15/249 Про стягнення заборгованості з оплати поставленого товару - 12.01.2011 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2010р. у справі № 15/249 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" 49363 грн. 52 коп. основного боргу, 1799 грн. 65 коп. – 3% річних, 6422 грн. 03 коп. – інфляційне збільшення суми боргу, 2701 грн. 03 коп. пені, 602 грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд".

Рішення Господарського суду міста Києва грунтується на тому, що в порушення умов договору поставки №4600018256 від 03.01.2008р. відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар у розмірі 3430,12 грн. Поставка відповідачу товару на загальну суму 52786,62 грн., підтверджується видатковими накладними. Доказів проведення повного розрахунку за отриманий товар відповідач суду не надав.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва в частині стягнення інфляційних збитків, стягнення 3% річних та пені, в іншій частині рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що право нарахування трьох процентів річних, індексу інфляції та пені виникає у позивача у випадку, коли про таке нарахування боржнику виставлялась відповідна вимога. Однак, така вимога йому позивачем не виставлялась.

Скаржник зазначає й про те, що оскаржуване рішення винесене за відсутністю відповідача, що не був повідомлений належним чином про час і місце засідання суду, у зв’язку з чим був позбавлений можливості використання у повному об’ємі своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010р. розгляд апеляційної скарги призначено на 15.12.2010р.

15.12.2010р. в судове засідання апеляційного суду не з’явились представники сторін, у зв’язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.01.2011р.

12.01.2011р. в судове засідання не з’явились представники сторін.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення учасників судового процесу про дату та час розгляду справи, ухвала про відкладення розгляду апеляційної скарги від 15.12.2010р. направлена сторонам по справі 17.12.2010р., про що свідчить відповідний штамп на звороті ухвали з відміткою про відправку документа згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02р. № 75 (v0075600-02) .Зі штампу вбачається, що копій ухвали про відкладення від 15.12.2010р. направлено у кількості "2". В позовній заяві як у позивача так і у відповідача зазначено по одній адресі, тобто процесуальний документ направлено на адреси, які зазначено в позовній заяві.

Дана відмітка, відповідно до пункту 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (v_482600-08) , є підтвердженням належного надіслання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Враховуючи, що явка представників сторін не визнана обов’язковою, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу відповідача за наявними у справі матеріалами у відсутності представників сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" з позовом, з урахуванням поданих в процесі розгляду справи місцевим господарським судом уточнень, про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" 60286,23 грн. (49363,52 грн. - основного боргу, 1799,65 грн. - 3% річних, 6422,03 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 2701,03 грн. - пені) заборгованості за Договором поставки № 4600018256 від 03.01.2008 року.

Оскаржуваним рішення місцевого господарського суду позовні вимоги задоволено повністю.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з огляду на наступне.

03 січня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" - постачальник та товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Унгвар" - покупець уклали договір поставки № 4600018256, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався поставляти товари, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов’язувався приймати такі товари та своєчасно оплачувати їх вартість. Асортимент та ціна на товари зазначені у Специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.3. договору покупець (ТОВ "ВК Унгвар") зобов’язувався перераховувати кошти за поставлений товар на поточний рахунок позивача на умовах відстрочки платежу після 40 календарних днів з дати приймання товару покупцем (ТОВ "ВК Унгвар"), що вказана в накладній.

Господарським судом міста Києва встановлено що 01 грудня 2008 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К", Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Унгвар" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" укладено Угоду про заміну сторони, відповідно до умов п.1.1. якої ТОВ "ВК Унгвар" передає, а відповідач - ТОВ "Квіза-Трейд" приймає усі права та обов’язки, покладені за договором поставки № 4600018256 від 03.01.2008р. на ТОВ "ВК Унгвар", а позивач - ТОВ "Оптіс-К", у свою чергу, не заперечує проти згаданого переходу прав і обов’язків від ТОВ "ВК Унгвар" до відповідача - ТОВ "Квіза-Трейд", що розуміється як згода позивача - ТОВ "Оптіс-К".

Згідно п. 1.2. угоди про заміну сторони від 01.12.2008р., передача прав і обов’язків на підставі даної угоди не тягне для сторін будь-яких змін та/або доповнень до умов договору поставки № 4600018256 від 03.01.2008р.

Видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 52786,62 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у відповідача перед позивачем існує не погашена заборгованість за отриманий товар, оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 3430,12 грн.

Таким чином, враховуючи часткову оплату поставленого товару, сума основного боргу відповідача складає 49363,52 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, а також про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, сплата якої передбачено п. 6.1. договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача підлягає стягненню 6422грн.03коп. інфляційних нарахувань, 1799грн.65коп. три проценти річних від простроченої суми та 2701,03 грн. пені, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, а саме, перерахування коштів позивачу за отриманий товар.

Крім того, відповідачем не надано доказів вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, при наявності яких особа може стверджувати про не винуватість та звільнення від відповідальності, яка є правовим наслідком порушення зобов’язання.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що право нарахування трьох процентів річних, індексу інфляції та пені виникає у позивача у випадку, коли про таке нарахування боржнику виставлялась відповідна вимога колегією суддів не приймаються, оскільки передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні втрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Пеня ж та її розмір, погоджувалась сторонами умовами договору, та її право вимагати у разі порушення зобов’язання не залежить від виставлення вимоги про таку сплату.