25/130 Про розірвання договору банківського вкладу та повернення коштів - 10.09.2009 Прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.07.2009р. по справі № 25/130 позов задоволено повністю, розірвано договір банківського вкладу № 6/08/В/91/07-08 укладений 13.05.2008р. між позивачем та відповідачем. Рішенням суду зобов"язано відповідача повернути кошти в сумі 75 000 000,00 грн., перераховані позивачем відповідачу як банківський вклад за договором банківського вкладу № 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008р., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в розмірі 25 618, 00 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, посилаючись на порушення судом норма процесуального права, неповне з‘ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт звертає увагу на те, що 07.07.2009р. було оголошено повний текст рішення у справі, яка фактично не була розглянута по суті, що має бути зафіксованим технічними засобами.

Відповідач зазначає, що п.1.2. договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, встановлено його строк до 13.05.2010року. Разом з тим п.2.5. цього договору передбачено право позивача на дострокове повернення вкладу або його частини. Відповідач вважає, що місцевим судом не було встановлено наявність цієї суперечливої обставини та не надано їй належної правової оцінки.

Крім того, апелянт зазначає, що висновок суду про наявність істотного порушення банком умов договору банківського вкладу не базується на фактичних обставинах справи та не є обґрунтованим.

Позивач звертає увагу колегії на те, що 07.07.2009 р. під час судового засідання у місцевому суді представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, яка не була прийнята судом до розгляду у зв’язку з ненаданням позивачем доказів направлення вказаної заяви відповідачу.

07.09.2009 р. позивачем було подано до суду апеляційної інстанції заяву, відповідно до якої позивач просив суд змінити рішення першої інстанції, у зв’язку з необґрунтованою відмовою у прийнятті судом першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог, та викласти частину третю резолютивної частини рішення у справі № 25/130 викласти в наступній редакції: стягнути з Акціонерного банку "Енергобанк" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" суму банківського вкладу за договором № 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 р. в розмірі 75000000,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.

13.05.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 6/08/В/91/07-08.

Відповідно до розділу 1 зазначеного договору відповідач зобов’язався виплачувати позивачу суму депозиту та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором. Позивач (вкладник за договором) зобов"язався перерахувати відповідачу (банку за договором) на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання договору на депозитний рахунок № 2615232541 грошові кошти в сумі 150 000 000,00 грн., з правом подальшої зміни суми депозиту. Вкладник перераховує кошти на строк до 13.05.2010 р.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок, зазначений у договорі, грошові кошти в сумі 150 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 16.05.2008 р., № 2 від 19.05.2008 р. та № 3 від 20.05.2008 р.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов’язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону.

Відповідно до ч.3 ст. 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 ЦК України (435-15) ), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 1 ст.1066 глави 72 ЦК України (435-15) передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов‘язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктом 2.5. договору банківського вкладу сторони погодили, що вкладник має право на дострокове повернення депозитного вкладу або його частини. Банк зобов’язується повернути грошові кошти вкладнику протягом 3-х банківських днів після отримання письмового клопотання позивача про повернення коштів.

09.12.2008 р. позивач, у зв’язку з виникненням необхідності дострокового повернення вкладу, листом № 11-1/7184 звернувся до відповідача з вимогою про перерахування з депозитного на поточний рахунок 100 000 000,00 грн.

Станом на 05.01.2009 р. залишок коштів позивача на депозитному рахунку в Акціонерному банку "Енергобанк" становив 75000000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.1068 глави 72 ЦК України (435-15) банк зобов‘язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.

10.12.2008 р. відповідачем було направлено лист-відповідь № 01.2/01-2663, якою відмовив позивачу в поверненні суми банківського вкладу, посилаючись на положення постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 р. № 413, згідно п. 2 якої банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів.

Частиною 3 ст. 1066 ЦК України передбачено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Таким чином відповідач в порушення ч.3 ст.1068 глави 72 ЦК України (435-15) та п.2.5 договору, відповідачем було відмовлено позивачу у поверненні банківського вкладу (депозиту) з депозитного рахунку № 26152325401.

П. 3.3. глави 3 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" від 03.12.2003 р. № 516 (z1256-03) банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки відповідачем не виконуються умови договору, що в свою чергу, зумовлює ненастання правових наслідків, що обумовлені договором і, отже, через неправомірні дії ( бездіяльність) відповідача, позивач не має можливості виконувати свої обов‘язки перед контрагентами та інвестиційними договорами.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору порушено ст. 1074 ЦК України, якою визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Оскільки відповідачем не виконуються умови договору, що в свою чергу, зумовлює ненастання правових наслідків, що обумовлені Договором і отже, через неправомірні дії (бездіяльність) відповідача, позивач не має можливості виконувати свої обов’язки перед контрагентами.

Посилання відповідача на наявність Постанови Правління Національного Банку України №413 (v0413500-08) , якою фактично заборонено банкам здійснювати дострокове повернення вкладів, не приймається колегією до уваги, оскільки відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. № 679, нормативно-правові акти Національного банку України підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Згідно ст. 63 цього Закону Національний банк України не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку. Оскільки постанова Правління Нацбанку від 04.12.2008 р. № 413 (v0413500-08) не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а тому є такою, що суперечить законодавству України та не набрала чинності.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов‘язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнтів банку.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про повернення суми вкладу в розмірі 75 000 000, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

олегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом норм процесуального права при винесенні рішення виходячи з наступного.

Повноважний представник відповідача був присутнім у судових засіданнях суду першої інстанції, будь-яких обґрунтованих письмових клопотань про відкладання розгляду справи з метою надання додаткових доказів не надавав. Крім того, представник відповідача був присутнім в судовому засіданні при оголошені рішення суду головуючим суддею.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 43 45, 47, 22 Господарського процесуального кодексу (1798-12) , необґрунтовано, без посилання на норму процесуального законодавства, не взято до уваги заяву про уточнення позовних вимог ( а.с.88).

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2009 р. у справі № 25/130 підлягає зміні з урахуванням уточнень, викладених в заяві (а.с.88), а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Під час розгляду справи представник відповідача подав клопотання про зупинення даної справи до розгляду пов"язаної з нею справи № 21/83 про визнання недійсним п.2.5. договору банківського вкладу № 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008р. щодо права на дострокове розірвання договору.

Колегія, вислухавши думку представника позивача вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки наслідки розгляду справи № 21/83 не можуть вплинути на прийняття даного рішення, так як право розірвання договору банківського вкладу передбачено ст. ст. 1058, 1075 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Клопотання АБ "Енергобанк" про зупинення справи № 25/130 до розгляду справи № 21/83 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного банку "Енергобанк" на рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2009 р. у справі № 25/130 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2009 р. у справі № 25/130 змінити, викласти абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"Стягнути з Акціонерного банку "Енергобанк" (ідентифікаційний код 19357762, адреса: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська 9/9) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00100227, адреса: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 25, р/р 26008301241445 в філії Київського міського відділення "Промінвестбанку", МФО 322250) суму банківського вкладу за договором № 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 р. у розмірі 75 000 000,00 грн.