23/523 Про стягнення заборгованості за споживання та користування комунальними послугами відповідно до договору надання комунальних послуг - 25.01.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговельний дім "Афіна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.11.2010

у справі № 23/523 (Кирилюк Т.Ю. .....)

за позовом Комунальне підприємство "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві

до Приватне підприємство "Торговельний дім "Афіна"

про стягнення 39869,06 грн.

Комунальне підприємство "Служба замовника житло-комунальних послуг" Оболонського району міста Києва (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Торговельний дім "Афіна" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором №14071 від 01.09.2006 року на суму 39 869,06 грн., з яких 38 010,47 грн. основної заборгованості та 1 858,59 грн. інфляційних втрат).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2010 у справі № 23/523 позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Підставою скасування рішення позивач вважає неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2010 апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 23.12.2010.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, ухвалою суду від 23.12.2010 розгляд справи було відкладено на 25.01.2010, зобов’язано позивача надати в судове засідання розрахунки за споживання та користування комунальними послугами за період з 01.11.2008 року по 01.05.2010 року по всім підприємствам, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Рокоссовського, 10, а також, докази наявності договірних відносин (договори) з підприємствами, які володіли або орендували протягом спірного періоду (з 01.11.2008 року по 01.05.2010 року) приміщення за адресою: м. Київ, вул. Рокоссовського, 10.

Представником позивача в судовому засіданні було надано документи, витребувані ухвалою суду від 25.01.2010.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду від 09.11.2010 скасувати, відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між КП "Служба замовника житлово–комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві (позивач, виконавець) та ПП "Торговельний дім "Афіна" (відповідач, споживач) було укладено договір про надання комунальних послуг №14071 від 01.09.2006 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов’язується надавати споживачеві послуги з водопостачання, теплопостачання, водовідведення, а споживач зобов’язується здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору за приміщення: вул. Маршала Рокоссовського, 10.

Предметом договору є послуги з централізованого гарячого водопостачання та центрального опалення (п.1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що плата по цьому договору вноситься споживачем на рахунок виконавця до 25 числа поточного місяця.

Розмір щомісячного розрахунку за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплопостачання (пропорційно займаної площі) і холодної та гарячої води, згідно тарифів на постачання комунальних послуг, затверджених Київською міською держадміністрацією (п.3.2 договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи за період з листопада 2008 року по травень 2010 року позивач надав відповідачу комунальні послуги вартістю 45 830,07 гривень.

Спір між сторонами виник, оскільки відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання, здійснивши часткову оплату наданих послуг, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 38 010,47 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України ( ГК України (436-15) ) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІУ споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В частині 1 ст. 193 ГК України зазначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач доказів про сплату боргу не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №14071 від 01.09.2006, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 38010,47 грн. підлягає задоволенню.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату коштів щодо договору відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на могу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача розмір інфляційних втрат в сумі 1858,59 грн., оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Заперечення відповідача щодо вартості поставленої за договором теплової енергії, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені позивачем на підставі тарифів на теплову енергію, чинних протягом спірного періоду, що підтверджується обліковими картами за відповідний період та актом звірки за грудень 2008 року-лютий 2010 року, який направлявся на адресу відповідача.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Торговельний дім "Афіна" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2010.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговельний дім "Афіна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2010 у справі № 23/523 – без змін.

Матеріали справи № 23/523 повернути до Господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.