12.2009 р., якою призначено розгляд на 11.02.2010 р. Дану ухвалу суду Відповідача 1 та Відповідач 2 отримали 14.01.2010 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення за № 4482282, №4479978.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено права і обов"язки сторін, зокрема сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії та інші, а також добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до цього, сторони мали час та можливість ознайомитися з матеріалами справи та надати додаткові докази. Відповідач 1 та Відповідач 2 не вказали в своїх клопотання які саме докази вони мають намір подати, як вони можуть вплинути на оскаржуване рішення і не обґрунтували в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України неможливість подання таких суду першої інстанції з причин, що не залежали від них.

Відповідно до цього, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила відмовити в задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи та розглядати справу по суті за наявними у ній матеріалами, враховуючи те, що позиції Відповідача 1 та Відповідача 2 викладені у надісланих суду відзивах на апеляційну скаргу (Т-2, а.с.36-36, а.с.38-39).

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, вислухавши в судовому засіданні представників Позивача, Відповідача 4 та третьої особи, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, виходячи з наступного.

18 липня 2007 року між ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" та ТОВ "Західно-український іпотечний центр"укладено договір купівлі-продажу на 1846/10000 спального корпусу санаторію "Лаванда", що знаходиться у м.Моршин, вул. Ів.Франка, 33 Львівської області.

Вказаний договір посвідчено 18.07.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Книш Г.М., за реєстром № 2956 (Т-1, а.с.16-18).

Згідно п.2 Договору вищевказана будівля належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду Львівської області у формі постанови, справа №1/233-21/124 від 13.09.2005 р., по якому ВАТ "ЛЗТА"належить 18,46% спільного корпусу санаторію "Лаванда", яке зареєстроване в Комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації"07.05.2007 р., в книзі №1, запис №46. Реєстраційний номер 4797539. На 8154/10000частин спального корпусу "А-7", овочевий склад "В-1", адміністративний будинок "З-2", кладову "Ж-1", гараж "Е-1", котельню (бойлерну) "Л-1", холодильники: "М-1", "Н-1", "О-1"право власності не оформлено. Нежитлова будівля розташована на землях міськдержземфонду.

На підставі договору купівлі –продажу від 18.07.2007 року Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на нерухоме майно за ТОВ "Західно-український іпотечний центр"(Т-1,а.с. 16-18).

06 вересня 2007 року ТОВ "Західно-український іпотечний центр"уклав договір купівлі –продажу на 1846/10000 спального корпусу санаторію "Лаванда" з ТОВ "Регіональний девелопмент", що був посвідчений 06.09.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Холявка В. Я., за реєстром № 2231 (Т-1, а.с.19-21). На підставі вказаного договору, Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, було зареєстровано за ТОВ "Регіональний девелпмент" право власності на 1846/10000 спального корпусу санаторію "Лаванда".

Таким чином, ТОВ "Регіональний девелопмент", на вказаній правовій підставі став власником 1846/10000 спального корпусу санаторію "Лаванда" у м. Моршин, вул.Ів.Франка, 33.

Відповідач 3 –ТОВ "Західно-український іпотечний центр"вилучений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т-1,а.с.152), а тому провадження в частині вимог, заявлених до ТОВ "Західно-український іпотечний центр"припинено на підставі п.6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 цього кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 3 ст.215 передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідачем 1 і Відповідачем 2 укладались два договори купівлі-продажу, посвідчені нотаріально, а саме: договір купівлі-продажу частки нерухомого майна (спального корпусу санаторію "Лаванда" Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт"ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", що знаходиться за адресою: м. Моршин, вул. Ів.Франка, 33, у розмірі 1846/10000 ) від 18.07.2007р., укладений між ВАТ Львівський завод телеграної апаратури"(ЄДРПОУ: 14308397) та ТзОВ "Західно-український іпотечний центр"(ЄДРПОУ: 32408778) та посвідчений приватним нотаріусом Книш Г.М. (а.с.16-18), а також договір купівлі-продажу частини нерухомого майна (спального корпусу санаторію "Лаванда"Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт"ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", що знаходиться за адресою: м. Моршин, вул. Ів.Франка, 33, у розмірі 1846/10000 ) від 06.09.2007р. укладений між ТзОВ "Західно-український іпотечний центр"(ЄДРПОУ: 32408778) та ТзОВ "Регіональний девелопмент"(ЄДРПОУ: 35382590) посвідчений приватним нотаріусом Холявкою В.Я. Копії договорів знаходяться в матеріалах справи (Т-1, а.с.16-21).

Судова колегія вважає, що оскаржувані договори укладені з порушенням норм чинного законодавства з наступних підстав.

Постановою Господарського суду Львівської області від 13.09.2005 року у справі № 1/233-21/124 задоволено позовні вимоги ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури", визнано недійсним рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради № 238 від 17.09.2003 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна"Прикарпатського ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"(назву підприємства змінено на ДП "СКК "Моршинкурорт"ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") в частині оформлення права власності за Прикарпатським ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"на спальний корпус санаторію "Лаванда"в м. Моршин, вул. Ів.Франка, 33 та скасовано відповідну державну реєстрацію Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації на будівлю спального корпусу санаторію "Лаванда", визнавши за ЗАТ "Львівський завод телеграфної апаратури"право власності на частину в розмірі 18,46 % цього об'єкту нерухомості (Т-1, а.с.33-35).

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 22.02.2006 р. (Т-1, а.с.36-38) скасував рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2005р. у справі № 1/233-21/124 та прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ "ЛЗТА"відмовлив повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.04.2007р. у цій справі (Т-1, а.с.39-42) задоволив касаційну скаргу ВАТ "ЛЗТА", скасував постанову Львівського апеляційного господарського суду України від 22.02.2006р. та залишив в силі рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2005р.

17 серпня 2007р. Позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про поновлення строку для касаційного оскарження за винятковими обставинами та касаційною скаргою про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.04.2007р. у справі Господарського суду Львівської області №1/233-21/124 та залишення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006р. у справі №1/233-21/124 без змін.

Про подання касаційної скарги до Верховного Суду України був повідомлений Відповідач -1, на його адресу надіслана копія касаційної скарги.

Ухвалою Верховного суду України від 12.09.2007р. скаргу Прикарпатського ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"допущено до розгляду в порядку провадження за винятковими обставинами та 09.09.2008р. постановою Верховного Суду України касаційну скаргу задоволено частково, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.04.2007 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р. і постанову Господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. скасовано. Провадження в адміністративній справі закрито та повернуто її до Господарського суду Львівської області (Т-1, а.с.49-50).

З врахуванням наведеного вище, рішення Виконавчого комітету Моршинської міської ради від 17.09.2003р. № 238 та лист цього ж органу владних повноважень від 13.11.2008р. № 2136, які стверджують дійсність права власності на об’єкт предмету договорів купівлі-продажу - частки нерухомого майна за Прикарпатським ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", які не були прийняті до уваги судом першої інстанції, є чинними.

Судова колегія вважає хибною позицію суду першої інстанції, що право Позивача, який вважає себе власником майна, відчуженого третій особі, не може бути захищено шляхом визнання недійсними договорів купівлі –продажу, та, що власник (Позивач) має право витребувати майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їх волі іншим шляхом, не може бути прийнята як шлях вирішення спору, оскільки на час розгляду цієї справи Позивач фактично володів 1846/10000 частиною спального корпусу санаторію "Лаванда"Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт"ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", що знаходиться за адресою: м. Моршин, вул. Ів.Франка, 33., так як термін "володіння"у цивільному праві має два значення:

1) одна із правомочностей власника - право володіння, під яким слід розуміти передбачену нормами права можливість власника фізично панувати над річчю чи іншим чином утримувати її у сфері власних господарських потреб;

2) окремий цивільно-правовий інститут, у якому володінням визнається фактична наявність речі у майні фізичної чи юридичної особи, яку вона вважає своєю.

Також Господарський суд Львівської області не звернув увагу на суттєву невідповідність предмету оскаржуваних договорів із предметом резолютивної частини скасованого рішення Господарського суду Львівської області.

Так у постанові Господарського суду Львівської області від 13.09.2005 року у справі № 1/233-21/124 визнано за Відповідачем -1 право власності на частину в розмірі 18,46 % цього об'єкту нерухомості, в той час як в договорах купівлі-продажу частки нерухомого майна між Відповідачем –1 та Відповідачем –3 і Відповідачем –3 та Відповідачем –2 зазначається розмір частини спального корпусу 1846/10000.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановленим законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, згідно з ч.1 ст. 207 ГК України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції ( спеціальної правосуб’єктності ).

В Постанові Верховного Суду України від 30.01.2007р. "Про визнання недійсним договору" зазначається, що вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з яким закон пов’язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскаржуваний договір купівлі-продажу частки нерухомого майна (спального корпусу санаторію "Лаванда"Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт"ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", що знаходиться за адресою: м. Моршин, вул. Ів.Франка, 33, у розмірі 1846/10000) від 18.07.2007р. укладений між ВАТ Львівський завод телеграної апаратури"(ЄДРПОУ: 14308397) та ТзОВ "Західно-український іпотечний центр"(ЄДРПОУ: 32408778) з порушенням вимог статті 362 Цивільного кодексу України, так як Дочірнє підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт"ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"та його правопопередник Прикарпатське дочірнє підприємство ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"не отримувало рекомендованим листом із повідомленням про вручення нотаріальної заяви-пропозиції від 25.05.2007р., а лише була отримана за цим відправленням заява-пропозиція ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури"від 25.04.2007р. за № 87, не посвідчена нотаріально, в якій йшлося не про продаж спірної частки, а лише пропонувалось висловитись з приводу володіння та користування майном санаторію "Лаванда" (Т-2, а.с.17).

Стаття 362 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

При вирішенні спору місцевим господарським судом відхилені доводи Позивача щодо порушення Відповідачем 1, Відповідачем 2, Відповідачем 3 при укладенні договору купівлі-продажу від 18.07.2007 р. та купівлі-продажу від 06.09.2007 р. положень Закону України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" від 22.02.2007 р. (700-16) з тих мотивів, що дія норм цього закону не поширюється на жодну з сторін як договору купівлі-продажу від 18.07.2008 р. так і договору купівлі-продажу від 06.09.2007 р.

З такими висновками місцевого господарського суду судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" від 22.02.2007 р. встановлювався тимчасовий (до 01 січня 2008 р.) мораторій на відчуження нерухомого майна санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного призначення (санаторіїв, готелів, туристичних та спортивних баз, майнових комплексів відповідних підприємств, їх структурних підрозділів, окремих будівель, споруд, приміщень тощо) та основних засобів виробництва, які перебувають у володінні Федерації професійних спілок України, господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, учасником (акціонером) чи засновником яких є Федерація професійних спілок України, а також акцій (часток, паїв) господарських товариств, які здійснюють відповідну діяльність, що перебувають у володінні Федерації професійних спілок України.

При цьому відповідно до ст. 2 цього ж Закону зазначено, що під терміном відчуження майна розуміється укладення та виконання договорів купівлі-продажу, застави, іпотеки, внесення його до статутних капіталів (фондів) суб'єктів господарювання, інших цивільно-правових правочинів, які передбачають перехід права власності до інших юридичних та фізичних осіб.

Виходячи з викладеного, на час укладення договору купівлі-продажу від 18.07.2007р. та договору купівлі-продажу від 06.09.2007 р. була чинна тимчасова заборона на укладення договорів, зокрема купівлі-продажу, предметом яких виступало майно санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного призначення (санаторіїв, готелів, туристичних та спортивних баз, майнових комплексів відповідних підприємств, їх структурних підрозділів, окремих будівель, споруд, приміщень тощо) та основних засобів виробництва, які були у фактичному володінні зокрема: господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, учасником (акціонером) чи засновником яких є Федерація професійних спілок України. При цьому винятків по суб’єктному складу таких договорів, на яких мораторій не розповсюджується Законом України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" (700-16) не передбачалось.

Крім того, виходячи з аналізу преамбули та ст. 4 Закону України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" - мораторій (заборона) на відчуження майна, в тому числі заборона на укладення договорів, щодо такого майна не залежала від правових підстав фактичного володіння майном суб’єктами, визначеними ст. 1 цього ж Закону .

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, судова колегія погоджується з твердженням Скаржника про існування заборони відчуження майна Федерації профспілок України на час укладення спірних договорів, а тому останні є недійсними.

Покликання місцевого господарського суду на рішення Господарського суду Львівської області №19/162 від 14.11.2008 р., яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП "Санаторно –куротний комплекс "Моршинкурорт"ЗАТ лікувально–оздоровчих закладів "Укрпрофоздоровниця"до Відповідача - 1 та Відповідача - 2 про визнання договорів недійсними, і яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України як на рішення, яким встановлені факти, які не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, судова колегія вважає хибним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем у справі №19/162 виступало Дочірнє підприємство ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт", а в даній справі за захистом порушеного права звернувся власник майна –Закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця"(Т-1, а.с100-107).

Що стосується вимог щодо ТзОВ "Західно-український іпотечний центр", м. Львів, то провадження у цій частині вірно припинено місцевим господарським судом, оскільки, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №025826, вказану юридичну особу припинено (Т-1, а.с.152).

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівсько апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а рішення місцевого господарського суду таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, а відтак підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", б/н від 23.12.2009 р. задоволити частково. .

2. Пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області по справі № 13/197 від 10.12.2009р. скасувати і в цій частині прийняти нове рішення, яким позов ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ до відповідачів: ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури", м. Львів; ТзОВ "Регіональний девелопмент", м. Львів; ТзОВ "Західно-український іпотечний центр", м. Львів; Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, м. Стрий за участю третьої особи - ДП "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Моршин, Львівська область про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності задоволити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки нерухомого майна (спального корпусу санаторію "Лаванда"Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт"ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", що знаходиться за адресою: м. Моршин, вул. Ів.Франка, 33, у розмірі 1846/10000 ) від 18.07.2007 р., укладений між ВАТ "Львівський завод телеграної апаратури"(ЄДРПОУ: 14308397) та ТзОВ "Західно-український іпотечний центр"(ЄДРПОУ: 32408778);

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна (спального корпусу санаторію "Лаванда"Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт"ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", що знаходиться за адресою: м. Моршин, вул. Ів.Франка, 33, у розмірі 1846/10000 ) від 06.09.2007 р., укладений між ТзОВ "Західно-український іпотечний центр"(ЄДРПОУ: 32408778) та ТзОВ "Регіональний девелопмент"(ЄДРПОУ: 35382590).

3. Скасувати реєстрацію в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації права власності на частку спального корпусу "Лаванда"у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою: м. Моршин, вул. І.Франка, 33, яка була проведена за ТзОВ "Регіональний девелопмент".

4. Визнати право власності за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію "Лаванда"Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт", що знаходиться за адресою: м. Моршин, вул. І.Франка, 33 у розмірі 1846/100000.