18/117-10 Про забезпечення позову шляхом накладення арешту на цех з виробництва електротехнічних ламінатів - 16.09.2010 Прийняття

Дочірнє підприємство "Кий Авіа Текс" звернулось до господарського суду Київської області із позовом до Закритого акціонерного товариства "Ламітек-Укрізоліт", за участю третьої особи: Закритого акціонерного товариства "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" про визнання недійсним договору, визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом із позовною заявою Дочірнє підприємство "Кий Авіа Текс" подало клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на цех з виробництва електротехнічних ламінатів у вигляді літ. "А-4" загальною площею 3 850,2м2, що знаходиться за адресою: 07850, Київська область, Бородянський район, с.м.т. Клавдієво-Тарасове, вул. Карла Маркса, 44.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2010 року зазначене клопотання задоволено, накладено арешт на цех з виробництва електротехнічних ламінатів у вигляді літ. "А-4" загальною площею 3 850,2м2, що знаходиться за адресою: 07850, Київська область, Бородянський район, с.м.т. Клавдієво-Тарасове, вул. Карла Маркса, 44.

Оскаржувана ухвала винесена з метою запобігання втраті майна та гарантованого його повернення в разі задоволення позову, для запобігання додаткових витрат по поновленню права позивача в порядку ст.ст. 66- 67 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду Київської області, Закрите акціонерне товариство "Ламітек-Укрізоліт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 02.08.2010 року у справі №18/117-10.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області при винесені оскаржуваної ухвали не враховано вказівки Вищого господарського суду України /п.п. 3 п. 10 інформаційного листа №01-8/123 від 15.03.2007 року (v_123600-07) , інформаційний лист №01-8/2776 від 12.12.2006 року (v2776600-06) /. Порушення п. 3 ч. 2 ст. 86, ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, п. 3 роз‘яснень президій Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову": не наведення жодних обґрунтованих підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, не вказано мотиви винесення ухвали, що стосується вжиття заходів до забезпечення позову; не встановлення вартості майна, на яке накладено арешт, яка значно більше ніж заявлені позовні вимоги; не проведення та не надання оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову та обґрунтованості імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2010 року відновлено Закритому акціонерному товариству "Ламітек-Укрізоліт" строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі №18/117-10.

Дочірнє підприємство "Кий Авіа Текс" та Закрите акціонерне товариство "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу, має право надіслати відзив на неї апеляційній інстанції і особі, яка подала скаргу.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

В силу ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження..

Клопотання в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду до суду апеляційної інстанції не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2010 року у справі №18/117-10 накладено арешт на цех з виробництва електротехнічних ламінатів у вигляді літ. "А-4" загальною площею 3 850,2м2, що знаходиться за адресою: 07850, Київська область, Бородянський район, с.м.т. Клавдієво-Тарасове, вул. Карла Маркса, 44.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК).

Обираючи, який саме засіб забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого. У позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. За позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуально визначене майно.

По позовах про витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних.

Як вбачається із матеріалів справи ціна позову становить 1 020 000,00грн., арешт накладено на цех з виробництва електротехнічних ламінатів, вартість якого не визначена. Належно допустимих доказів на підтвердження вартості цеху матеріали справи не містять.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зі змісту оскаржуваної ухвали виконання вищевказаного не вбачається.

Враховуючи викладене колегія вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту в порядку ст.ст. 66- 67 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Київської області від 02.08.2010 року у справі №18/117-10 підлягає скасуванню, а матеріали справи передаються до господарського суду Київської області.