26/144 Про стягнення суми компенсації витрат по утриманню і зберіганню майна, що передається останньому за інвестиційним договором - 07.12.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "СВЕМА"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2009

у справі № 26/144 (суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "СВЕМА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська скляна лінія"

про стягнення 167317,63 грн.

В квітні 2009 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 167 317,63 грн. компенсації витрат по утриманню і зберіганню майна, що передається останньому за інвестиційним договором № 1 від 31.01.2008р. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним інвестиційним договором № 1 від 31.01.2008р. не виконані належним чином зобов’язання щодо своєчасної та повної компенсації витрат по утриманню і зберіганню майна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.05.2009р. у справі №26/144 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, що позивачем, всупереч ст. 33 ГПК України, не надано суду належних доказів того, що відповідач повинен компенсувати позивачу витрати по утриманню та зберіганню майна в розмірі 167 317,63 грн. та не надано жодного обґрунтованого розрахунку зазначених витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 28.07.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що місцевий суд не дав вірної правової оцінки доказам, які були надані в судовому засіданні на вимогу ухвали місцевого суду від 07.05.2009р., а саме: інвестиційний договір № 1 від 31.01.2008р. з додатками; план санації, затверджений ухвалою Господарського суду Сумської області у справі №7/136-04 від 27.09.2007р.; рахунки за призначенням платежу: компенсація за утримання та зберігання майна за інвестиційним договором.

Крім того, апелянт стверджує, що вищезазначені оригінали документів та обґрунтований розрахунок витрат ВАТ "АК "СВЕМА" по утриманню та зберіганню майна наведено у Додатку №2 до інвестиційного договору, який підписаний та скріплений печатками сторін, що є належними та достатніми доказами для встановлення фактичних обставин справи і відповідають вимогам ст. 32 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "СВЕМА" підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що 31.01.2008р. між ВАТ "Акціонерна компанія "Свема", як боржником, та ТОВ "Українська скляна лінія", як інвестором, був укладений інвестиційний договір № 1, відповідно до умов якого інвестор прийняв на себе зобов’язання по погашенню частини грошового боргу боржника (далі – Договір).

Інвестор бере участь у відновленні платоспроможності боржника у відповідності до положень плану санації ВАТ "АК "СВЕМА", затвердженого ухвалою Господарського суду Сумської області у справі №7/136-04 від 27.09.2007р. та на підставі ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за якою заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації є зобов’язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема, шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань.

Відповідно до п. 6.2.2 плану санації позивача, зобов’язання боржника у зв’язку з відчуженням майнових активів погашаються за рахунок інвестора. До моменту відчуження інвестор забезпечує утримання і зберігання майнових активів боржника.

З пункту 2.1.6 Договору вбачається, що відповідач прийняв на себе зобов’язання компенсувати позивачу витрати на утримання та зберігання майна, що передається відповідачу за умови виконання ним інвестиційних зобов’язань, згідно плану санації та цього Договору. Розрахунок витрат боржника по утриманню та зберіганню майна наведено у Додатку №2 до цього Договору.

Додатком №2 до Договору сторони погодили розрахунок витрат боржника на утримання майна, що передається інвестору за умови інвестиційних зобов’язань, відповідно до якого компенсація витрат здійснюється щомісячно шляхом перерахування грошових коштів у сумі 167 317,63 грн. на санаційний рахунок боржника в строк до 10-го числа місяця, слідуючого за звітним.

Як встановлено та як свідчать матеріали справи, позивачем було надіслано на адресу відповідача рахунок №11088 від 28.02.2008р., відповідно до якого призначення платежу за Договором №1 від 31.01.2008р., який міситься в матеріалах справи та завірений належним чином (а.с.24). Однак, станом на день розгляду справи судом першої інстанції, обов'язок відповідача виконати взяті на себе зобов'язання за Договором №1 залишається не виконаним.

Відповідач відповідно до вимог ст. 33 та ст. 34 ГПК України не надав доказів перерахування грошових коштів у сумі 167 317,63 грн. на санаційний рахунок боржника згідно з виставленим позивачем рахунком.

Вказані обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем умов Договору.

Згідно з ч.ч.1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дана стаття кореспондується з положеннями ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З огляду на приписи вищезазначених правових норм та Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду є помилковим та необґрунтованим, оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання по перерахуванню грошових коштів на санаційний рахунок позивача за Договором у розмірі 167 317,63 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявні чи відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, відповідачем не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "СВЕМА" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; позов Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "СВЕМА" слід задовольнити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "СВЕМА" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року у справі №26/144 скасувати.

3. Позов Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "СВЕМА" задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська скляна лінія" (01042, м.Київ, вул..Саперне Поле, 26-А, р/р 26007052602894 у Філії "Розрахунковий центр" ПриватБанку, код банку 320649, код ЄДРПОУ 34415007) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "СВЕМА" (41102, Сумська область м.Шостка, вул. Гагаріна,1, р/р 260053354 у ВАТ "Ерсте Банк", код банку 380009, код ЄДРПОУ 05761318) 167 317,63 грн. - основного боргу, 1 673,18 грн. - державного мита за подачу позову, державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 836,59 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.