Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мельника С.М.,

суддів: Гаврилюка О.М.,

Ткаченка Б.О.,

при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,

за участю представників:

від позивача: Любавська І.Р. –представник за довіреністю,

від відповідача: не з’явились,

від третьої особи: Гузенко В.О. –представник за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 на рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2008 р.

у справі № 8/240 (суддя Плеханова Л.Б.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області

до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4

третя особа Статутне територіальне галузеве об’єднання "Південна залізниця" в особі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління

про розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов’язання СПД-ФО ОСОБА_4 звільнити приміщення та підписати акт прийому-передачі державного майна у відповідності до п.2.4 договору оренди нерухомого майна,

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4, в якій просило:

- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 227/05-Н від 21.01.2005 р., укладений між позивачем та відповідачем;

- зобов’язати відповідача звільнити приміщення та підписати акт прийому-передачі державного майна у відповідності до п. 2.4. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 227/05-Н від 21.01.2005 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.12.2008 р. позов задоволено повністю, розірвано договір оренди нерухомого майна № 227/05-Н від 21.01.2005 р., укладений між позивачем та відповідачем, зобов’язано відповідача звільнити орендоване приміщення, в іншій частині провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

СПД ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіславши засобами факсимільного зв’язку клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання відповідача судовою колегією залишено без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) . Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 104 ГПК України, а саме: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (далі –позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (далі –відповідач) був укладений Договір оренди майна, що належить до державної власності, №227/05-н (далі –договір), у відповідності до якого відповідачу під розташування кіоску торгівлі промисловими товарами надано в строкове платне користування державне майно –частину нежитлового приміщення фойє в будівлі вокзалу станції Полтава-Київська загальною площею 4,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Ст. Кондратенко, 12. Вартість орендованого майна визначена згідно з експертною оцінкою станом на 06.12.2004 р. і становить 17 790 грн. Об’єкт оренди знаходиться на балансі Полтавської дистанції цивільних споруд (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 2.4. договору, в разі припинення договору орендар повертає майно балансоутримувачу по акту приймання-передачі.

Орендна плата становить 222,37 грн. на місяць та перераховується у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступним за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції: 70 відсотків орендної плати –до державного бюджету, 30 відсотків –балансоутримувачу (п. 3.3. договору). Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 3.5. договору). В разі несплати орендарем орендної плати протягом 3-х місяців, після письмового попередження, договір розривається в односторонньому порядку (п. 3.8. договору). У разі невиконання обов’язку щодо повернення майна із закінченням (припиненням) терміну дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету та балансоутримувачу неустойку у розмірі подвійної оплати за користування майном за весь час прострочення –строк фактичного користування майном з моменту припинення дії договору до факту повернення майна орендодавцеві за актом приймання-передачі (п. 3.9. договору).

Орендар зобов’язаний: своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, щомісяця до 12 числа надавати орендареві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати; у разі припинення або розірвання договору повернути в останній день терміну дії цього договору орендодавцеві та балансоутримувачу орендоване майно; у місячний термін після укладання договору укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендареві (п. 5.2., 5.7., 5.9. договору).

Договір укладено строком на 11 місяців та діє з 21.01.2005 р. до 21.12.2005 р. включно. За ініціативою орендодавця договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом місяця, за погодженням з балансоутримувачем договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду (п. 10.1., 10.6., 10.8. договору).

Відповідний акт приймання-передачі майна був підписаний 21.01.2005 р. (а.с. 12).

Вказаний договір неодноразово пролонговувася, що не заперечується сторонами.

Судова колегія не може погодитись з висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Орендою, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"(далі –Закон), є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний як за згодою сторін, так і на вимогу однієї зі сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В силу статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи не вбачається, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області зверталося до відповідача з пропозицією саме про дострокове розірвання договору оренди № 227/05-Н від 21.01.2005 р. у порядку встановленому у ст. 188 ГК.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання спірного договору оренди, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди, яке полягає у несплаті орендної плати за період з січня 2007 р. по березень 2008 р.

Положеннями ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"(далі –Закону) встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Перелік підстав, необхідних для розірвання договору оренди, встановлені статтею 783 ЦК України, у відповідності до якої, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Враховуючи те, що статтею 783 ЦК України передбачено вичерпні підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавця, судова колегія дійшла до висновку про безпідставність посилання позивача на несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів, як на підставу розірвання договору оренди.

В свою чергу, невнесення відповідачем орендної плати, дає позивачеві право відмови від договору найму у порядку, визначеному статтею 782 ЦК України, якою передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Проте, за наявності факту несплати відповідачем орендної плати за спірні періоди позивач не скористався правом на відмову від спірного договору оренди в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України.

(Правова позиція з приводу спірних правовідносин викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2008 р. у справі №40/362-07).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що підстави для розірвання спірного договору оренди та звільнення відповідачем спірного приміщення відсутні.

До посилання суду першої інстанції на лист РВ ФДМ України по Полтавській області від 22.09.2008 р. №18-04/4221 судова колегія ставиться критично, оскільки вказаним листом відповідача було повідомлено про закінчення терміну дії договору від 21.01.2005 р. № 227/05-Н з 21.09.2008 р., а не про розірвання договору або про відмову від нього.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Натомість підстава позову –це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з’ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов’язку.

Таким чином, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів з інших підстав.

Висновок місцевого господарського суду про припинення провадження в частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача підписати акт прийому-передачі спірного приміщення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, судова колегія вважає помилковим, оскільки вказана вимога є похідною від інших заявлених у позові вимог та відповідно підлягає розгляду господарськими судами.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду, яке прийнято з порушенням чинного законодавства, підлягає скасуванню, по справі приймається нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 на рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2008 р. у справі № 8/240 –задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2008 р. у справі № 8/240 –скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Матеріали справи № 8/240 повернути до господарського суду Полтавської області.

Дата відправки 22.10.09