4/474 Про стягнення заборгованості за договором суборенди - 29.09.2009 Прийняття

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 71.945,90 грн. основного боргу, 6.000,58 грн. пені, а всього 77.946,48 грн. заборгованості за договором суборенди № 001 від 02.12.2006 р. за період з січня по листопад 2008 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 р. у справі № 4/474 (далі – Рішення суду) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02222, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (02140, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 71.945 (сімдесят одну тисячу дев'ятсот сорок п'ять) грн. 90 коп. основного боргу, 6.000 (шість тисяч) грн. 58 коп. пені, 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 46 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що:

- позивач, уклавши з третьою особою 02.12.2006 р. договір оренди № 01/П, в цей же день передав предмет договору оренди відповідачу за договором суборенди від 02.12.2006 р. № 001. Як договір оренди, так і договір суборенди були укладені строком на 11 місяців. По закінченню договору суборенди третя особа, зважаючи на закінчення строку дії договору суборенди з позивачем, уклала 01.01.2008 р. безпосередньо з відповідачем договір оренди нежилого приміщення - підвалу багатоквартирного будинку № 39-в по проспекту П. Григоренка в м. Києві;

- безпідставним є твердження позивача та посилання в Рішенні суду на новацію договору оренди від 02.12.2006 р. між позивачем та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В" шляхом укладення договору оренди № 01/П від 12.01.2007 р.;

- необґрунтованим є твердження позивача про укладення ним на підставі саме договору оренди від 12.01.2007 р. та згоди третьої особи договору суборенди з відповідачем від 02.12.2006 р. За відсутності відповідних прав на майно позивач, на думку апелянта, не мав можливості передавати права на таке майно іншим особам (ст. 761 Цивільного кодексу України);

- не відповідає дійсності і твердження щодо продовження шляхом обміну листами строку дії договору суборенди від 02.12.2006 р., оскільки не було продовжено строку дії самого договору оренди від 02.12.2006 р.;

- місцевим судом не було взято до уваги та не надано належної оцінки договору найму нежилого приміщення № 01/08 від 01.01.2008 р., за яким безпосередньо Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В" передало відповідачу в оренду на 12 місяців нежиле приміщення підвалу багатоквартирного будинку № 39-в по проспекту П. Григоренка в м. Києві, загальною площею 65 кв. м;

- сплачуючи орендну плату Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В" за користування у 2008 році нежилим приміщенням підвалу багатоквартирного будинку № 39-В по проспекту П. Григоренка в м. Києві, відповідач керувався виключно договором оренди з третьою особою від 01.01.2008 р., а не договором суборенди з позивачем від 02.12.2006 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 і порушено апеляційне провадження у справі № 4/474, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.08.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.09.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.09.2009 р.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Апелянт та третя особа своїми процесуальними правами не скористалися, у судове засідання 29.09.2009 р. не з’явилися, будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надходило.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що учасників судового процесу було попереджено ухвалою від 15.09.2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2009 р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В" було укладено договір оренди від 02.12.2006 р. № 01/П, за яким позивачеві було передано в оренду строком на 2 роки 11 місяців приміщення підвалу багатоквартирного будинку № 39-В по проспекту Петра Григоренка в м. Києві загальною площею 65 кв. м. для переобладнання приміщення під офіс (п. п. 1.1, 2.1, 3.1 договору).

Згідно з п. 4.1, 4.2 договору орендна плата та інші платежі будуть визначені після оцінки об’єкта оренди та об’єму необхідних для переобладнання приміщення робіт. Розмір орендної плати та інших платежів буде зазначено додатковою угодою або договором.

Підпунктом 5.2.9 договору було визначено, що орендар зобов’язаний не передавати іншій особі в суборенду (піднайом) об’єкт оренди без письмової згоди орендодавця.

Початок оренди починається з моменту передачі об’єкта оренди за актом приймання-передачі (пп.. пп. 3.2, 7.1 – 7.4 договору).

Також підпунктом 9.3 договору встановлено, що допускається підписання нового договору оренди до закінчення цього договору, який уточнює або змінює умови оренди. При цьому дія даного договору не припиняється, якщо умовами нового договору не передбачено інше.

Крім того відповідно до пп. 11.1 умови договору можуть бути змінені тільки по взаємній письмовій угоді сторін. Додатки та додаткові угоди до договору є його невід’ємною частиною. Нові договори діють наряду з цим договором, якщо інше не передбачено умовами договору.

Згідно з матеріалами справи, акт приймання-передачі об’єкта оренди за договором від 02.12.2006 р. не складався.

Згодом, 12.01.2007 р. між сторонами був укладений інший договір № 01/П, за яким договір від 02.12.2006 р. № 01/П був визнаний таким, що втратив силу (п. 12.1 договору від 12.01.2007 р.).

Згідно з договором від 12.01.2007 р. № 01/П ОСББ "ОС 39 В" передало позивачу в оренду приміщення цокольного поверху багатоквартирного будинку № 39-В по проспекту Петра Григоренка в м. Києві.

Відповідно до пп. пп. 3.1 і 3.2 договору від 12.01.2007 р. строк оренди був визначений терміном у 2 роки 11 місяців з моменту підписання акту здачі-приймання приміщення. Оскільки зазначений акт був підписаний 01.02.2007 р., договір оренди укладений між сторонами до 31.12.2009 р. включно.

Крім того, на відміну від договору від 02.12.2006 р., договором від 12.01.2007 р. сторонами визначено нову мету оренди (пп. 2.1 – "під офіс"); розмір та порядок внесення орендної плати (п. 4.1); порядок сплати комунальних платежів та плати за землю (пп. пп. 4.2, 4.3); порядок використання амортизаційних відрахувань (п. 5); тощо.

Акт приймання-передачі об’єкта оренди за договором від 12.01.2007 р. складений і підписаний сторонами 01.02. 2007 р. (т. с. 1, а. с. 13).

Під час дії договору оренди від 02.12.2006 р. за згодою ОСББ "ОС 39 В" позивачем був укладений договір № 001 від 02.12.2006 р. з відповідачем СПД ОСОБА_1, згідно з яким орендоване позивачем приміщення було передане в суборенду СПД ОСОБА_1

Згода ОСББ "ОС 39 В" на передачу приміщення в суборенду зафіксована на самому договорі № 001 від 02.12.2006 р., титульна сторінка якого містить такий напис: "Погоджено. Голова правління ОСББ "ОС 39 В" Дергачова Т.В., 02 грудня 2006 р.", а також підпис зазначеної особи та відтиск печатки ОСББ "ОС 39 В" (оригінал вказаного договору з названими реквізитами досліджувався судом в судовому засіданні).

Відповідно до п. 1.1 договору суборендодавець передає, а суборендар приймає у строкове платне володіння та користування нежиле приміщення підвалу багатоквартирного будинку № 39-В під офіс, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Григоренко, 39 В, загальною площею 65,0 кв. м.

Як визначено п. 1.6 договору суборенди, в суборенду передається приміщення, яке знаходиться у володінні та користуванні суборендодавця на підставі договору оренди нежилого приміщення на підставі договору оренди нежилого приміщення від 02.12.2006 р. № 01/П, укладеного власником приміщення ОСББ "ОС 39 В" та ФОП ОСОБА_5

Згідно з п. 2.2 договору суборенди його строк становив 11 місяців з моменту приймання-передачі приміщення.

Оскільки акт приймання-передачі був підписаний 01.02.2007 р., договір суборенди укладений до 31.12.2007 р.

Таким чином, позивач передав приміщення в суборенду лише після того, як, за умовами договору з власником приміщення, отримав на підставі акта приймання-передачі від 01.02.2007 р., підписаного позивачем з ОСББ "ОС 39 В", право користування майном.

Відповідно до п. 2.6. договору суборенди суборендар має першочергове право продовження суборенди, якщо повідомляє про це суборендодавця протягом 15 днів після отримання від суборендодавця повідомлення про закінчення строку суборенди.

Відповідно до п. 2.8. договору суборенди останній вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії.

Згідно з п. 3.1 договору суборенди плата за користування приміщенням виплачується в гривнях у сумі, еквівалентній 20 доларам США за курсом НБУ на день виплати за 1 кв. м.

Відповідно до п. 3.3 договору суборенди орендна плата повинна сплачуватись щомісячно до 5 числа поточного місяця.

Згідно з ч. 2 п. 5.2 договору суборенди у випадку несвоєчасної оплати орендної плати суборендар сплачує пеню у розмірі 0,5 % суми боргу за кожний день прострочення.

Одностороння відмова від договору не допускається, за винятком випадків, передбаченим чинним законодавством України і договором (п. 6.2 договору суборенди).

За актом від 01.02.2007 р. суборендар прийняв від суборендодавця відповідне приміщення у стані "після ремонту" (т. с. 1, а. с. 19).

Позивач 05.11.2007 р. вручив відповідачу під розпис повідомлення про закінчення договору суборенди (т. с. 1, а. с. 20). В той же день - 05.11.2007 р. СПД ОСОБА_1 письмово (листом за власним підписом та відтиском печатки, т. с. 1, а. с. 21) повідомив позивача, що від згоден продовжувати орендувати приміщення за раніше укладеним нами договором (оригінали вказаних листів з відповідними реквізитами досліджувались судом в судовому засіданні)

Таким чином, шляхом обміну листами між сторонами була досягнута домовленість щодо подовження дії договору суборенди ще на 11 місяців, тобто до 31 листопада 2008 року.

Відповідач всупереч положенням договору не виконав покладені договором на нього обов'язки перед позивачем.

Як підтверджено матеріалами справи та поясненнями представників сторін, 01.01.2008 р. між ОСББ "ОС 39 В" та СПД ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №01/08 найму нежитлового приміщення, а саме – приміщення цокольного поверху багатоквартирного будинку № 39-В по проспекту Петра Григоренка в м. Києві загальною площею 65 кв. м строком на 12 місяців.

З матеріалів справи вбачається та учасниками судового процесу не заперечується, що предметом договорів оренди від 02.12.2006 р, від 12.01.2007 р., договору суборенди від 02.12.2007 р., договору найму нежитлового приміщення від 01.01.2008 р. було одне й те саме приміщення цокольного поверху багатоквартирного будинку № 39-В по проспекту Петра Григоренка в м. Києві.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги місцевим судом підставно визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 02.12.2006 р. було укладено договір, згідно з яким орендоване позивачем приміщення було передане в суборенду СПД ОСОБА_1

Відповідно до п. 1.1 договору суборендодавець (позивач) передав, суборендар (відповідач) прийняв у строкове платне володіння та користування нежиле приміщення підвалу багатоквартирного будинку № 39-В під офіс, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Григоренко, 39В, загальною площею 65,0 кв. м.

Зазначена суборенда погоджена власником приміщення – ОСББ "ОС 39 В".

Доказів того, що зазначений договір суборенди в установленому законом порядку був визнаний недійсним або був розірваний чи втратив чинність у період січень-листопад 2008 р., учасниками судового процесу не надано.

Відповідач не виконав свої обов'язки за договором суборенди № 001 в частині оплати суборенди за період січень-листопад 2008 р.

На момент розгляду справи місцевим судом та судом апеляційної інстанції не надано доказів сплати заборгованості по орендній платі за вказаний період відповідно до умов договору суборенди від 02.12.2007 р.

Матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано, що борг відповідача по орендній платі за період з січня по листопад 2008 р. становить 71.945,90 грн., а тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 5.2 договору суборенди №001 від 02.12.2006 р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема – сплату неустойки.

Відтак, позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 6.000,58 грн., відповідно до розрахунку позивача, перевіреного колегією суддів, який відповідає положенням законодавства.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції покладаються на відповідача.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Колегія суддів також відзначає, що третьою особою (14.09.2009 р.) та відповідачем (28.09.2009 р.) під час апеляційного провадження були заявлені клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої та судової технічної експертиз, на вирішення яких поставити питання: чи виконано підпис під листом від 05.11.2007 р. особисто Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1; чи виконаний вказаний лист (та, відповідно, підпис та печатка ОП ОСОБА_1С.) шляхом комп’ютерного монтажу або за допомогою інших технічних засобів (факсиміле, копіювання тощо); інші питання, що стосуються можливої підробки листа від 05.11.2007 р.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду в ході апеляційного провадження зобов’язано:

- позивача – надати суду оригінали (для огляду) договору оренди № 01/П від 02.12.2006 р., договору оренди № 01/П від 12.01.2007 р. та договору суборенди № 001 від 02.12.2006 р.; оригінали (для огляду) листа від 05.11.2007 р., адресованого СПД ОСОБА_1, щодо продовження договору суборенди № 001 від 02.12.2006 р. (з відміткою про отримання), а також листа ОСОБА_1 від 05.11.2007 р. продовження договору суборенди № 001 від 02.12.2006 р.; письмовий відзив на апеляційну скаргу;

- відповідача (апелянта) – надати суду оригінали (для огляду) договору суборенди № 001 від 02.12.2006 р., договору найму нежитлового приміщення № 01/08 від 01.01.2008 р. та план підвалу, де знаходиться орендоване приміщення, згідно з п. 1.1.4 договору найму № 01/08 від 01.01.2008 р.; оригінали (для огляду) листа від 05.11.2007 р., адресованого СПД ОСОБА_1, щодо продовження договору суборенди № 001 від 02.12.2006 р., а також листа ОСОБА_1 від 05.11.2007 р. продовження договору суборенди № 001 від 02.12.2006 р.;

- третю особу – надати суду оригінал (для огляду) Статуту ОСББ "ОС 39 В", Положення про дирекцію (в разі наявності); план підвалу, де знаходиться орендоване приміщення, згідно з п. 1.1 договорів оренди № 01/П від 02.12.2006 р. та від 12.01.2007 р.; письмові пояснення щодо того, чи передавалось в оренду позивачеві та відповідачеві одне й те саме приміщення; хто був головою Правління ОСББ станом на 02.12.2006 р., 12.01.2007 р. та 01.01.2008 р.; оригінали (для огляду) договору оренди № 01/П від 02.12.2006 р., договору оренди № 01/П від 12.01.2007 р. та договору суборенди № 001 від 02.12.2006 р.

Учасники судового процесу лише частково виконали вказані вимоги суду. Разом з тим в судовому засіданні судом були досліджені оригінали договору оренди № 01/П від 02.12.2006 р., договору оренди № 01/П від 12.01.2007 р. та договору суборенди № 001 від 02.12.2006 р.; оригінали листа від 05.11.2007 р., адресованого СПД ОСОБА_1, щодо продовження договору суборенди № 001 від 02.12.2006 р. (з відміткою про отримання), а також листа ОСОБА_1 від 05.11.2007 р. продовження договору суборенди № 001 від 02.12.2006 р.

Сумнівів щодо автентичності вказаних документів у колегії суддів не виникло.

Також колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 32- 38, 41- 43 ГПК України висновок експерта може бути одним з доказів у господарській справі, який оцінюється за загальними правилами оцінки доказів.

Як встановлено ч. 1 ст. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно з матеріалами справи, під час її розгляду в суді першої інстанції ані відповідач, ані третя особа не заявляли клопотань щодо проведення названих експертиз, хоча цілком мали таку можливість (у період з 24.11.2008 р. по 16.06.2009 р., з урахуванням зупинення провадження у справі, відбулось шість засідань суду). Всі учасники судового процесу належним чином повідомлялись про розгляд справи. Докази, якими позивач обгрунтовував позовні вимоги, були надані разом з позовною заявою. Під час розгляду справи в суді першої інстанції питань щодо їх належності і допустимості у відповідача та третьої особи не виникало.

З урахуванням всіх наведених обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача та третьої особи про призначення у справі судової почеркознавчої та судової технічної експертиз є необґрунтованими і безпідставними.

Крім того колегією суддів встановлено, що Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОС39В" зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору оренди № 01/П, укладеного 12.01.2007 р. між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В" та Суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2008 р. у справі № 16/344, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 р., в позові відмовлено повністю.

Вказані судові рішення, які на брали законної сили та є чинними станом на день розгляду апеляційної скарги, підтверджують дійсність договору оренди № 01/П, укладеного 12.01.2007 р. між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В" та Суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.

Зважаючи на вищевикладене у колегії суддів під час перегляду даної справи в апеляційному порядку не виникло питань, які потребують роз'яснення та спеціальних знань, а тому апеляційний суд з урахуванням статті 41 ГПК України залишає клопотання відповідача та третьої особи про призначення у справі судових експертиз без задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 16/344 від 16.06.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 16/344 від 16.06.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 16/344 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.