13/1355 Про стягнення збитків за безпідставне використання земельної ділянки - 17.01.2011 Прийняття

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Київ, у липні 2010р. звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Ромсат", м. Київ, про стягнення 83 458 грн. на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

В обґрунтування вимог позивач послався на ті обставини, що будучи власником земельної ділянки у АДРЕСА_1 до моменту її відчуження третій особі на умовах договору дарування, мав право на отримання від відповідача орендної плати за користування земельної ділянкою, виходячи з того, що на цій земельні ділянці знаходилося нерухоме майно відповідача. У зв’язку з відсутністю державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, підписаного між сторонами, позивач не отримав дохід, на який розраховував у вигляді орендної плати за договором, яка за період з 01 грудня 2008 р. по грудень 2009 за розрахунками позивача становила 83 458 грн.

Відповідач позов не визнавав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на відсутність договірних відносин та спору між сторонами з приводу землі . Вказував, що земельна ділянка, на якій розміщений будинок, частина якого належить позивачу, а інша - відповідачу, перебуває на праві власності у ФОП ОСОБА_4, про що видано Державний акт на землю, тоді як ТОВ "Ромсат" не має оформленого права на землю.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2010р. по справі № 13/1355 ( суддя Скиба М.Г.) позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача половину заявленої до стягнення суми - 36 960 грн. збитків, 369,72 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу . В іншій частині вимог відмовлено за недоведеністю.

Умотивовуючи свій висновок про часткове задоволення позову, суд першої інстанції послався на те, що відповідач у період з грудня 2008р. і по 20.11.2009р. –день реєстрації договору дарування позивачем землі третій особі, використовував земельну ділянку, оскільки на ній знаходилася належна відповідачу на праві власності нерухомість, без внесення плати за землю у вигляді орендної плати .

У зв’язку з цим місцевий господарський суд прийшов до висновку, що сторони по справі знаходилися у фактичних договірних відносинах з приводу використання земельної ділянки; адже хоч і земля на праві власності належала позивачу, відповідач мав право користування тією частиною землі, яка зайнята його нерухомістю, відповідач зобов’язаний був вжити заходів до державної реєстрації права користування землею, в тому числі на правах оренди. Як зазначив місцевий господарський суд, використання землі в Україні є платним, тому позивач, як власник землі та орендодавець, за звичайних обставин відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" мав би отримувати орендну плату за землю, а тому заборгованість відповідача з орендної плати слід вважати збитками позивача, відшкодування яких належить позивачу у половинному розмірі від заявленої суми з урахуванням того, що відповідач займає лише частину приміщення, отже витрати за користування ділянкою сторони повинні нести порівну за заявлений період 11 місяців та 20 днів.

З висновками та мотивами судового рішення не погодився відповідач, який, звернувшись до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, просив рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти нове про відмову позивачу у позові, посилаючись на порушення господарським судом Черкаської області норм матеріального права.

Водночас апелянт просив відновити йому строк апеляційного оскарження, мотивуючи його пропуск причинами, які не залежали від нього і були поважними .

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Ромсат" посилався на неповне з’ясування господарським судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів Коротун О.М. (головуючий), Кропивна Л.В., Поляк О.І. від 11.10.2010 р. відновлено строк апеляційного оскарження, апеляційну скаргу ТОВ "Ромсат" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.11.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 01.11.2010 р. "Про зміну складу колегії суддів", у зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, а судді Поляк О.І. відпустці) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 13/1355 колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. - головуючий суддя, суддів Синиця О.Ф., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 року розгляд справи було відкладено у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача на 24.11.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/5 від 23.11.2010 р. "Про зміну складу колегії суддів", у зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Синиці О.Ф. . на лікарняному та зайнятістю судді Калатай Н.Ф. у інших судових процесах ) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 13/1355 колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. – головуючий та доповідач суддя, суддів Поляк О.І. та Буравльов С.І.

У судовому засіданні 24.11.2010 року у розгляді справи оголошено перерву до 13.12.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/8 від 13.12.2010 р. "Про зміну складу колегії суддів", у зв’язку з виробничою необхідністю (щорічною відпусткою судді Буравльова С.І. ) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 13/1355 колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. – головуючий судя та доповідач, суддів Поляк О.І. та Калатай Н.Ф.

13.12.2010р. розгляд справи відкладено на 17.01.2011р. у зв’язку із задоволенням клопотання сторін про проводження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/4 від 17.01.2011 р. "Про зміну складу колегії суддів", у зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Калатай Н.Ф. у інших судових процесах ) внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 13/1355 колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. – головуючий та доповідач суддя, суддів Поляк О.І. та Буравльов С.І.

У судове засідання 17.01.2011р. з’явилися представники позивача та відповідача, які підтвердили свої доводи, викладені ними у позові та апеляційній скарзі.

Крім того, у ході розгляду справи представник відповідача звертав увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що перераховані ТОВ "Ромсат" ФОП ОСОБА_4 грошові кошти в якості оплати за оренду земельної ділянки на підставі нечинного договору оренди землі на загальну суму 120 600,00 грн., як отримані ОСОБА_4 без належної правової підстави, в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України були повернені Товариству на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду підчас розгляду господарської справи № 13/1438.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і повторно здійснює її розгляд.

Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, місцевий господарський суд вважав, що зобов’язання відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди є земельним спором, оскільки позивачу, як власнику земельної ділянки, належить право на відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди від власника нерухомості, розміщеної на такій земельній ділянці . При цьому розмір збитків повинен визначатися у розмірі орендної плати за землю, яку за звичайних обставин мав би отримувати орендодавець.

Утім, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з такого.

Захист прав на землю є частиною гарантій прав на землю і здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушенні прав; визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до глави 24 Земельного кодексу України (2768-14) захист прав на землю шляхом відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відбувається за наявності визначених у статті 156 цього Кодексу підстав та у відповідності до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б)тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г)погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; г) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Натомість, як вірно встановив підчас розгляду справи місцевий господарський суд, позивач звернувся з позовом за захистом свого порушеного права шляхом відшкодування завданих збитків відповідно до ст. 16 ЦК України, тобто просив про застосування цивільно-правової відповідальності, яка полягає у стягненні з правопорушника на користь потерпілого майнових санкцій, за якими на правопорушника покладаються невигідні майнові наслідки його поведінки і які направлені на відновлення порушеної майнової сфери потерпілого.

За загальним правилом позов про застосування цивільно-правової відповідальності подається за місцем вчинення правопорушення - місця знаходження деліктоздатної особи, тобто за місцем знаходження правопорушника.

З матеріалів справи вбачається, що місцем знаходження відповідача є м. Київ, вул. Кіквідзе, 18/А.

За таких обставин справи, спір про відшкодування завданих відповідачем збитків, заподіяних внаслідок інших,ніж вказано у статті 156 Земельного кодексу України, підстав, повинен розглядатися господарським судом м. Києва за місцем знаходження відповідача у відповідності з правилами територіальної підсудності (ст. 15 Господарського процесуального кодексу України).

Така правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, згідно з якою лише у випадку, коли вимоги пов'язуються з визнанням права на земельну ділянку, встановленням порядку користування земельною ділянкою чи усуненням перешкод у цьому, іншими вимогами з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, зокрема про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суди обов'язково застосовують правила про виключну підсудність. (Пункт 5 Постанови Верховного Суду N 7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) у редакції Постанови Верховного Суду N 2 від 19.03.2010 (v0002700-10) )

В силу ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуально права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято господарського судом з порушенням правил територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті у випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Судова колегія вважає, що у даному випадку правила ч. 3 ст. 17 ГПК України не можуть бути застосовані, оскільки справа у момент її прийняття до провадження за предметом позову не була підсудною господарському суду Черкаською області.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду як таке, що прийняте з порушенням правил територіальної підсудності, підлягає скасуванню, а матеріали справи - поверненню до суду першої інстанції з метою її скерування цим судом за встановленою підсудністю до господарського суду м. Києва в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.