14/225 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу компресорного обладнання - 20.08.2009 Прийняття

В травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (надалі - ТОВ "Далгакиран компресор Україна") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергопостач" (надалі - ТОВ "Променергопостач") про стягнення 120787,97 грн., в тому числі 101275,20 грн. основного боргу, 8439,60 грн. пені, 9453,49 грн. інфляційних збитків та 1619,68 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням від 10.06.2009р. Господарського суду міста Києва у справі №14/225 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 101275,20 грн. основного боргу, 8439,60 грн. пені, 9453,49 грн. інфляційних збитків, 1619,68 грн. 3% річних, 1207,88 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергопостач" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2009р. у справі №14/225, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд у іншому складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2009р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергопостач" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи №14/225 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2009р. розгляд справи було відкладено.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2009р. здійснювалась заміна в колегії суддів.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23 червня 2008 року між ТОВ "Далгакиран компресор Україна" (продавець) та ТОВ "Променергопостач" (покупець) укладений Договір купівлі-продажу № 98/2008 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти на умовах Договору товар, а саме: повітряний винтовий компресор DVК 100, що визначено Додатком № 98/2008 (Специфікація устаткування) до Договору, який є його невід'ємною частиною.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 2.1. Договору загальна сума Договору складає 120138,00 грн.

Порядок оплати покупцем товару сторони визначили п. п. 2.2.1-2.2.3. Договору, а саме: покупець здійснює перший платіж в розмірі 30% вартості товару, що становить 36036,00 грн., в строк не пізніше 30.06.2008; другий платіж в розмірі 60% вартості товару, що становить 72078,00 грн., здійснюється у період не пізніше 5-ти банківських днів з дня поставки устаткування на склад продавця; третій платіж в розмірі 10% вартості товару, що становить 12024,00 грн., покупець сплачує не пізніше 3-х банківських днів з дня введення устаткування в експлуатацію.

З наданої позивачем банківської виписки вбачається, що відповідач платіжним дорученням № 20 від 27.06.2008 р. перерахував на рахунок позивача 36036,00 грн. попередньої оплати згідно Договору, яка складає 30 % загальної вартості Договору.

10 вересня 2008 року позивач надіслав відповідачу лист за вих. № 132, в якому повідомив про знаходження винтового компресора на своєму складі та про готовність його відвантаження Відповідачу.

Відповідно до п. 3.1. Договору продаж товару здійснювався на умовах самовивозу покупцем устаткування зі складу продавця, розташованого в м. Києві по вул. Новокостянтинівська, 4-А.

Фактичне отримання товару відповідачем на складі позивача відбулося 30 жовтня 2008 року, про що свідчить видаткова накладна № РН-0001160 від 30.10.2008 р. та довіреність, видана представнику відповідача на отримання матеріальних цінностей № 1029/1 від 29.10.2008 р.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до пункту 2.2.2 Договору обов'язок відповідача сплатити другий платіж у розмірі 60 % вартості товару виник з дня отримання позивачем повітряного компресора на склад продавця, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівька, 4-А. Враховуючи, що позивач надав інформацію про знаходження повітряного винтового компресора 10.09.2009 р., відповідач мав протягом 5 банківських днів здійснити другий платіж, чого ним зроблено не було.

5 грудня 2008 року сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору, відповідно до якої пунктом 2.3. Договору було передбачено право сторін змінювати вартість товару в залежності від зміни курсу євро по відношенню до гривні, та визначена формула такого перерахунку платежів.

Враховуючи суттєві зміни курсу євро по відношенню до гривні, сторонами 16.03.2008 р. була укладена Додаткова угода № 2 до Договору, пунктом 1 якої сторони погодили, що загальна сума Договору складає 168792,00 грн.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Оскільки, крім першого платежу у розмірі 36036,00 грн. інших оплат за Договором відповідачем здійснено не було, що також підтверджується наданою позивачем в судовому засіданні довідкою про розмір основної заборгованості від 09.06.2009 р., вимоги позивача про стягнення з відповідача 101275,20 грн. є обґрунтованими законними та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, п. 5.2. Договору в разі затримки оплат згідно п. 2.2 даного Договору покупець зобов'язаний по письмовій вимозі продавця сплатити штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми Договору.

Вказана в Договорі неустойка за своєю правовою суттю фактично є пенею, встановлена як відповідальність за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8439,60 грн. пені, 9453,49 грн. збитків від інфляції та 1619,68 грн. відсотків річних.

Перевіривши правильність розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню пеня, збитки від інфляції та відсотки річні в заявленому розмірі.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2009р. у справі №14/225 є законним, обґрунтованим та повністю відповідає фактичним обставинам справи, а тому колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергопостач" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2009р. у справі №14/225 залишити без задоволення.