22/480 Про розірвання договору застави - 20.01.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яричів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі – відповідач) про розірвання договору застави від 31.10.2008 року № 25-10/08/02-KLEP.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2010 року у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Яричів" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яричів" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та розірвати договір застави від 31.10.2008 року з підстав неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неповного дослідження обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 20.01.2011 року.

У судове засідання 20.01.2011 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2011 року підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд, рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та розірвати договір застави від 31.10.2008 року.

У судовому засіданні 20.01.2011 року представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити без змін рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2010 року, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" без задоволення, оскільки позичальником не доведено одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у ч. 2 ст. 652 ЦК України та не доведено яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також, представником позивача у судовому засіданні було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 22/480 до розгляду Господарським судом м. Києва справи № 32/560.

З матеріалів поданого клопотання вбачається, що підставою зупинення провадження у справі на думку позивача стало звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про розірвання кредитного договору № 10/08/02-KLEP від 20.06.2008 року.

Питання зупинення провадження у справі регулюються статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 вказаної статті унормовано, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку необхідно з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, заслухавши пояснення представника відповідача не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки апелянтом не надано доказів того, що розгляд даної справи неможливий до вирішення Господарським судом м. Києва пов’язаної з нею справи № 32/560.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2008 року між Акціонерним банком "Форум" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яричів" (позичальник) було укладено кредитний договір № 10/08/02-RLEP, за умовами якого за рахунок коштів Європейського Банку Реконструкції та Розвитку та на умовах цього договору банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для реалізації проекту ЄБРР програми підвищення енергоефективності (UKEEP), затвердженого незалежним міжнародними консультантами з питань енергетичної ефективності, відповідно до умов Української програми енергетичної ефективності, запровадженої Європейським Банком Реконструкції та Розвитку, з максимальним лімітом заборгованості в сумі 2 300 000,00 доларів США 00 центів. Кредитні кошти надаються виключно для фінансування проекту ЄБРР програми підвищення енергоефективності (UKEEP), який є невід’ємною частиною цього договору (а.с. 16-23).

Також, 31.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яричів" (заставодавець) та Акціонерним комерційним банком "Форум" (заставодержатель) укладено договір застави № 25-10/08/02- KLEP (а.с. 11-14).

У відповідності до п. 1.1. договору застави, цей договір забезпечує виконання заставодавцем зобов’язань, що випливають з укладеного між заставодержателем та заставодавцем кредитного договору № 10/08/02-RLEP від 02.09.2008 року, додаткового договору до нього № 1 від 03.09.2008 року до нього, додаткового договору № 2 про внесення змін та доповнень до нього від 06.10.2008 року, інших додаткових договорів, угод та додатків до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (11-14).

Пунктом 2.1 укладеного між Акціонерним комерційним банком "Форум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яричів" кредитного договору № 10/08/02- KLEP від 02.09.2008 року, на забезпечення виконання якого сторонами укладено спірний договір застави, визначено, забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісій, передбачених умовами договору є, в тому числі договір застави рухомого майна (сировина для виробництва кондитерських виробів та матеріали для їх упаковки).

Видача кредиту за вказаним кредитним договором здійснювалась в іноземній валюті та саме за заявами позивача, які зокрема залучені до матеріалів справи.

На виконання умов кредитного договору, банком виконано зобов’язання за кредитним договором в повному обсязі, позичальнику надано кредитні кошти відповідно до всіх його заявок, що підтверджується меморіальними ордерами банку № 9376 від 04.09.2008 року та № 12423 від 07.10.2008 року (а.с. 69,71).

Отримання вказаних коштів позичальником в межах ліміту кредитної заборгованості, їх часткове погашення, а також нарахування та сплата процентів підтверджується виписками про рух коштів по рахунках для обліку заборгованості по кредитним договорам (а.с. 72-83).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що з моменту укладення договору, обставини, за яких укладався договір, істотно змінилися (курс долару до гривні істотно змінився, виріс майже у два рази, відповідно збільшилися зобов’язання позичальника по сплаті процентів та поверненню кредиту, що призвело до неможливості належного виконання кредитного договору позичальником і є підставою для звернення банком стягнення на майно, що є предметом застави), зміна таких обставин зумовлена причинами, незалежними від сторін, і не могла бути усунена ними при всій турботливості і обачливості.

Крім того, позивач стверджував, що поніс істотні збитки за рахунок різкої істотної зміни курсу валют, і саме внаслідок незаконного, за твердження позивача, визначення валюти кредитування в доларах США, а не у гривнях, сума що підлягає поверненню значно перевищує початкову суму кредиту.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, оскільки обставини, на які посилається позивач не є підставою для розірвання кредитного договору за положеннями ст. 652 ЦК України, тому права позивача при укладенні спірного договору застави, укладеного між ним та АКБ "Форум" не порушені.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як свідчать матеріали справи, із вимогою про розірвання договору застави № 25-10/08/02- KLEP від 31.10.2008 року позивач до відповідача не звертався.

Статтею 611 Цивільного кодексу України розірвання договору віднесено до одної з форм відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Натомість, частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем не доведено одночасної наявності усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору застави у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції вплив фінансової кризи позначився в тому числі і на банківській системі до якої належить відповідач, а неможливість виконання взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, у відповідності з умовами по яких досягнуто згоди, не свідчить про істотну зміну обставин в розумінні положень ст. 652 ЦК України для укладеного з забезпечення виконання зобов’язань за таким кредитним договором - договору застави.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 року № 496 (z1094-03) , офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Позивачем не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане, а виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, при укладенні спірного договору в забезпечення виконання зобов’язань, що виникають з кредитного договору № 10/08/02- KLEP від 02.09.2008 року, та беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу долара США до гривні несе саме позичальник. Наявність усіх обов'язкових умов для розірвання договору застави, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, відсутня.

Згідно зі ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) обов’язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладений саме на позивача.

Однак, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові.

Крім того, нормами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для розірвання договору застави та припинення зобов’язань сторін за цим договором.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2010 року у справі № 22/480 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання відшкодуванню не підлягають і покладаються на позивача (апелянта).