Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кривенка В.В.,

суддів:

Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету лісового господарства України (далі - Комітет), третя особа: Голова Державного комітету лісового господарства України Червоний В.О., про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за скаргою Комітету про перегляд справи за винятковими обставинами,

в с т а н о в и л а:

10 серпня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 385 грн. 72 коп.,  посилаючись  на  те,  що  наказом  Голови  Комітету  Червоного В.О.  від 25 червня 2005 року НОМЕР_1 його незаконно звільнено з посади IНФОРМАЦIЯ_1 Брустурянського державного лісомисливського господарства. У подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути на його користь 17 670 грн. втраченого заробітку.

Печерський районний суд м. Києва, який розглянув спір у порядку адміністративного судочинства, постановою від 7 березня 2006 року в задоволенні позову відмовив.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 4 липня 2006 року, залишеною без зміни ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2006 року, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено, поновлено позивача на роботі та стягнуто на його користь втраченого заробітку в сумі 17 670 грн.

У скарзі про перегляд справи за винятковими обставинами Комітет просить скасувати всі ухвалені у справі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм процесуального права. В обгрунтування  неоднакового та неправильного застосування судом касаційної інстанції статей 220, 221, 223, 224, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), Комітет посилається на ухвалу колегії суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 13 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства промислової політики України, Українського державного підприємства  "Укрхімтрансаміак", ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання наказів недійсними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання трудового контракту недійсним; ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних правах Верховного Суду України від 24 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_6 про поновлення на посаді IНФОРМАЦIЯ_2 Херсонського морського торгівельного порту, у яких позови за аналогічних обставин розглянуто в порядку цивільного судочинства.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що в цьому випадку має місце неоднакове застосування судами касаційних інстанцій положень статті 17 КАС України та статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ), які визначають компетенцію адміністративних та цивільних судів щодо здійснення правосуддя у справах, що виникають з відповідних правовідносин.

Колегією суддів Судової палати встановлено, що в усіх зазначених справах спір виник із трудових відносин, оскільки предметом судового спору є питання законності звільнення особи із займаної посади.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України (1618-15) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України (2747-15) на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється компетенція адміністративних судів.

Пунктом 15 статті 3 КАС України (2747-15) визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах місцевого самоврядування.

Судами встановлено, що згідно з контрактом ОСОБА_1 наймався на посаду IНФОРМАЦIЯ_1 Брустурянського державного лісомисливського господарства і відповідно до прав та обов'язків сторін контракту мав здійснювати керівництво підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань підприємством, передбачених законодавством, Статутом підприємства та цим контрактом, що не є публічною службою в розумінні наведених норм КАС України (2747-15) .

Та обставина, що статтею 241 КпАПП України (80731-10) позивач наділений повноваженнями від імені органів лісового господарства розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, не свідчить про те, що він є особою, яка перебуває на публічній службі.

Спірний наказ Голови Комітету Червоного В.О. від 25 червня 2005 року НОМЕР_1 у  частині звільнення ОСОБА_1 з посади IНФОРМАЦIЯ_1 Брустурянського державного лісомисливського господарства прийнято у межах трудових відносин та не є нормативним актом чи правовим актом індивідуальної дії, виданим на реалізацію владних управлінських функцій Комітету.

Спір, що виник із трудових відносин та не пов'язаний із проходженням публічної служби, має розглядатися судами в порядку цивільного судочинства.

Суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, тому ухвалені рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України (2747-15) .

З огляду на те, що позивачем обгрунтовано позов нормами ЦПК України (1618-15) матеріали справи слід направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття справи до свого провадження.

Керуючись статтями 242, 243 КАС України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Скаргу Державного комітету лісового господарства України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs415442) від 25 жовтня 2006 року, постанову Апеляційного суду м. Києва від 4 липня 2006 року та постанову Печерського районного суду м. Києва від 7 березня 2006 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету лісового господарства України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати закрити.

Матеріали справи направити до Печерського районного суду м. Києва для вирішення питання про прийняття до провадження в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .