21/86 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу - 20.01.2011 Прийняття

Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" 46 649 162,21 грн. суму основного боргу, 2 326,07 грн. суму пені; 4 198 424,60 суму 3% річних, 16 915 537,98 грн. суму інфляційних витрат, 25 500,00 грн. суму державного мита; 118,00 грн. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. Відстрочено виконання рішення на шість місяців.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просив рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що судом при прийнятті рішення порушено норми ст.ст. 216, 218, 525, 526, 599, 614, 625 ЦК України;

В судове засідання 20.01.2011 представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи належне повідомлення представника третьої про час та місце розгляду справи, строк розгляду справи, колегія судді визнала за можливе розглядати справу за відсутності представника третьої особи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне

Між Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго"та Дочірнім підприємством "Газ-тепло"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" укладено Договір №11/07-140 купівлі-продажу природного газу від 29.08.2007р., за умовами якого позивач зобов’язався передати ДП "Газ-тепло", а ДП "Газ-тепло"зобов’язалося прийняти від позивача та оплатити на умовах даного Договору природний газ в обсязі, вказаному в ст. 2 цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що продавець передає покупцю газ в обсязі 55 139 146,00 куб. м.

Згідно актів прийому - передачі позивач передав ДП "Газ-тепло" природний газ в обсязі 22 922,484 тис. куб. м. Акт №348 (04) приймання-передачі природного газу від 03.09.2007р. на суму 19 309 900,51 грн., 3 275,983 тис. куб м. згідно Акту №349 (04) приймання-передачі природного газу від 03.09.2007р. на суму 2 814 881,84 грн., 20 349,044 тис. куб. м. згідно Акту №350 (04) приймання-передачі природного газу від 03.09.2007р. на суму 17 142 034,66 грн., 8 591,635 тис. куб. м. згідно Акту №351 (04) приймання-передачі природного газу від 03.09.2007р. на суму 7 382 345,20 грн.

Всього ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України"було прийнято від позивача природного газу 55 139,1460 тис. куб. м. на загальну суму 46 649 162,21 грн.

Згідно з п. 5.1. Договору покупець зобов’язаний здійснити оплату газу, що передається за цим Договором, протягом двадцяти п’яти днів з моменту складання Акту приймання-передачі, зазначеного в статті 3 цього Договору, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця, вказаного в статті 11 цього Договору.

Відповідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов"язків (зобов"язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання

Згідно з п. 6.2. Договору у разі невиконання покупцем умов п. 5.1. цього Договору, продавець має право вимагати у покупця сплатити на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню в розмірі 0,01 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. При цьому пеня в будь-якому випадку не нараховується продавцем покупцю за десятиденний період, що починається з дня, наступного за днем, в якому повинна була здійснена оплата.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 2 326,07 грн. є бґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 624, 625 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки встановлено прострочення сплати відповідачем основного боргу перед позивачем за договором № 11/07-140, позовні вимоги про стягнення 3% річних з простроченої суми у розмірі 4198424,60 грн. та інфляційні витрати у розмірі 16915537,98 грн. (з урахуванням перерахунку суду) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі скаржник зазначав, що з нього не підлягає стягненню борг та штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання по договору, є необгрунтованими, оскільки кошти повинні поступати від споживачів газу та розподілятися згідно зі встановленим алгоритмом, саме відповідач несе відповідальність, передбачену договором та законом щодо виконання своїх зобов'язань, а тому посилання відповідача на те, що відповідач не може розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів природного газу, оскільки установами банку кошти розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований рахунок, не впливає на передбачену законодавством та договором відповідальність відповідача та обов'язок належного виконання умов договору.

Відповідачем подано клопотання про відстрочку виконання рішення суду, на думку колегії суддів, враховуючи ситуацію щодо несвоєчасної оплати споживачами за спожитий газ, інфляційні процеси у державі, а також той факт, що відповідач є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки, заява про відстрочку виконання рішення підлягає частковому задоволенню і з урахуванням інтересів позивача у справі, суд першої інстанції правомірно вирішив відстрочити виконання рішення у справі на шість місяці.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2010 у справі № 21/86 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення.