11/315 Про визнання права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користування майном - 20.10.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.09.2009 р. у справі № 11/315 позов ПП "Паркер плюс" до ТОВ "Будівельна компанія "Міськбудінвест", ТОВ "Виробнича фірма "Агропромсервіс – А", визнано за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 24-А, зобов'язано відповідачів усунути будь-які перешкоди в користуванні об'єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 24-А та заборонено відповідачу 1 чинити будь-які дії щодо вказаного майна.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Заступник військового прокурора Центрального регіону України подав на нього апеляційне подання, а Міністерство оборони України та Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України апеляційні скарги, посилаючись на неповне з’ясування господарським судом всіх обставин, що мають значення, порушенням норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Міністерством оборони України також подана апеляційна скарга на ухвалу господарського суду від 15.09.2009 про відмову у прийнятті позову до ПП "Паркер плюс" та ПП "Макс медіа груп" про визнання недійсним договору та зобов’язання вчинити дії.

Представники позивача та третьої особи 1, в судовому засіданні, проти вимог, викладених у апеляційних скаргах та поданні заперечували, просили залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Представник відповідача 1 підтримав вимоги, викладені у апеляційних скаргах та апеляційному поданні, вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з’явився, причина суду не відома, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 14.07.2009 ПП "Макс-медіа груп" та ПП "Паркер плюс" укладений договір купівлі-продажу ВКТ № 137452, за умовами якого позивачем придбано у власність нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Артема, 24-а, на території військового містечка № 43 (будівля аг. пл. 11,4 кв.м. (літ. "Б"), будівля загальною площею 77,1 кв.м. (літ. "В"), будівля загальною площею 149,9 кв.м. (літ. "Г"), будівля загальною площею 485, 6 кв.м. (літ. "Д"),будівля загальною площею 180, 7 кв.м. (літ "Е"), будівля загальною площею28,9 кв.м. (літ "Ж"), будівля загальною площею 2075, 4 кв.м. (літ. "З").

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності щодо окремих видів майна має підтверджуватися відповідними правовстановлювальними документами. Тимчасовим положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно до таких документів були віднесені, зокрема: договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, посвідчені нотаріусами; свідоцтво про право на спадщину, видані державними нотаріусами; свідоцтва про право власності, видані уповноваженими органами.

Договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 3528557. Право власності на вказане майно було зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Вартість майна в повному розмірі оплачено позивачем.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про захист права власності та усунення перешкод у його користуванні, посилаючись на те, що відповідач 1 вважає що майно належить йому на підставі договору на пайову участь у будівництві житла, укладений 09.04.2001року з ТОВ "Агропромсервіс-А" та акту приймання будівель від 01.12.2004р., виставив на території, де знаходиться майно охорону, чим чинить перешкоди у користуванні майном, придбаним позивачем згідно укладеного договору купівлі-продажу. Разом з тим, відповідачем 1 жодних дій, що свідчили б про виконання ним договору на пайову участь не здійснювалося, крім того, адреса майна, яке нібито передане відповідачеві для зносу та адреса майна, придбаного позивачем не співпадають.

Заперечуючи проти рішення суду про задоволення позовних вимог, Заступник військового прокурора Центрального регіону України, посилається на те, що в порушення ст. 86 ГПК України ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.09.09 не отримував, а тому не мав змоги бути присутнім на судовому засіданні, клопотання сторін про відкладення в зв’язку з його неявкою, суд залишив без задоволення; заяви про зупинення в зв’язку з порушенням кримінальної справи та визнанням недійсним договору 19/5-09/01 від 15.03.06 який є першим про відчуження об’єктів розташованих на території військового містечка по вул. Артема (справа № 6/565) безпідставно відхилені; позивачем поданий позов про визнання права власності на майно, яке вже належить йому на праві власності з чого можна зробити висновок по відсутність предмету спору в порядку ст. 80 п.1-1 ГПК України (1798-12) .

Міністерство оборони України та Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, посилаються на те, що третя особа 1 в жодному разі не могла бути законним власником майна, так як придбала його у ТОВ "Україна –Метал-лтд", в свою чергу ТОВ "Україна –Метал-лтд" начебто придбало спірне майно на підставі договору № 19/5-09/01 від 15.03.06 про спільну діяльність та договору №19/5-09/02 від 24.03.06 про викуп паю Міністерства оборони в інвестиційному договорі, але Міноборони ніколи не укладало вищевказаних договорів; відносно особи (Мельник В.Л.) порушено кримінальну справу, в зв’язку з перевищенням службових повноважень, тому договори № 19/5-09/01 від 15.03.06 та №19/5-09/02 від 24.03.06 є нікчемними, що в порядку ст. 215 ЦК України не потребує визнання їх недійсним судом, тому у ПП "Паркер плюс" та ТОВ "Макс медіа груп" право власності на це майно не виникає; крім того, судом недосліджене порушення норм Земельного кодексу (2768-14) , оскільки змінено цільове призначення земельної ділянки, тоді як Міноборони не відмовлялося від права користування, тому порушений спеціальний правовий режим земель.

Щодо заперечень на ухвалу господарського суду, то Міністерство оборони зазначає, що суд не зазначив підстави повернення позову, а ст. 26 ГПК України на яку послався суд першої інстанції не передбачає підстав повернення позовної заяви.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Зі змісту ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Зі змісту вказаної норми випливає, що обмеження у праві власності, припинення права власності можливе лише за підставами та в порядку, встановленими актами, що мають статус закону, адже відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. Стосовно певної частини обмежень (обтяжень) нерухомого чи рухомого майна передбачена державна реєстрація відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) , "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) .

ПП "Макс-медіа груп", відчужило зазначене нерухоме майно на користь позивача, відповідно до договору купівлі – продажу від 25.06.2009 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 3503127. Право власності на майно було зареєстроване за ПП "Макс-медіа груп" у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень, про що свідчить реєстраційний напис, здійснений Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна". ПП "Макс-медіа груп" придбало вказане майно у ТОВ "Україна – метал ЛТД" та повністю оплатило його.

Останнє, у свою чергу, придбало вказане майно у держави, в особі Міністерства оборони України на підставі договорів № 19/5-09/01 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 43 (м.Київ, вул.Артема, 24-А), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін та № 19/05-09/01-2 про викуп паю від 24.03.2009 р. При цьому, з матеріалів справи видно, що нерухоме майно було оплачене належним чином ТОВ "Україна – метал ЛТД".

Твердження апелянтів про скасування довіреності на ім’я Мельника не знайшли свого відображення у поданих ними доказах, оскільки, відповідно до 249 ЦК України (435-15) особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Апелянти не надали жодних доказів повідомлення Мельника В.Л. про скасування його довіреності, жодних доказів вчинення Міністерством оборони України дій, передбачених Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Положенням про Єдиний реєстр довіреностей щодо скасування нотаріально посвідчених довіреностей, а також жодних доказів того, що Мельник В.Л. знав або міг знати про скасування виданої йому довіреності.

Згідно із статтями 167, 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Тобто, юридично значимі дії, вчинені від імені особи її представником, прирівнюються до дій самої особи. Таким чином, оскільки правочини від імені Міністерства оборони України вчиняв уповноважений належним чином представник, з його доброї волі майно було передано третій особі, то суд приходить до висновку, що спірне майно вибуло із володіння з волі Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 330 ЦК України добросовісним вважається той набувач, який не знав і не мав знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати. Відповідно до п. 6.2 листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" (v8_98800-01) від 31.01.2001 р. набувач також не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент здійснення правочину про відчуження спірного майна на відповідне майно обґрунтовано претендували треті особи, і про це набувачеві було відомо. Встановлення добросовісності набуття майна покладається набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Як вбачається з матеріалів справи, при переході права власності від ТОВ "Україна метал лтд", ПП "Макс медіа груп" до ПП "Паркер плюс" нерухоме майно обтяжене не було.

Стаття 388 встановлює порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача. Згідно із ст. 388 ЦК власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише в разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно. Матеріали справи свідчать про те, що попередні власники майна, оплату за нього здійснили в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, про безпідставність тверджень третіх осіб щодо нікчемності договору № 19/5-09/01 як підстави недійсності або нікчемності договору, на підставі якого позивач набув право власності на спірне майно. Доказів визнання цього правочину недійсним в судовому порядку подано не було, тому позивач є законним власником спірного майна та володіє усіма передбаченими законом правомочностями щодо захисту свого права у випадку його невизнання та оспорювання третіми особами.

Норма ст. 392 ЦК України прямо передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Тобто, можливість судового спору щодо визнання права власності за чинним власником, у випадку невизнання чи оспорювання такого права, прямо передбачений чинним законодавством.

Отже, місцевим судом правомірно не застосовані норми п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України на чому наполягав прокурор.

Крім того, як з’ясувалося в судовому засіданні (пояснення представника відповідача 1) жодного документу, на підтвердження права володіння або користування майном у нього окрім договору № 498 про пайову участь у будівництві житла від 09.04.2001 не має. Колегія суддів звертає увагу на те що, додатковою угодою № 2 від 04.11.2004, яка є невід’ємною частиною договору № 498 строк дії визначений до 31.12.2008, а в частини розрахунків до повного виконання. З моменту укладання цього договору, тобто з 2001 року (акт передачі від 06.11.2001) до 2009 року відповідачем 1 не здійснено жодних дій на виконання умов договору.

Таким чином, суд вважає, що договір № 498, на який посилається відповідач 1 як на підставу щодо його права користування майном є припиненим по спливу строку дії цього договору ( а.с.45 т. 1), а посилання представника відповідача 1, що договір укладений на майбутнє є хибними.

Посилання Міністерства оборони України на порушення вимог земельного законодавства та на норми Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) та Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) не беруться судом до уваги, оскільки вказані закони не регулюють відносин, котрі виникають при відчуженні споруд однієї юридичної особи іншій на підставі договору купівлі-договору (як це мало місце у випадку придбання спірного майна позивачем). Крім того, апелянтом не надано жодних доказів перебування земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, у власності держави, що, відповідно до п. б ст. 84 Земельного кодексу України, унеможливлювало б передачу такої землі у приватну власність.

Судом критично розцінюється надана Київським квартирно-експлуатаційним управлянням МОУ довідка ( а.с. 48 т.1) про те, що земельна ділянка по вул. Артема,24 м. Києва рахується за Міністерством оборони, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на частину майна, розташованого на земельній ділянці по вул. Артема, 24 оформлене право власності за фізичними особами, Територіальною громадою Шевченківського району та позивачем, що підтверджується відповіддю БТІ на запит суду та договорами купівлі - продажу ( а.с.83-84, 85-96 т.1). Також спростовуються твердження апелянтів, що судом не взято до уваги факту спеціального режиму земель, оскільки документи свідчать про відсутність такого статусу. Тим більше, майном, яке знаходиться нібито на території військової частині, розпоряджується Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської райради з 2007 року, а продаж об’єктів, що знаходяться на цій земельній ділянці, здійснюється фізичними особами з 2003року.

Таким чином, доводи апелянтів про порушення судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, відтак не заслуговують на увагу.

Щодо порушення процесуальних прав, то колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення, оскільки зі змісту ст. 77 ГПК України про оголошення перерви в судовому засіданні ухвала не виноситься. Представник прокуратури був присутнім у судовому засіданні 15.09.2009, у якому оголошена перерва на 16.09.2009року, отже про час, дату та місце розгляду справи прокурора повідомлено належним чином.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Апеляційний суд погоджується, що на момент розгляду даної справи, місцевим господарським судом справа № 6/565 ще не розглядалась, позовна заява була тільки подана, та не було відомостей про прийняття її до провадження, а отже, підстав зупиняти провадження із цих міркувань господарський суд не мав процесуального права.

Щодо клопотання про зупинення на стадії апеляційного провадження, то колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення в зв’язку з вищевикладеним.

Можливості зупинення провадження у справі в порядку господарського судочинства до моменту завершення розслідування кримінальної справи стаття 79 ГПК України не передбачено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення в зв’язку з порушенням або неправильним застосування норм процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустився помилки, не з’ясувавши, обставин щодо відповідачів по справі. Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "БК "Міськбудінвест" є правонаступником ТОВ "ВФ "Агропромсервіс- А", яке виключено з ЕДРПОУ, тому рішення в цієї частині підлягає скасуванню, а провадження по справі - припиненню. За таких обставин, позовні вимоги є задоволеними частково (до відповідача1) зі стягненням з нього усіх судових витрат.

Апеляційна скарга Міністерства оборони на ухвалу господарського суду про повернення позовної заяви до ПП "Паркер плюс" та ПП "Макс медіа груп" про визнання недійсним договору та зобов’язання вчинити дії, на думку колегії суддів не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, ст. 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не користуються правами, які надані тільки позивачу та відповідачу. Вони не мають права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову, як і подавати зустрічний позов, укладати мирову угоду.

Міністерство оборони залучено господарським судом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Вимоги, викладені у позовній заяві що повернута, стосуються витребування майна військового містечка по вул. Артема, 24 і зобов’язання повернути його до сфери управління Міноборони. Таким чином, Міністерством заявлені самостійні вимоги на предмет спору-спірне майно.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками господарського суду, що вимога третьої особи, має бути здійснена через подання самостійного позову.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційне подання та апеляційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, однак не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони на ухвалу господарського суду від 15.09.2009, оскільки вона є обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

1. Апеляційне подання Військової прокуратури Центрального регіону України та апеляційні скарги Міністерства оборони України, Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва № 11/315 від 16.09.2009 - скасувати в частині задоволення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Агропромсервіс-А". Провадження по справі в цій частині припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест"( 04073 м. Київ вул. Фрунзе,160; інд.код.31175387, р/р 26008000325501 в ВАТ "Аграрний комерційний банк", МФО 322302) на користь Приватного підприємства "Паркер плюс" (01042 м. Київ пров. Новопечерський,5А; інд.код.36519387, р/р 2600301032100 в ВАТ "БМ Банк" м. Київ, МФО 380913) державне мито в сумі 25500 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн.. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 315 грн. (триста п’ятнадцять грн.. 00 коп.).