Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соло" м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк про стягнення 3% річних в сумі 64 457,82грн., а також суми інфляції 559 295,58грн./арк. справи 4-6/.

Рішенням від 06.10.2008року господарський суд Донецької області задовольнив позовні вимоги./арк. справи 36-37/.

Постановою від 03.12.2008року Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2008року у справі №4/168 змінив, стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 64062грн.31коп., в іншій частині рішення залишив без змін./арк. справи 59-60/.

Вищий господарський суд України постановою від 11.03.2009року рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2008року та постанову Донецького апеляційного господарського суд від 03.12.2008року у справі №4/168 скасував, справу передав на новий розгляд до господарського суду Донецької області./арк. справи 78-81/.

Ухвалою від 11.06.2009року господарський суд Донецької області прийняв справу №4/168 до свого провадження./арк. справи 85/.

Рішенням від 28.07.2009року господарський суд Донецької області/суддя БудкоН.В./ позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 61 563,33грн., суму інфляції 559 295,58грн., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 8000грн., судові витрати./арк. справи 97-98/.

Рішення мотивоване тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.07р. по справі №6/34 з відповідача, Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло" стягнуто основний борг в сумі 1 963 286,48грн., витрати по оплаті держмита в сумі 19 913,18грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн; відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили 11.06.2007р., у зв’язку з чим факт наявності у відповідача заборгованості позивачем в сумі 1 963 286,48грн. є преюдиціальним і відповідно до ст. 35 Господарського кодексу України не потребує доведення; заборгованість в сумі 1 963 286,48грн., стягнута за вищевказаним рішенням суду, була оплачена відповідачем лише 27.06.08р., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою; суд дійшов висновку, що позивач не позбавлений права без пред’явлення відповідачу вимоги звернутися до суду з позовом про стягнення суми інфляції та 3% річних, оскільки факт порушення відповідачем свого договірного зобов’язання встановлений в рішенні господарського суду Донецької області від 31.05.2007р. по справі №6/34. Позивач здійснює розрахунок інфляційних втрат та 3% річних не з суми заборгованості 1963286,48грн., а з суми 1983317,66грн., до якої входить не лише основний борг, а і стягнуті судом витрат по оплаті держмита в сумі 19913,18грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн., які не є грошовими зобов’язаннями. За таких обставин, господарський суд вимоги позивача задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних в сумі 61 563,33грн. за період з 11.06.07р. по 27.06.08р. із розрахунку : (за період з 11.06.07р. по 31.12.07р. включно: 1 963 286,48грн. х 204дн. х 3%/365 =32918,66грн.) + (за період з 01.01.08р. по 01.06.08р.: 1 963 286,48грн. х 178дн. х 3%/366 = 28644,67грн.Що ж стосується розрахунку суми інфляції, то здійснивши такий розрахунок сума інфляційних втрат за період з червня 2007р. по червень 2008р. включно за розрахунком суду складає 1 963 286,48грн. х (101,2% х101,4% х100,6% х102,2%х 102,9%х 102,2% х102,1% х 102,9%х102,7%х103,8%х103,1%х104,4%х100,8%) –1 963 286,48грн. = 630 446,29грн., але позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляції 559 295,58грн., тобто в меншому розмірі, що є його правом, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню та стягує з відповідача суму інфляції 559 295,58грн.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) . Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом. Між позивачем та адвокатом Білоконь О.П. (свідоцтво №2254 від 21.04.06 року) 11.09.08 року був укладений договір №32-08/3 про надання адвокатських послуг, п.1.1 даного договору адвокат зобов’язався надавати позивачу консультаційні та адвокатські послуги відносно захисту прав та інтересів позивача у господарському суді з питань стягнення суми боргу за позовною заявою про стягнення суми боргу за ст. 625 ЦК України з відповідача, пунктом 4.1 означеного договору встановлено розмір витрат за послуги адвоката за вказані в п.1.1 договору послуги в сумі 8 000грн., на виконання вищевказаних умов договору позивач перерахував адвокату Білоконь О.П. 8 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №571 від 17.09.08р. та №572 від 17.09.2008р. Таким чином, витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються судом на відповідача, оскільки спір виник через неправильні дії останнього.

Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2009року у справі №4/168 посилаючись на неповне з’ясування фактичних обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права./арк. справи 102-103/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що право вимагати оплату боргу повинно бути оформлено письмово, до даного часу позивачем вказаної письмової вимоги про сплату 3% річних в сумі 64 457,82грн., а також суми інфляції 559 295,58грн. не пред’явлено, відповідно строк виконання зобов’язання не наступив.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло" м.Донецьк вважає рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2009року у справі №4/168 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки твердження скаржника щодо необхідності пред’явлення позивачем окремої вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними та такими, що не ґрунтується на вимогах закону.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України "Про судоустрій" та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як виходить з позовної заяви, предмет позовних вимог –стягнення 3% річних в сумі 64 457,82грн., а також суми інфляції 559 295,58грн. згідно ст. 625 ЦК України, що нараховані на суму заборгованості 1983317,66грн. /арк. справи 4-6/.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1983317,66грн., яка стягнута з відповідача за рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.07р. по справі №6/34; заборгованість у добровільному порядку відповідачем не сплачена, що спричинює стягнення 3% річних в сумі 64457,82грн. за період з червня 2007р. по червень 2008р. включно, та суму інфляції 559295,58грн. за період з червня 2007р. по червень 2008р. включно.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2007р. по справі № 6/34 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло" до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про стягнення 1991318,39грн. з відповідача стягнуто заборгованість у сумі 1963286,48грн./арк. справи 11-14/.

Відповідно до ч.5 ст. 124, п.9 ст. 129 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов’язковому виконанню на всій території України.

Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2007року по справі № 6/34 встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 1963286,48грн. та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з п.2 ст. 35 ГПК України.

Рішення від 31.05.2007р. по справі № 6/34 сторонами не оскаржено та вступило у законну силу. Видано відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями за № 9354 від 27.06.2008р. на суму 1636072,07грн. та № 9355 від 27.06.2008р. на суму 327214,41грн. відповідач перерахував позивачу 1963286,48грн./арк. справи 24/.

Частиною статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з позовної заяви, позивач нарахував суму 3% річних та інфляційні на суму 1983317,66грн., до якої входить не лише основний борг, а і стягнуті судом витрат по оплаті держмита в сумі 19913,18грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн., які не є грошовими зобов’язаннями.

Таким чином, згідно ст. 625 ЦК України правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних на суму 1963286,48грн.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі відносно того, що право вимагати оплату боргу повинно бути оформлено письмово, до даного часу позивачем вказаної письмової вимоги про сплату 3% річних в сумі 64 457,82грн., а також суми інфляції 559 295,58грн. не пред’явлено, відповідно строк виконання зобов’язання не наступив не є доцільним виходячи з наступного.

Оскільки оплата 3% річних та інфляційних встановлена як обов’язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, позивач не позбавлений права без пред’явлення відповідачу вимоги звернутися до суду з позовом про стягнення суми інфляції та 3% річних, оскільки факт порушення відповідачем свого договірного зобов’язання встановлений в рішенні господарського суду Донецької області від 31.05.07р. по справі №6/34.

Дана правова позиція повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 11.03.2009року у цій справі.

З огляду на те, що у справі № 6/34 встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 1963286,48грн., тобто встановлено факт порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання, заборгованість відповідачем сплачена 27.06.2008р., суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку відносно задоволення позовних вимог та стягнення 3% річних за період з 11.06.2007р. по 27.06.2008р. в сумі 61 563,33грн. та інфляційних втрат за період з червня 2007р. по червень 2008р. в сумі 559 295,58грн. згідно ст. 625 ЦК України.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 8000,00грн. витрат за послуги адвоката суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Тобто, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не було досліджено факту надання адвокатом послуг саме у справі №4/168 та не досліджені докази щодо вартості витрат позивача, що пов’язані саме з розглядом справи.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) .

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Правовідносини між позивачем та адвокатом Білоконь О.П. підтверджуються свідоцтвом №2254 від 21.04.06 року про право зайняття адвокатською діяльністю на ім’я Білоконь О.П.; договором №32-08/3 про надання адвокатських послуг 11.09.08 року./арк. справи 22-23, 90/.

Як вбачається з п. п.1.1 договору адвокат бере на себе зобов’язання надавати консультаційні та адвокатські послуги відносно захисту прав та інтересів замовника в держаних органах та у господарському суді з питання щодо стягнення суми боргу за позовною заявою про стягнення суми боргу по ст. 625 ЦК України замовника до ДП "Донецька вугільна енергетична компанія".

Згідно п. 2.1 договору адвокат бере на себе виконання наступної правової роботи :-- усного та письмового консультування з юридичних питань; - складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв;-надання консультаційних послуг відносно захисту інтересів замовника у господарському суді;- безпосередньої участі та представництва замовника у господарському суді.

Таким чином, згідно умов укладеного договору, на адвоката покладається обов’язок здійснити не тільки дії, що пов’язані з розглядом справи, але й консультаційні та адвокатські послуги відносно захисту прав та інтересів замовника в державних органах та у господарському суді, надання консультаційних послуг відносно захисту інтересів замовника у господарському суді.

У відповідності з п. 2.2 договору зобов’язання Виконавця /адвоката/ вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акту здачі –приймання виконаних робіт, у тому числі по представленню прав та інтересів Замовника у господарському суді –моментом набрання чинності рішення господарського суду.

Матеріали справи не містять вказаного акту здачі –приймання виконаних робіт, складання якого передбачено п.2.2 договору, та будь-яких інших доказів у підтвердження того, які ж саме дії здійснені адвокатом Білоконь О.П. в процесі розгляду справи № 4/168.

Факт відсутності підписаного між сторонами акту здачі –приймання виконаних робіт, складання якого передбачено п.2.2 договору, підтвердив у судовому засіданні адвокат Білоконь О.П.

Сума гонорару за консультаційні послуги у держаних органах та у господарському суді за договором складає 8000,00грн. (п. 4.1 договору).

Відповідно сума 8000грн. сплачується Замовником /позивачем/ за всі дії адвоката, що передбачені умовами договору.

Розрахунки проводяться замовником у формі 100%попередньої оплати (п. 5.1 договору).

Позивач перерахував адвокату Білоконь О.П. 8 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №571 від 17.09.08р. та №572 від 17.09.08р. /арк. справи 9-10/.

Акт звірки від 01.07.2009року, складений між сторонами договору №32-08/3 про надання адвокатських послуг 11.09.08 року, підтверджує факт перерахування грошових коштів в сумі 8000грн. адвокату.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено, які ж саме послуги надавались адвокатом Білоконь О.П. в процесі розгляду справи №4/168 та на яку суму, а які послуги надавались адвокатом відносно захисту прав та інтересів замовника в державних органах; відповідний акт здачі –приймання виконаних робіт не складався; сума 8000грн. перерахована адвокату за надання всіх послуг за договором, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що сума 8000грн. по оплаті послуг адвоката є судовими витратами у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно, в частині стягнення з відповідача 8000грн. в якості судових витрат слід відмовити, оскільки матеріалами справи не доведено факту надання адвокатом всіх послуг за договором саме у справі №4/168 та відсутні докази щодо вартості витрат позивача, що пов’язані саме з розглядом справи.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2009року у справі №4/168 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 8000грн. в якості судових, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як правомірне та обґрунтоване належними доказами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2009року у справі №4/168 скасувати в частині стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 8000грн.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Соло" м.Донецьк у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 8000грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2009року у справі №4/168 залишити без змін.

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС