Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Подуст Л.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.01.2011р.:

від позивача: Никифоров О.Е., довіреність від 15.11.2010р.;

від відповідача: Протасова Л.І., довіреність від 01.10.2010р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Херсонської обласної психіатричної лікарні

на рішення господарського суду Херсонської області

від 16 листопада 2010 року

по справі № 7/154-ПД-10

за позовом Херсонської обласної психіатричної лікарні

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сніжинка"

про визнання договору недійсним

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4- 4 Господарського процесуального Кодексу.

В судовому засіданні 13.01.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.11.2010р. по справі №7/154-ПД-10 (суддя Задорожна Н.О.) відмовлено у задоволенні позову Херсонської обласної психіатричної лікарні до ТОВ фірми "Сніжинка" про визнання договору недійсним з посиланням на те, що 29.12.2009р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу цеху №4, літ. "А", загальною площею 413,3 кв.м., розташованої у м. Херсоні, с. Степанівка, вул. Говарда, д. 65, кадастровий номер земельної ділянки 6510192500:01:012:0004, яка знаходиться в постійному користуванні покупця згідно з Державним актом серії ЯЯ №321289, виданого управлінням Держкомзему у м. Херсоні 23.12.2009р., укладений договір засвідчено нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу 29.12.2009р. реєстр №2127, продаж майна відбувся за 170000 грн., що становить його балансову вартість, які покупець на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України зобов’язався перерахувати продавцю протягом семи банківських днів від дня підписання сторонами акту приймання-передачі об’єкта, за актом типової форми №03-1 (бюджет), без дати, позивач прийняв у відповідача придбаний за договором об’єкт, розрахунок за який до наступного часу не проведений. Оспорюваний договір укладений з додержанням правових норм, якими врегульовано загальні положення про купівлю-продаж, зокрема, ст. ст. 655, 656, 657, 658 Цивільного кодексу України відносно предмета, форми, права продажу, а також ст. 203 Цивільного кодексу України –щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину - на підставі рішення уповноваженого власником органу, у письмовій формі; підписаний особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, за наявності внутрішньої волі; спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; його зміст не суперечить нормам чинного законодавства, договір купівлі-продажу об’єкта нерухомості є нотаріально посвідченим. Посилання позивача на відсутність кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований відчужуваний об’єкт, що суперечить приписам ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, є безпідставними і спростовуються наданими в матеріали справи належними доказами, оскільки відповідно до п. 1.2 договору кадастровим номером земельної ділянки, на якій знаходиться об’єкт пральні, є 6510192500:01:012:0004, зазначена земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні покупця - Херсонської обласної психіатричної лікарні, згідно з Державним актом серії ЯЯ №321289, виданого управлінням Держкомзему у м. Херсоні 23.12.2009р., зазначений факт позивачем не заперечується, за оспорюваним позивачем договором земельна ділянка продавцю об’єкта нерухомості в користування взагалі не передавалась, оскільки правова норма ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України набула чинності з 01.01.2010р., між сторонами відсутній земельний конфлікт, оскільки земельна ділянка, на якій розташований відчужений на користь позивача об’єкт нерухомості, знаходиться у його ж користуванні, відтак, позов є безпідставним, таким, що не ґрунтується на належних доказах та фактичних обставинах, задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулась Херсонська обласна психіатрична лікарня з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 16.11.2010р. по справі №7/154-ПД-10, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи це тим, що спірний правочин укладено в порушення ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки його зміст прямо суперечить ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України. Судом не надано правової оцінки і не згадано ту обставину, що спірний договір не містить посилання на таку передбачену ст. 377 Цивільного кодексу України умову як розмір земельної ділянки, відмовляючи у позові, господарський суд також не врахував, що на момент вчинення спірного правочину відповідачем не було доведено наявність у нього права власності чи права користування земельною ділянкою, і що ця ділянка під відчужуваною спорудою оформлена у встановленому чинним законодавством порядку .

13.01.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив від ТОВ фірми "Сніжинка", в якому відповідач просив рішення господарського суду Херсонської області від 16.11.2010р. по справі №7/154-ПД-10 залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги Херсонської обласної психіатричної лікарні, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що відповідно до рішення Херсонської обласної ради від 04.09.2009р. №1061 "Про придбання пральні для обласної психіатричної лікарні ТОВ "Сніжинка"" на виконання доручення голови Херсонської обласної державної адміністрації від 08.04.2009р. №47-д, наказу Управління охорони здоров’я від 29.09.2009р. №522 Херсонська обласна державна адміністрація зобов’язалася забезпечити придбання приміщення пральні у ТОВ "Сніжинка" для Херсонської обласної психіатричної лікарні за рахунок загальних асигнувань, передбачених на 2009р. на утримання обласних лікувальних закладів, обласною психіатричною лікарнею з метою збереження цілісного майнового комплексу закладу вирішено взяти на облік приміщення пральні та забезпечити їх належне утримання.

29.12.2009р. між Херсонською обласною психіатричною лікарнею (покупець) та ТОВ "Сніжинка" (продавець) укладено договір купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №2127, відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця нерухоме майно –цех №4 –пральня, літ. "А", загальною площею 413,30 кв.м., яке розташоване в м. Херсоні, село Степанівка, вулиця Говарда Д., 65, а покупець зобов’язався прийняти вказане майно та сплатити за нього обумовлену грошову суму –170000 грн.. При цьому, в ч. 2 п. 1.2 договору зазначено: кадастровий номер земельної ділянки 6510192500:01:012:0004, яка знаходиться в постійному користуванні покупця згідно з Державним актом серії ЯЯ №321289, виданого управлінням Держкомзему у м. Херсоні 23.12.2009р.

Продаж майна відбувся за 170000 грн., що становить його балансову вартість, які покупець на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України зобов’язався перерахувати продавцю протягом семи банківських днів від дня підписання сторонами угоди акту приймання-передачі об’єкта (пункти 3.3, 3.4 договору).

За актом типової форми №03-1 (бюджет), без дати, Херсонська обласні психіатрична лікарня прийняла у ТОВ "Сніжинка" придбаний за договором об’єкт, проте вартість майна не сплатила.

03.09.2010р. до господарського суду Херсонської області від Херсонської обласної психіатричної лікарні надійшла позовна заява до ТОВ "Сніжинка" про визнання договору купівлі-продажу цеху №4 (пральні) від 29.12.2009р. недійсним, посилаючись при цьому на те, що при укладенні договору було порушено ст. 203, ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, оскільки не було вказано кадастровий номер земельної ділянки, належній продавцю, що відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

Дослідивши обставини справи та вимоги чинного законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

За ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, у випадках, встановлених цим Кодексом (435-15) , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість.

Правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Правовідносини щодо договорів купівлі-продажу врегульовано главою 54 Цивільного кодексу України (435-15) .

Господарським судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що оспорюваний договір укладений з додержанням ст.ст. 655, 656, 657, 658 Цивільного кодексу України відносно предмета, форми, права продажу.

У позовній заяві Херсонська обласна психіатрична лікарня посилалася на те, що договір купівлі-продажу не відповідає вимогам ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти (крім багатоквартирних будинків).

Аналогічні положення містяться й у ст. 120 Земельного кодексу України, на яку також посилається позивач.

У п. 1.2 договору зазначено, що кадастровим номером земельної ділянки, на якій знаходиться об’єкт пральні, є 6510192500:01:012:0004, зазначена земельна ділянка, яка знаходиться в постійному користуванні покупця - Херсонської обласної психіатричної лікарні, згідно з Держаним актом серії ЯЯ №321289, виданим управлінням Держкомзему у м. Херсоні 23.12.2009р..

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами у справі за оспорюваним Херсонською обласною психіатричною лікарнею договором земельна ділянка продавцю об’єкта нерухомості в користування взагалі не передавалась, право користування земельною ділянкою ТОВ "Сніжинка" не оформлювалося, оскільки земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, належить покупцю –Херсонській обласній психіатричні й лікарні, про що зазначено в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою від 23.12.2009р. (арк. спр. 18).

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не відбулося порушення норм чинного законодавства, сторонами було досягнуто усіх істотних умов договору, як того вимагає чинне законодавство, а отже оспорюваний договір укладений з дотриманням встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову Херсонської обласної психіатричної лікарні про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 16.11.2010р. по справі №7/154-ПД-10 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу Херсонської обласної психіатричної лікарні - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний господарський суд, –

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.11.2010р. по справі №7/154-ПД-10 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення

постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 17.01.2011р..