05-5-30/15029 Про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення - 26.01.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс тур" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про визнання договору оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, літера А, приміщення №50 дійсним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2010 р. у справі № 05-5-30/15029 вищезазначений позов повернуто без розгляду позивачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2011 р. апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс тур" прийнято до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але направив через відділ інформаційного забезпечення відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, через відділ інформаційного забезпечення суду надійшло клопотання від останнього про відкладення розгляду справи.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та враховуючи обмежені строки, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що заявником не наведено нормативно-правового обґрунтування позовних вимог, а саме визнання договору оренди нежитлового приміщення дійсним.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про господарські суди" (1142-12) , цього Кодексу (1798-12) , інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує господарський суд повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи.

З вищевикладеного вбачається, що законом на господарський суд покладено обов'язок повно і всебічно встановити всі обставини справи та застосувати самостійно закон, навіть, якщо таку норму сторона спору не вказала.

Отже, господарський суд першої інстанції має право самостійно застосувати норму закону, яка є підставою для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 11 ст. 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зокрема, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач чітко посилається на нормативно-правові акти, а саме, на Цивільний кодекс України (435-15) та Господарський кодекс України (436-15) , застосовуючи статті даних актів законодавства, що регулюють ті питання, які і оскаржуються ТОВ "Туристична компанія "Анекс тур".

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. №01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (v_369600-10) , господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд неправомірно повернув позовну заяву у зв’язку з тим, що позивач у позовній заяві не зазначає нормативно-правового обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс тур" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.12.2010 р. у справі № 05-5-30/15029 скасувати.

Справу № 05-5-30/15029 передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.