55/218 Про стягнення страхового відшкодування за договором страхування транспортного засобу - 12.01.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2010

у справі № 55/218 ( .....)

за позовом Підприємство із 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко"

до Акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 21173,03 грн.

Підприємство із 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (надалі – відповідач) 21173,03 грн. заборгованості, з яких 12222,00 грн. – основний борг, 611,10 грн. – пені, 7198,76 грн. – інфляційних та1141,17 грн. – 3% річних.

Заявою від 29.09.2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнти з відповідача 14233,03 грн. заборгованості, з яких 8480,27 грн. – основний борг, 4960,96 грн. – інфляційні та 791,80 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №55/218 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №55/218 від 21.10.2010 в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відшкодування трьох відсотків річних та інфляційних не є грошовим зобов’язанням та їх стягнення не передбачено умовами договору страхування та положеннями спеціальних законів про страхування, а тому позовні вимоги в цій частині задоволені судом неправомірно.

Позивач вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Матеріалами справи встановлено:

20.07.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір страхування наземного транспорту №И1-03.28826 (надалі - договір), об’єктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням та користуванням транспортними засобами, які зазначені у додатках до договору.

Об’єктом договору є, в тому числі, транспортний засіб "Мітсубісі Престиж", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно п.4.1 договору, страховик (відповідач) зобов’язаний при настанні страхового випадку протягом 15 днів, після надання страхувальником (позивачем) усіх необхідних документів, здійснити виплату страхового відшкодування, а в разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування письмово повідомити про це страхувальника з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до п. 5.1 договору, страхове відшкодування виплачується на підставі таких документів: письмової заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування за встановленою формою; додатку до договору страхування; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; посвідчення водія, який керував транспортним засобом на момент настання ДТП; подорожнього листка; довідки органів внутрішніх справ або метеорологічної служби або інших компетентних органів, яка повинна містити дані про факт події; кошторису витрат для відновлення транспортного засобу, складений та затверджений страхувальником.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.03.2007 було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля "Мітсубісі Престиж", державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортного засобу.

12.03.2007 позивач направив відповідачу лист з повідомленням про настання страхового випадку із додатками до нього, а саме: довідка ДАІ, пояснення водія, копії посвідчення водія, технічного паспорту транспортного засобу, подорожнього листа, який отриманий Відповідачем разом з додатками, про що свідчить відмітка про отримання від 15.03.2007.

03.04.2007 для визначення вартості пошкодження застрахованого транспортного засобу було складено кошторис на суму 12222,70 грн., який був також отриманий відповідачем.

Крім того, позивачем направлено на адресу відповідача лист №4477 від 08.06.2010 про відшкодування шкоди за наслідками ДТП. Проте, відповідач відшкодування шкоди не здійснив відповіді на лист не надав.

02.12.2009 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №6208, яка отримана відповідачем, про що свідчить штамп на листі №3492., відповідно до якої позивач просив оплатити заборгованість у повному обсязі.

У відповідь на претензію відповідач направив позивачу лист №889 від 29.04.2010, в якому зазначив, що у нього відсутні документи для прийняття рішення про задоволення вимоги про виплату відшкодування за договором страхування №И1-03.28826.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 629, 525 ЦК України).

Доказів погашення заборгованості з боку відповідача до матеріалів справи не надано, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума основного боргу в розмірі 8480,27 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог і в частині стягнення з відповідача на користь позивача 791,80 грн. – 3% річних та 4960,96 грн. – інфляційних.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягнення трьох відсотків річних та інфляційних не передбачено договором, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки стягнення вказаних сум визначено законом (ст. 625 ЦК України) та вказана стаття не передбачає обов’язковості зазначення про їх стягнення в договорі.

У зв’язку з викладеним, колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва у справі №55/218 від 21.10.2010 не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2010 у справі №55/218 залишити без змін.

Матеріали справи №55/218 повернути до господарського суду м. Києва.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.