36/256 Про повернення орендованого майната стягнення неустойки - 29.10.2009 Прийняття

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради звернувся до Господарського м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Український сувенір" про стягнення суми неустойки в розмірі 99 152,78 грн. та суми збитків у вигляді втраченої вигоди в розмірі 237 108,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного Договору №1596/2 оренди нежитлових приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 24.04.2006 року, не повернув орендоване нежитлове приміщення загальною площею 195,0 кв.м. в м. Києві по вул. Пушкінській, 33, літ. А, після припинення дії Договору у строк, передбачений Договором, з огляду на що та на підставі п. 7.8 Договору, ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 225, 244 Господарського кодексу України він має сплатити неустойку та збитки на загальну суму 336 264,33 грн.

В письмовому відзиві на позов та доповненнях до нього відповідач вказував на те, що Шевченківська районна у м. Києві рада не є власником підвального приміщення, оскільки в силу п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. З цих підстав, на думку відповідача, підвальне приміщення у багатоповерховому будинку №33-А по вул. Пушкінській у м. Києві є у спільній власності власників та мешканців даного будинку і тільки вони мають юридичне право розпоряджатися ним за своєю згодою. Також відповідач зазначає, що незважаючи на те, що він до листопада 2007 року сплачував орендні платежі, нежитлове приміщення так і не було передане йому за актом прийому-передачі і він його не використовував за метою оренди. Безпідставність вимог позивача в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди підтверджується також тим, що новий орендар нежитлового приміщення ТОВ "4 Сайд Ук" за період з 24.05.2007 року по 15.05.2008 року сплачував орендну плату.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2008 року задоволено клопотання Закритого акціонерного товариства "Український сувенір" про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2008 року у справі № 36/256 провадження у справі № 36/256 було зупинено до вступу рішення Окружного адміністративного суду м. Києва за адміністративним позовом Будинкового комітету "Квартал Пушкінська-Червоноармійська" до Київської міської ради, в законну силу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2008 року у справі № 36/256 ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.06.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2009 року у справі № 36/256 касаційне подання Заступника прокурора м. Києва задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року у справі № 36/256 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.06.2008 року у справі № 36/256 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.06.2009 року у справі № 36/256 позов Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Український сувенір" на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради 99 152,78 грн. суми неустойки, 991,53 грн. державного мита, 118, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2009 року у справі № 36/256, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1, 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 1 Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 283 Господарського кодексу України, та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 42 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 03.08.2009 року.

Згідно з розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2009 року змінено склад колегії суддів.

03.08.2009 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача у судове засідання 03.08.2009 року.

В судовому засіданні 03.08.2009 року представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення Господарського суду м.Києва від 16.06.2009 року у справі № 36/256 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з задоволенням клопотання відповідача та нез’явленням у судове засідання 03.08.2009 року представників прокуратури та відповідача, колегією суддів ухвалою від 03.08.2009 року розгляд справи було відкладено на 24.09.2009 року.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року змінено склад колегії суддів.

Представники прокуратури та відповідача у судове засідання 24.09.2009 року не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 24.09.2009 року представників прокуратури та відповідача, колегією суддів ухвалою від 24.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 15.10.2009 року.

Представники прокуратури у судове засідання 15.10.2009 року не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів було задоволено клопотання представника позивача та оголошено перерву в судовому засіданні 15.10.2009 року до 29.10.2009 року.

В судовому засіданні 29.10.2009 року представником позивача було подано належним чином завірену копію акту передачі-прийому нежитлового приміщення по вул. Пушкінська, 33 літ. "А" Товариству з обмеженою відповідальністю "4Сайд Ук" від 06.06.2008 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 року у справі № 36/256 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та зазначив, що не заперечує проти того факту, що відповідач знаходився у спірному приміщенні в період з квітня 2007 року по березень 2008 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м.Києва від 16.06.2009 року у справі № 36/256 залишити без змін.

Представник прокуратури в судове засідання 04.06.2009 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників прокуратури.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом м. Києва встановлено, що 27 грудня 2001 року Київською міською радою прийнято Рішення №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" (ra_208023-01) , відповідно до якого в комунальну власність територіальної громади Шевченківського району м. Києва було передано, в тому числі, жилий будинок по вул. Пушкінська, 33-А, загальною площею 1 658,40 кв.м., площею нежилих приміщень 758,10 кв.м.

21 січня 2008 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 21.01.2008 року № 46-В видано Свідоцтво про право власності серія САВ №552824 від 21.01.2008 року, яке посвідчує, що нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №20а) загальною площею 195,0 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Пушкінська, 33 (літера А) належать територіальній громаді Шевченківського району міста Києва. Вказане Свідоцтво зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 01.04.2008 року за реєстровим номером 173-п.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції, Рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 року "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" (ra_208023-01) не визнано недійсним та є чинним і свідчить про те, що власником нежитлового приміщення площею 195,0 кв.м. по вул. Пушкінській, 33 (літера А), є позивач.

Наведене спростовує доводи відповідача про те, що власником приміщення площею 195,00 кв.м. по вул. Пушкінська, 33-А в м. Києві є власники квартир даного будинку, а не позивач.

24 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №1596/2 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець (позивач) на підставі розпорядження Шевченківської районної у м. Києві ради №109 від 24.03.2006 року зобов’язався передати, а Орендар (відповідач) прийняти у тимчасове платне користування (оренду) нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 195,0 кв.м., а саме підвал з орендуємою площею 195 кв.м., згідно по поверхового плану приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 33, літ. А.

Згідно з п. 1.2, п. 1.3 Договору мета оренди: S2-170.6 кв.м. під заклад торгівлі непродовольчою групою товарів: продаж товарів народних майстрів та вітчизняних виробників; S2-24.4 кв.м. під склад. Об’єкт оренди передається відповідачеві згідно з актом прийому-передачі, що є невід’ємною частиною.

24 квітня 2006 року позивач передав, а відповідач прийняв об’єкт оренди згідно Акту передачі-прийому нежитлового приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що за користування об’єктом оренди відповідач сплачує позивачеві орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 3 579,85 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

У відповідності до п. 8.2 Договору строк дії договору встановлений з 24.04.2006 року по 01.04.2007 року.

Статтею 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У строк, передбачений ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", позивач листом №7/9-092-010/58 від 02.04.2007 року попередив відповідача про закінчення 01.04.2007 року строку Договору оренди №1596/2 від 24.04.2006 року. Цим же листом позивач вимагав від відповідача звільнити в 10-денний строк орендоване приміщення від власного майна та повернути приміщення позивачеві по акту приймання-передачі.

В пункті 3.2.18 Договору оренди зазначено, що при повернення об’єкту оренди за актом встановленого зразка не пізніше, ніж за 10 робочих днів з дня надіслання письмового повідомлення про повернення, відповідач зобов’язаний передати об’єкт оренди, обладнання, інвентар та інше майно у тому стані, у якому воно було передане за актом в оренду, з урахуванням нормального зносу.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 7.8 Договору орендар (відповідач по справі), який не виконує свої зобов’язання щодо повернення об’єкту оренди за встановленим даним Договором порядком, - сплачує на користь Орендодавця (позивача по справі) неустойку в розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди за весь час прострочення.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пені), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в строк, встановлений Договором та законом, не звільнив приміщення, тому на підставі ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України та п. 7.8 Договору з 13.04.2007 року йому нараховується неустойка.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі 99 152,78 грн. за період з квітня 2007 року по березень 2008 року (із розрахунку 49 576, 39 грн. (плата за фактичне користування) х 2 = 99 152, 78 грн.).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові в частині стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди в розмірі 237 108, 55 грн. виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст. 118 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" та Рішення Київської міської ради від 28.12.2006 року №531/588 (ra-531023-06) "Про бюджет міста Києва на 2007 рік" передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради від 15.02.2007 року №162 затверджено Порядок проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади Шевченківського району міста Києва.

Відповідно до Протоколу № 3 засідання комісії з проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 27.04.2007 року, за результатами розгляду пропозицій учасників конкурсу, комісія вирішила визнати ТОВ "4 Сайд Ук" переможцем конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади Шевченківського району м. Києва, а саме: нежитлове приміщення підвального поверху площею 195,0 кв.м. (мета оренди - заклади торгівлі по реалізації товарів непродовольчої групи, склад) за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 33-А, оскільки пропозиції ТОВ "4 Сайд Ук" щодо розміру орендної ставки найбільш повно відповідають умовам і критеріям конкурсу та забезпечать найкращий ефект для соціально-економічного розвитку інфраструктури територіальної громади району.

24 травня 2007 року між позивачем та ТОВ "4 Сайд Ук" було укладеного Договір оренди нежилих приміщень № 241/2, згідно якого ТОВ "4 Сайд Ук" було надано в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 195,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 33-а зі сплатою орендарем орендної плати 25 030,94 за перший місяць оренди, та за кожний наступний місяць оренди з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Позивач вказує на те, що оскільки відповідач не звільнив приміщення в передбачені Договором №1596/2 від 24.04.2006 року та законом строки, бюджет Шевченківського району м. Києва недоотримав кошти з травня 2007р. по березень 2008 року у розмірі 237 108,55 грн., так як різниця між орендною платою, яку сплачував відповідач і яку б сплачував переможець конкурсу ТОВ "4 Сайд Ук" становить 21 459,09 грн. на місяць.

Пунктом 7.8 Договору сторони встановили, що в разі невиконання орендарем зобов’язання по поверненню приміщення, на нього покладається цивільно-правова відповідальність у формі неустойки.

Таким чином, сторони, передбачивши можливість неповернення приміщення відповідачем, зафіксували Договором, що за це порушення відповідач несе відповідальність саме у вигляді неустойки, а не збитків, з огляду на що, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми збитків у вигляді втраченої вигоди є безпідставними.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 року у справі № 36/256 прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1, 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 1 Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 283 Господарського кодексу України, та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 42 Господарського процесуального кодексу України є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2009 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано те, що провадження у справі було порушено за заявою Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва.

Отже, у разі задоволення позову повністю або частково, державне мито стягується до Державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Тому стягнення судових витрат у даній справі з відповідача на користь позивача є помилковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 991, 53 грн. державного мита та 34, 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Український сувенір", з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2009 року у справі № 36/256 підлягає зміні у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Український сувенір" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2009 року у справі № 36/256 змінити, резолютивну частину викласти у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сувенір"(02088м. Київ, вул. Карла Маркса, 7, п/р 260030024 в ВАТ "Міжнародний комерційний банк", МФО 300658, код ЄДРПОУ 02031039) на користь Управління з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (01030, м. Київ, бул. Шевченка, 26/4, р/р 35427003002508 в УДК м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 21532540) 99 152 (дев’яносто дев’ять тисяч сто п’ятдесят дві) грн. 78 коп. суму неустойки.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сувенір"(02088, м. Київ, вул. Карла Маркса, 7, п/р 260030024 в ВАТ "Міжнародний комерційний банк", МФО 300658, код ЄДРПОУ 02031039) в дохід Державного бюджету України 991 (дев’ятсот дев’яносто одна) грн. 53 коп. суму державного мита та 34 (тридцять чотири) грн. 80 коп. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.