8/226 Про стягнення майнової шкоди, завданої за договором поставки обладнання - 02.11.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиДочірнього підприємства Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.07.2009

у справі № 8/226 (суддя

за позовом Дочірнього підприємства Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державний комітет ядерного регулювання України

про стягнення 4726956,28 грн.

В травні 2009 року позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача (враховуючи подані заяви про уточнення позовних вимог), в якому просив:

- стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 2 096 208,96 грн.;

- стягнути з відповідача 273 525,06 грн. - три відсотки річних, 2 712 726,20 грн. - збитків від інфляції, 1 740 715,02 грн. – пені;

- доповнити договір № 07-2098/2007 ДЗ от 14.06.2007 г., укладений між сторонами, наступними пунктами:

"2.8. Стоимость договора должна быть пересмотрена сторонами при росте (уменьшении) курса евро (доллара США) к гривне более чем на пять процентов относительно курса евро (доллара США) к гривне на дату заключения договора. При этом переоценке подлежит восемьдесят пять процентов стоимости договора.

2.9. В случае пересмотра стоимости договора согласно п. 2.8. настоящего договора в сторону увеличения стоимости, Покупатель обязан дополнительно оплатить в пользу Поставщика аванс, в течение 10 дней от даты оформления пересмотра стоимости договора. Сумма аванса, подлежащая дополнительной оплате, рассчитывается по следующей формуле:

Сп - сумма аванса, подлежащая доплате;

А - аванс согласно п. 3.5.1. настоящего договора;

Ап - 50% от пересмотренной стоимости настоящего договора.

7.8. Сторона имеет право приостановить выполнение своих обязательств по договору в случае неоплаты другой стороной штрафных санкций и материального ущерба по решению суда за невыполнение или несвоевременное выполнение условий договора.".

- викласти п.п. 3.5.1, 3.5.2 договору № 07-2098/2007 ДЗ от 14.06.2007 г., в наступній редакції:

"3.5.1. Покупатель перечисляет аванс на основании выставленного Поставщиком счета в размере 50% от суммы договора в течении 10 (банковских дней) с момента подписания договора. Допускается оплата аванса частями.

3.5.2. Окончательная оплата продукции производится в течение 10 (десяти) банковских дней от даты поставки продукции на склад грузополучателя, после подписания акта приема-передачи материально-технических ресурсов, на условиях документарного безотзывного неподтвержденного делимого аккредитива.

Покупатель обязан через свой банк выпустить документарный безотзывный неподтвержденный делимый аккредитив (далее - аккредитив) в пользу Поставщика в течение 10 календарных дней с момента предьявления Поставщиком требования об открытии аккредитива на сумму каждой из спецификаций со сроком действия не менее 6 месяцев. Покупатель обязан уведомить Поставщика через его банк о выпуске такого аккредитива.

Оплата по аккредитиву производиться в пользу Поставщика по предьявлению им в исполняющий банк следующих документов:

- акт приема-передачи материально-технических ресурсов или акт выполнения работ (услуг);

- счет-фактура Поставщика на суму акта приема-передачи материально-технических ресурсов или акт выполнения работ (услуг).

Документы по каждому акту приема-передачи материально-технических ресурсов или акт выполнения работ (услуг) предоставляются Поставщиком в исполняющий банк в течении действия аккредитива.

Все банковские комиссии банка Покупателя - за счет Покупателя, все банковские комиссии банка Поставщика - за счет Поставщика.

Место поставки Продукции - г. Южноукраинск, Украина.

Аккредитив подчиняется УПДА №600 МТП редакции 2007 г.

Банк Покупателя - Николаевская областная дирекция "ОАО "Райффайзен Банк "Аваль", МФО 326182.

Банк Поставщика - исполняющий банк: ООО "Фортуна-банк", г. Киев, МФО 300904.

Поставщик приступает к вьшолнению условий договора только при условии выполнения Покупателем п. 2.9. и п. 3.5.2. Договора.";

- продовжити дію договору № 07-2098/2007 ДЗ от 14.06.2007 г., на 1 рік і 6 місяців;

- продовжити виконання зобов'язань з боку Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" "Фаворит-Плюс" за договором № 07-2098/2007 ДЗ от 14.06.2007 г., на 1 рік і 6 місяців.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.07.2009 р. у справі №8/226 позов задоволено частково, зокрема, відмовлено в частині стягнення з відповідача 746 157, 5 грн. – матеріальної шкоди.

Сторони, не повністю погоджуючись із прийнятим судом рішенням, звернулися з відповідними апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду.

Позивач в обгрунтування власної позиції посилається на не повноту дослідження судом всіх обставин в справі, зокрема, вважає помилковим висновок господарського суду щодо часткової обгрунтованості заявленої до стягнення з відповідача матеріальної шкоди. Позивач просить суд апеляційної інстанції змінити оскаржуване рішення в цій частині, задовольнивши заявлені позовні вимоги, в частині стягнення матеріальної шкоди, повністю, оскільки позивач через невиконання відповідачем договірних зобов’язань (несвоєчасність сплати авансових платежів) змушений був для залучення коштів в оплату поставленого обладнання додатково кредитуватися, і відповідно, додатково сплачувати відсотки за користування кредитами.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає про помилковість висновків господарського суду, зокрема, вважає, що судом було безпідставно задоволено позовні вимоги в частині стягнення нарахованих штрафних санкцій. Оскільки на виконання вимог п.3.4., п.3.5.2 договору позивачем не були надані відповідачу відповідні рахунки, погоджені всі необхідні специфікації, суд безпідставно дійшов висновку, що у відповідача виник обов’язок на оплату продукції, а у позивача відповідно – право вимоги такої оплати. Отже, відсутніми є підстави вважати простроченими виконання останнім зобов’язань з проведення розрахунків, і тому, як стверджує відповідач, необгрунтованим є нарахування штрафних санкцій.

Також в обгрунтування власної позиції відповідач посилається на погодження сторонами в п.3.6. договору умов проведення оплати за договором за наявності такого фінансування дирекцією відповідача у відповідності до затвердженого фінансового плану, відповідно за відсутності фінансування позивач позбавляється можливості пред’являти вимоги до відповідача, пов’язані із порушенням строків оплати.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем фактично не виконано перший етап робіт згідно календарного плану, акта по виконанню робіт за першим етапом разом із специфікаціями позивачем відповідачу представлено не було, а відтак підстави для здійснення оплати відповідачем 1-го етапу робіт є відсутніми. Невиконання позивачем цього етапу (не надання специфіказій) унеможливлює, виконання відповідачем 2-го етапу календарного плану (постачання продукції). Відповідач також не погоджується із нарахуванням пені (вважає пропущеним позивачем строк позовної давності щодо заявлення вимог про її стягнення), а також безпідставними вимоги про стягнення матеріальної шкоди та внесення змін до договору. За таких обставин відповідач просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 14.10.2009 до участі у справі, на підставі ч.1 ст. 27 ГПК України, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Державний комітет ядерного регулювання України.

Державний комітет ядерного регулювання України у відзиві на подані апеляційні скарги зазначив, що він є центральним органом виконавчої влади, який діє відповідно до Положення про Державний комітет ядерного регулювання України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. N 1830 (1830-2006-п) . Відповідно до зазначеного Положення та інших нормативно-правових актів основним завданням Держатомрегулювання є здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання безпеки використання ядерної енергії. Таким чином, предмет спору не стосується безпосередньо компетенції Державного комітету, в зв'язку з чим рішення з господарського спору між сторонами справи не може вплинути на права або обов'язки Держатомрегулювання щодо однієї з сторін.

Розглянувши в судовому засіданні подані апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, відзив та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між сторонами 14.06.2007 договору № 07-2098/2007 ДЗ, у відповідності до предмету якого позивач (постачальник) зобов'язався згідно Технічного завдання № РБ.09-441/04.ТЗ від 03.05.2007 для підвищення безпеки ЕБ. № 1, 2 ВП "Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", поставити автоматизовану систему радіаційного контролю енергоблоків № 1, 2 на основі обладнання радіаційного контролю виробництва МGР Instruments, виконати роботи по розробці технічного проекту, поставки обладнання, шеф-монтажу, пуско-наладці і введення в експлуатацію обладнання системи (надалі - продукція), а відповідач (покупець) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі та додатках до нього, прийняти та оплатити продукцію.

В п.п. 3.5.1 договору сторонами було передбачено внесення відповідачем авансових платежів в розмірі 30 % від суми договору, що складає 11 400 000 (одинадцять мільйонів чотириста тисяч) грн. 00 коп. протягом 10 банківських днів після підписання договору. Допускалася оплата авансу частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 13 липня 2007 року сплачено першу частину авансу в розмірі 3 000 000 грн. 26 травня 2008 року - сплачено другу частину авансу в розмірі 2 035 000 грн. 20 червня 2008 року - сплачено третю частину авансу в розмірі 6 365 000 грн.

16 жовтня 2008 року сторонами укладена додаткова угода, якою п. 3.5.2 договору був викладений в наступній редакції: "3.5.2 Кінцева оплата продукції здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після дати підписання акта приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів на склад ВАНТАЖООТРИМУВАЧА по кожній специфікації і отримання ПОКУПЦЕМ рахунка від ПОСТАЧАЛЬНИКА, згідно п. 3.4. цього договору."

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що відповідачем сплачено позивачу:

24 жовтня 2008 року - 2 923 000,00 грн.

19 листопада 2008 року - 600 800,00 грн.

20 січня 2009 року - 392 700,00 грн.

21 січня 2009 року - 400 000,00 грн.

04 лютого 2009 року - 947 500,00 грн.

04 лютого 2009 року - 4 034 240,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом є істотна зміна обставин (настання світової фінансової кризи, зростання варторсті іноземної валюти в два рази, ріст інфляції, що вплинуло на умови поставки обладнання) в порівнянні з обставинами, що існували на час укладення між сторонами спірного договору. Внесення відповідачем авансових платежів із значним простроченням призвело до необхідності залучати позивачу додатково грошові кошти для виконання договірних зобов’язань та оформлювати кредитні договори, сплачувати за ними відсотки. За вказаних обставин позивач посилається на понесення ним додатково збитків на суму 2096208,96 грн., які просить стягнути з відповідача, а також нараховані штрафні санкції з огляду на допущені відповідачем прострочення у виконанні грошових зобов’язань.

Фактично виконання всього договору розпочалося з моменту оплати відповідачем всієї суми авансу з простроченням на 355 днів. Предмет договору включає постачання обладнання та виконання інжинірингових робіт по створенню системи радіаційного контролю на виробництві відповідача.

В обгрунтування власної позиції позивач зазначає, що на час укладення договору сторони не передбачали, що обставини та умови виконання договору зміняться настільки, що виконання договору на визначених нами умовах вже не буде можливим. Якби сторони могли передбачити істотну зміну обставин (майже двохкратне подорожчання комплектуючих через зростання курсу іноземних валют) сторони б не уклали спірний договір або уклали його на інших умовах.

Позивач стверджує, що згідно даних НБУ за період протягом року до укладення договору вартість іноземної валюти коливалася на рівні 5% на рік. Тоді, як за короткий період з жовтня 2008 року по січень 2009 року зі значними коливаннями вартість валюти до гривні подорожчала до 80% та з березня 2009 року відносно стабілізувалася.

За договором позивач мав виконувати інжинірингові роботи, які за державним класифікатором видів діяльності віднесені до будівельної галузі. Фінансова криза в будівельній галузі найбільшим чином вплинула на виконання умов договорів. Так преамбулою Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 року (800-17) , визначено, що: "Цей Закон (800-17) прийнято з метою стабілізації будівництва, ... стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи. Цей Закон (800-17) спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом..."

Цим Законом (800-17) визначено наявність кризових явищ у будівельній галузі та встановлюється необхідність стабілізації будівництва в таких умовах кризи та зазначається перелік відповідних заходів.

Частиною 4 ст. 3 Закону передбачено заборону розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта). В даному випадку позивач має передати відповідачеві завершений об'єкт, а тому договір підлягає примусовому продовженню згідно пріоритетів, визначених державою в кризовий період.

Позивач зазначає, що за вказаних обставин ніяким чином не мав можливості впливати на зміну курсу валют, а отже на вартість комплектуючих імпортного виробництва, які за цих умов складають близько 85% від суми договору. Зокрема, предметом договору є "Система радіаційного контролю". Система, яка має бути впроваджена згідно договору, закуповується за кордоном у провідних виробників у вигляд частин та комплектуючих, оскільки в Україні відсутнє аналогічне обладнання, яке і відповідало вимогам технічного завдання, та монтується в єдину систему на майданчик; відповідача.

Господарським судом було з’ясовано, що розрахунок за частини та комплектуючі обладнання позивач з іноземними постачальниками здійснює у іноземній валюті - в Євро або доларах США. Курс Євро зріс з 681,0430 гривень (станом на 14.06.2007 року) за 100 Євро до 1069,6497 грн. (станом на 08 липня 2009 року) за 100 Євро.

З 14.06.2007 року по 08.07.2009 року вартість Євро зросло на 1069,6497 / 681,0430 = 57,06%

Курс долара США зріс з 505,00 гривень (станом на 14.06.2007 року) за 100 доларів США до 763,00 гривень (станом на 08 липня 2009 року) за 100 доларів США. З 14.06.2007 року по 08.07.2009 року вартість долара США зросло на: 763,00/505,00=51,09%.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що остаточна вартість договору, яка була узгоджена сторонами станом на 14.06.2007 р. не покриває витрат, які несе позивач при виконанні своїх договірних обов'язків, що призводить до значних втрат та неприбутковості для позивача, а також до неможливості виконання зобов'язання в натурі.

Матеріали справи свідчать про те, що 25.12.2008 позивач письмово звертався до відповідача з пропозицією переглянути умови договору у зв'язку із істотною зміною обставин, які існували на час укладення договору, та внести зміни до договору (лист №3133). Зазначені питання не були погоджені відповідачем в терміни, визначені законодавством України. Враховуючи вищевикладене, колегія визнає безпідставними доводи відповідача про недотримання позивачем встановленої ст. 188 ГК України процедури для укладення та внесення змін до договору.

Згідно ч.4 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 4 ст. 652 ЦК України встановлено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Колегія звертає увагу на те, що виконання спірного договору має загальнодержавне значення, оскільки його метою є забезпечення безпеки об'єктів атомної енергетики, зокрема: ВП ЮУ АЕС, а також осіб, які працюють та мешкають поблизу ВП ЮУ АЕС.

Обов'язковість виконання спірного договору також ґрунтується на "Програмі реконструкції систем радіаційного контролю АЕС України на 2007 - 2011 роки". Невиконання ліцензійних умов та Програми призведе до зупинення дії ліцензії та унеможливлення експлуатації енергоблоків №№ 1, 2 (лист № 15-42/1425 від 13.02.2009 ДКЯРУ).

Виконання умов спірного договору є умовою експлуатації енергоблоку № 1 ВП ЮУ АЕС згідно окремого дозволу Серія ОД № 000064/14 від 20.10.2008 року у рамках дії Ліцензії серії ЕО № 000064 від 19 липня 2002 р., з терміном дії до завершення етапу життєвого циклу "експлуатації ядерних установок" ВП "Южно-Українська АЕС" згідно п.п. 1.7.5 - 1.7.9, 2.3.5, 2.3.7 та енергоблоку № 1 ВП ЮУ АЕС згідно окремого дозволу Серія ОД № 000064/15 від 19.12.2008 року у рамках дії Ліцензії серії ЕО № 000064 від 19 липня 2002 р., з терміном дії до завершення етапу життєвого циклу "експлуатації ядерних установок" ВП "Южно-Українська АЕС" згідно п.п. 1.7.5 - 1.7.9, 2.3.5, 2.3.7 та енергоблоку № 2 ВП ЮУ АЕС згідно окремого дозволу Серія ОД № 000064/13 від 28.08.2008 року у рамках дії Ліцензії серії ЕО № 000064 від 19 липня 2002 р., з терміном дії до завершення етапу життєвого циклу "експлуатації ядерних установок" ВП "Южно-Українська АЕС" згідно п.п. 1.7.5 - 1.7.9, 2.3.5, 2.3.7 та енергоблоку № 1 ВП ЮУ АЕС згідно окремого дозволу Серія ОД № 000064/15 від 19.12.2008 року у рамках дії Ліцензії серії ЕО № 000064 від 19 липня 2002 р., з терміном дії до завершення етапу життєвого циклу "експлуатації ядерних установок" ВП "Южно-Українська АЕС" згідно п.п. 2.4.5, 2.4.7.

З огляду на те, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам та може призвести до отримання значних збитків, які значно перевищують загальні витрати, необхідні для виконання договору, а також враховуючи істотність зміни обставин, значне збільшення вартості комплектуючих обладнання, що підлягає поставці позивачем, колегія погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для внесення доповнень до договору, що стосуються перегляду вартості робіт, строків їх виконання, а також порядку проведення розрахунків між сторонами (пункти 2.8., 2.9., 7.8., 3.5.1., 3.5.2. договору). Дослідивши обставини справи, колегія визнає обгрунтованими заявлені позовні вимоги в частині внесення доповенень до договору, запропонованих позивачем.

З приводу заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій - три відсотки річних у розмірі 273 515,06 грн., інфляційних у розмірі 2 712 726,20 грн., пені - 1 740 715,02 грн., а також заявлених до стягнення збитків, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту договору вбачається, що сторони в п.7.6 передбачили підстави настання юридичної відповідальності за порушення строків оплати продукції покупцем, зокрема пеню, яка підлягає сплаті постачальнику в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Під час розгляду спору судом встановлено, що відповідачем в порушення п.п. 3.5.1, 3.5.2 спірного договору були допущені прострочення з виконання грошових зобов’язань.

Доводи відповідача про відсутність підстав для здійснення повного розрахунку з позивачем, а також невиконання останнім зобов’язань щодо надання рахунків для оплати, затвердження специфікацій, колегією визнаються необгрунтованими та до уваги не приймаються з огляду на те, що відповідач не звільняється від виконання зобов’язань за договором, а також відповідальності за їх невиконання. Відповідач не довів в судовому засіданні факту неотримання ним рахунків на оплату, натомість позивачем надані копії рахунків, які залучено до матеріалів справи. Крім того, факт отримання відповідачем рахунків підтверджується вчиненням відповідних дій, проведенням часткової оплати за поставлене обладнання.

Крім того, господарським судом було встановлено, що позивач по незалежним від нього обставинам не міг підготувати та надати відповідачу специфікації, різке підвищення вартості іноземних валют в порівнянні з вартістю на час укладення договору, що унеможливлювало проведення розрахунків.

Відповідачем на підтвердження його позиції про здійснення оплати у відповідності до затвердженого плану фінансування не надано суду відповідного затвердженого плану фінансування, який би був погоджений сторонами спірного договору під час або після укладення договору, а тому колегія визнає безпідставними посилання відповідача на п. 3.6 спірного договору щодо звільнення від .відповідальності за порушення зобов’язань.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на те, що відповідачем визнано обов’язок щодо сплати авансових платежів, хоч і з простроченням здійснено доплату цих платежів, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо переривання перебігу строку позовної давності, встановленого для стягнення штрафних санкцій, відповідно приходить до висновку, що пеня заявлена до стягнення є заявленою обгрунтовано, строк позовної давності щодо її стягнення не пропущений, а тому позов в цій частині визнається заявленим правомірно.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи допущені відповідачем прострочення виконання грошового зобов’язання, колегія визнає правомірними заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних.

Як свідчать матеріали справи, позивач також просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 2 096 208,96 грн., пов'язану зі сплатою додатково позивачем відсотків за користування кредитами, та залучення додаткових грошових коштів через допущені відповідачем прострочення в оплаті авансових платежів.

Відповідно ч.1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її йивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа, зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення заявлених до стягнення збитків частково, в сумі 1350051,46 грн., що відповідає періоду, протягом якого відбувалося порушення відповідачем зобов’язань з проведення авансових платежів, а також умовам, укладених позивачем на виконання власних зобов’язань договорів щодо залучення додаткових грошових коштів.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у відповідності до вимог ст.ст. 33- 34 ГПК України суду не надано належних доказів в обгрунтування власної позиції, доводів позовної заяви та висновків господарського суду не спростовано. Апеляційна скарга визнається необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Позивачем на підтвердження власної позиції щодо правомірності стягнення з відповідача понесених збитків в більшій частині не надано належних та допустимих доказів, а тому подана апеляційна скарга визнається безпідставною та залишається без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про обґрунтованість та відповідність висновків господарського суду фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, а відтак відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" залишити без задоволення.