Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об"єднання Склопластик"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.09.2009

у справі № 37/462 (суддя

за позовом ТОВ "Майбуд"

до ТОВ "Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об"єднання Склопластик"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 72243,31 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.09.2009 р. у справі № 37/462 позов ТОВ "Майбуд" до ТОВ "ТД Сєверодонецького "Об’єднання склопластик" про стягнення 72243,31 грн. задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 32375,64 грн. основного боргу, 4671,85 грн. інфляційних нарахувань, 3853,14 грн. пені, судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду – без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 27.06.2008 сторонами укладений договір № ХД-18-46, за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача електрообладнання у відповідності до специфікацій (додатків), а останній зобов’язався прийняти та оплатити товар у строки та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до ст. ст. 525- 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що п.6.2. договору сторони погодили, що приймання-передача твору оформляється накладною та/або актом приймання-передачі, моментом переходу права власності на товар (включаючи ризики, пов’язані з його транспортуванням та подальшою експлуатацією) від продавця до покупця є момент підписання накладної або акту приймання - передачі товару. З наданих сторонами документів випливає, що позивач на виконання договору № ХД-18-46 від 27.06.2008 р. передав відповідачу товар за накладною № М-29/07-1 від 29.07.2008 р. на суму 13 936, 20 грн., за накладною № М-12/09-1 від 12.09.2008 р. на суму 48 970, 26 грн., за накладною № М-24/09-1 від 24.09.2008 р. на суму 6 645, 72 грн. Крім того, позивач передав відповідачу товар – діафрагму ДКС-0,6-150-Б/Б1 (сталь 12Х18Н10Т) кількістю 17 шт. на загальну суму 195 200, 46 грн., про що свідчить видаткова накладна № М-29/09-1 від 29.09.2008 р. (в матеріалах справи). У відповідності до пункту 4.2. договору № ХД-18-46 від 27.06.2008 р. розрахунки за товар між продавцем та покупцем відбуваються поетапно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним чином: попередня оплата 50% від загальної вартості товару, протягом 5 днів після підписання сторонами специфікації; кінцевий розрахунок 50% від вартості товару протягом 10 днів з моменту поставки товару на склад покупця. Оскільки остання видаткова накладна № М-29/09-1 була підписана сторонами 29.09.2008 р., то відповідач зобов’язаний був оплатити повністю отриманий товар до 09.10.2008 р. Враховуючи, що заборгованість в розмірі 32 375, 64 грн. не погашена, з відповідача підлягають стягненню частково пеня, інфляційні нарахування.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що строк виконання зобов’язання не настав, оскільки товар, поставлений позивачем, частково не відповідав умовам якості, про що свідчать довідки НІІ стандартизації, метрології та специфікації.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Зі змісту ст. ст. 628- 629 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 договору, сторонами досягнута згод, що товар, якій не відповідає вимогам щодо якості, підлягає поверненню продавцю з відшкодуванням покупцю понесених в зв’язку з цим збитків, про що складається письмовий документ, якій підписується сторонами та є невід’ємною частиною договору. Перевірка якості проводиться представниками сторін згідно відповідних супровідних документів.

Крім того, п.7.3 визначено, якщо на протязі гарантійного строку (12 місяців) товар став непридатним, продавець повинен безкоштовно провести його заміну або усунути несправності. Товар що підлягає заміні повертається за рахунок продавця.

На питання суду, представник відповідача надав пояснення, що телефонограмою запрошував уповноваженого представника з’явитися на підписання акту про непридатність частки поставленого товару в зв’язку з неякісністю, але представник на зустріч не з’явився.

Колегія суддів не приймає ці зауваження, оскільки представник позивача заперечує проти отримання телефонограми, а письмові докази у відповідача відсутні. Судова колегія звертає увагу на те, що відсутні докази, яки б свідчили, що позивач повідомлявся про проведення перевірки для встановлення відповідності товару по якості ДП "Луганськстандартметрологія". З пояснень представника відповідача вбачається, що оплата не надходила в повному обсязі, так як товар був неякіснім. Разом з тим, претензія по якості, на адресу позивача не направлялася, неякісний товар, відповідно до умов договору, позивачу не повертався, в зв’язку з чим, судова колегія дійшла висновку що відповідач знехтував своїми правами та обов’язками.

Згідно до п.п. 4.2.1 та 4.2.2 оплата проводиться шляхом 50% передплати, інші 50% протягом 10 днів з моменту поставки.

Судова колегія цілком погоджується з позицією суду першої інстанції, що заборгованість по договору становить 32 375, 64 грн.

Відповідно до ст.ст. 549 ЦК України, 230 ГК України (436-15) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, господарський суд правомірно стягнув на користь позивача пеню, інфляційні нарахування, крім того, відповідно до п.8 договору сторонами передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по договору.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу ТОВ "ТД Сєверодонецького "Об’єднання склопластик" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2009 року у справі № 37/462 залишити без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .