5/197/09 Про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошову суму на банківських рахунках ВАТ - 10.09.2009 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Миколаївський домобудівельний комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 642 364, 98 грн.

Позивач в позовній заяві просив з метою забезпечення позову накласти арешт на грошову суму у розмірі 642 364,98 грн., яка знаходиться на поточних рахунках відповідача та накласти арешт на майно відповідача, яке знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Херсонське шосе, мкр. № 127, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23 липня 2009 року по справі № 5/197/09 (суддя Міщенко В.І.) з метою забезпечення позову було накладено арешт на грошову суму у розмірі 642 364,98 грн., яка знаходиться на поточних рахунках Відкритого акціонерного товариства "Миколаївський домобудівельний комбінат" (54028, м.Миколаїв, вул.Гмирьова, 1, код 01273160).

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Миколаївський домобудівельний комбінат" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати п.5 ухвали господарського суду Миколаївської області від 23 липня 2009 року по справі № 5/197/09.

10.09.2009 року через канцелярію суду від скаржника надійшло уточнення до апеляційної скарги, в якому він просить скасувати п.5 ухвали господарського суду Миколаївської області від 23 липня 2009 року по справі № 5/197/09, судові витрати по справі покласти на позивача.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову є безпідставним та необґрунтованим, а ухвала господарського суду є такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 10.09.2009 року представник позивача надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу господарського суду Миколаївської області від 23 липня 2009 року по справі № 5/197/09 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, уточнень до апеляційної скарги та заперечення, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного (господарського) суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У роз'ясненні президії Вищого арбітражного (господарського) суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" з наступними змінами та доповненнями, також зазначено, що найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки розгляду справи (ст. 65 ГПК України).

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною відповідачам або іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору. Постановою Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) та Інформаційними листом Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 (v2776600-06) роз'яснено, що при вирішені питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати діяльності юридичної особи. Більш того, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та з урахуванням запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як свідчать матеріали справи та вбачається із пояснень позивача, відповідач з вересня 2008 року обіцяє погасити заборгованість по укладеному договору купівлі-продажу №05/08-33, відповідно до якого позивач поставляє відповідачу металопродукцію; відповідач надсилав позивачу листи, в тому числі гарантійні, якими просив відстрочити оплату заборгованості та гарантував оплату в майбутньому. Як зазначив в апеляційній скарзі сам відповідач, ним щоденно закуповуються будівельні матеріали, проводяться розрахунки, тому в позивача є обґрунтовані підстави вважати, що дії відповідача можуть призвести до відчуження належного йому майна та грошових коштів та, як результат - утруднення чи до неможливості виконання рішення суду.

Тобто до прийняття рішення по суті даного спору з дій відповідача вбачається намагання унеможливити його виконання у разі задоволення вимог позивача.

Таким чином, судова колегія вбачає конкретні підстави для існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по даній справі.

Заява про забезпечення позову була мотивована тим, що позовні вимоги носять майновий характер і їх розмір досить істотний, при цьому відповідач має необмежені можливості щодо відчуження належного йому майна та грошових коштів, що на думку позивача може призвести до неможливості виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позовних вимог.

Судова колегія дійшла до висновку, що суд, при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову, здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між накладенням арешту на грошові суми відповідача і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися наданими їм правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати докази для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тобто кожна сторона повинна самостійно визначити предмет доказування, тобто коло фактів матеріально-правового характеру, необхідних для доказування обставин у підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Але в своїй апеляційній скарзі відповідач посилається тільки на загальні принципи забезпечення позову, а факти невірного застосування судом норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування заходів забезпечення позову в його апеляційній скарзі відсутні.

Отже судова колегія дійшла до висновку, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було враховано зазначені в клопотанні про забезпечення позову обставини, а позивачем було обґрунтовано зв'язок між прийнятими заходами та предметом позову, та вказано, як само неприйняття такого забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи.

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів, які б спростували вимоги позивача у будь якій частині.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 106 ГПК України, апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Миколаївський домобудівельний комбінат", м. Миколаїв, на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 23 липня 2009 року у справі № 5/197/09 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду –без змін.