42/302 Про визнання договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі укладеним в редакції водокористувача - 20.01.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2009

у справі № 42/302 (суддя

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Зв"язківець-3"

до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про визнання договору укладеним

Позов заявлено про визнання договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 03.04.2008 року укладеним в редакції позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2009 року, повний текст якого підписаний 16.10.2009 року, позов ЖБК "Зв’язківець-3" задоволено та визнано договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі від 03.04.2008 укладеним в редакції абонента (ЖБК "Зв’язківець-3").

Рішення суду ґрунтується на тому, що нормами законодавства встановлено обов’язковість укладення договору на постачання питної води та водовідведення; запропонована позивачем редакція договору не суперечить вимогам законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2009 року у справі № 42/302 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом проігноровано вимоги ч. 8 ст. 181 ГК України, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, тому договір не може бути визнано укладеним.

Крім цього відповідач посилається на те, що позивач не повідомив суд першої інстанції про наявність рішення між тими ж сторонами, про той же предмет, а саме: рішення господарського суду міста Києва у справі № 6/37. Відповідач зазначив, що не ухиляється від укладення договору, а домагається укладення договору, який би відповідав вимогам закону та інтересам сторін.

Ухвалою від 25.11.2009 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя –Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна Компанія "Київводоканал" прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/17 від 19.01.2010 року справу № 42/302 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Ропій Л. М.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що резолютивна частина оспореного рішення містить речення: "У зустрічному позові відмовити", а описова: "Державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати позивача за зустрічним позовом на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. покладаються на позивача за зустрічним позовом", що є опискою, оскільки при розгляді справи № 42/302 зустрічний позов не розглядався і судом щодо нього рішення не прималося.

Зазначена описка не впливає на вирішення спору сторін по суті і може бути виправлена судом першої інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) порядку за заявою сторони або за своєю ініціативою.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Спір сторін стосується укладення між ними договору на поставку відповідачем води та приймання стічних вод через приєднані мережі для потреб позивача.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення, послуги з питного водопостачання надаються підприємством питного водопостачання на підставі укладених з ними договорів.

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг, до яких згідно ст. 1 цього Закону відносяться послуги з водопостачання та водовідведення, здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Частиною 1 статті 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Отже, з врахуванням вищезгаданих норм закону, на відповідача покладається обов'язок укласти з позивачем договір на постачання питної води та приймання стічних вод.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальний порядок укладення господарських договорів встановлений ст. 181 ГК України, згідно ч. 2 якої проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

03.04.2008 року листом № 32 позивач запропонував відповідачу розглянути прект договору від 03.04.2008 року на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

До зазначеного листа позивачем додано запропонований проект договору в 2-х примірниках з підписом і печаткою позивача.

Відповідно ч. 3 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї

статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частиною 4 ст. 181 ГК України передбачено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Тобто, одержавши від позивача проект договору від 03.04.2008 року, відповідач відповідно до вимог ч. 4 ст. 181 ГК України повинен був протягом двадцяти днів розглянути його та надати свої заперечення у формі протоколу розбіжностей або повернути один примірник позивачу, підписаний зі свого боку і скріплений печаткою.

Відповідач в порушення вимог закону у встановлений строк а ні повернув оформлений належним чином примірник договору, а ні надав свої заперечення у формі протоколу розбіжностей.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на лист позивача № 32 від 03.04.2008 року листом від 24.04.2008 року відповідач направив позивачу протокол розбіжностей до іншого договору, датованого 21.11.2007 року, а наданий позивачем проект договору від 03.04.2008 року у встановлені законом порядку та строк не розглянув.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За наявних в матеріалах справи документальних доказів вбачається, що починаючи з 2005 року, сторони намагаються у судовому порядку оформити свої правовідносини щодо поставки питної води та приймання стічних вод і весь цей час, незважаючи на відсутність між сторонами оформленого у встановленому законом порядку договору, відповідач не припиняє надавати позивачу послуги з водопостачання і водовідведення.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

У відповідності до вимог наведеної норми ЦК України (435-15) такі дії відповідача свідчать про прийняття пропозиції укласти договір в редакції позивача.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі від 03.04.2008 укладеним в редакції позивача.

При цьому, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, тому договір не може бути визнано укладеним, є недоведеними і до уваги колегією суддів не приймаються.

Твердження відповідача про наявність рішення між тими ж сторонами, про той же предмет, а саме: рішення господарського суду міста Києва у справі № 6/37, до уваги колегією суддів не приймаються як безпідставні, оскільки предметом розгляду у вказаній справі є визнання укладеним між сторонами договору від 31.08.2005 року, в той час як договір, що є предметом розгляду у цій справі, датований 03.04.2008.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відкрите акціонерне товариство "Акціонерна Компанія "Київводоканал".

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна Компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2009 у справі № 42/302 залишити без задоволення.