5023/067/11 Про повернення позовної заяви без розгляду - 02.02.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача, ДП "Харківський завод шампанських вин" (вх. № 338 Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.01.2011р. по справі №5023/067/11,

за позовом Виконуючого обов’язки прокурора Ленінського району м. Харкова, м.Харків, до 1. Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", м.Харків,

2. Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лиманський", с.Куцуруб, Миколаївська область,

про визнання недійсним правочину, -

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.2011р. по справі №5023/067/11 повернуто позовну заяву від 22.12.2010р. №2486вих.10 (2 примірники) та додані до неї документи на 67-ми аркушах в.о. прокурора Ленінського району м.Харкова без розгляду. (а.с. 2-3)

Перший відповідач, ДП "Харківський завод шампанських вин", не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 10.01.2011р. по справі №5023/067/11 скасувати, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Апелянт вважає, що при прийняті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано, що "інтереси держави"є оціночним поняттям, і прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі чого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбуватися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Апелянт вказує, що в тексті позовної заяви в.о. прокурора Ленінського району м. Харкова є посилання на порушення матеріальних інтересів держави з боку ДП "Харківський завод шампанських вин", та є посилання на норми чинного законодавства, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги.

Апелянт погоджується, що в.о. прокурора Ленінського району м.Харкова не зазначив в позовній заяві орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, в чиїх інтересах подано позовну заяву. Але, на думку апелянта, суд першої інстанції при цьому повинен був прийняту позовну, порушити провадження по справі і відмовити в задоволенні позовних вимог, а не повертати позовну заяву без розгляду.

Прокурор письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні прокурор проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 10.01.2011р. по справі №5023/067/11 залишити без змін.

Другий відповідач, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Лиманський", відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а також враховуючи, що прокурор та представники першого відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника другого відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лиманський".

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 02.02.2011р. прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що апеляційна скарга першого відповідача не була направлена прокурору та не була ним отримана через що, прокурор був позбавлений можливості ознайомитись з апеляційною скаргою та надати апеляційному господарському суду правове обґрунтування своєї позиції по справі.

Представники першого відповідача підтримали клопотання прокурора про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання прокурора про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що воно необґрунтоване та не підлягає задоволенню оскільки, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурор не надав суду доказів в підтвердження того, що він не отримував апеляційної скарги першого відповідача. Натомість, матеріали справи свідчать, що апеляційна скарга була направлена першим відповідачем прокурору Ленінського району м. Харкова 12.01.2011р., що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист. (а.с.68,71)

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представників першого відповідача, колегією суддів встановлено наступне.

05.01.2011р. в.о. прокурора Ленінського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом (№2486вих10 від 22.12.2010р.), в якому просив визнати недійсним правочин щодо перерахування грошових коштів Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин"Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Лиманський"у сумі 3980437,72 грн. згідно платіжних доручень №5153 від 04.10.2010р., №5164 від 04.10.2010р., №5192 від 05.10.2010р., №5220 від 06.10.2010р., №5231 від 07.10.2010р., №5232 від 07.10.2010р. (а.с.4-8)

06.01.2011р. до господарського суду надійшов другий примірник позовної заяви в.о. прокурора Ленінського району м. Харкова (№2486вих10 від 22.12.2010р.) (а.с. 9-13)

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.2011р. по справі №5023/067/11 було повернуто позовну заяву від 22.12.2010р. №2486 (2 примірники) та додані до неї документи на 67-ми аркушах в.о. прокурора Ленінського району м.Харкова без розгляду на підставі п.п.2,3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. (а.с. 2-3)

Згідно п.п.2, 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес, а також, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Як було зазначено вище, позов до господарського суду Харківської області подано в.о. прокурора Ленінського району.

Відповідно до п., 3 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами з судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначив, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.

У відповідності до п.2 ч.2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Таким чином прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави зобов'язаний крім іншого, вказати у позовній заяві позивача (орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах), а саме - його найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код.

Проте, не додержуючись наведених вимог чинного законодавства України в.о. прокурора Ленінського району м. Харкова у своїй позовній заяві не вказав ні позивача (орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах), ні його місцезнаходження, ні ідентифікаційний код.

Колегія суддів зазначає, що прокурором взагалі не вказано в чиїх інтересах подано позовну заяву, що також суперечить ст. 2 Господарського процесуального кодексу України згідно якої, прокурор вправі подавати позови лише в інтересах держави, а не державних підприємств, і при цьому, прокурор зобов'язаний визначити і обґрунтувати в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно п.2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Згідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. В разі подання копії документу вона повинна бути засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства України ( Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) або ін.) Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 1165-200) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації іншої юридичної особи (ФОП - за наявності).

Матеріали справи свідчать, що додані прокурором до позовної заяви ксерокопії документів жодним чином не посвідчені, що унеможливлює визнання їх в якості письмових доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд законно та обґрунтовано повернув без розгляду в.о.прокурору Ленінського району м. Харкова позовну заяву від 22.12.2010р. №2486вих.10 та додані до неї документи на підставі .п.2, 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення прокурору без розгляду другого примірника позовної заяви від 22.12.2010р. №2486вих.10, який був поданий до суду 06.01.2011р. і який за змістом є тотожнім позову поданому 05.01.2011р.

З огляду на викладене, враховуючи, що обставини, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при винесенні ухвали від 10.01.2011р. господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому ухвала господарського суду Харківської області від 10.01.2011р. по справі №5023/067/11 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.