Колегія суддів у складі:

головуючий суддя, суддя, суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. у справі

відповідачів - 1) М"ясникова А.О., дов. №06/07/09 від 06.07.2009 року. 2) не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 2084 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 24.06.09 р. по справі № 57/59-09

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "КСІ-У", м. Краматорськ 2) фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення 142871,61 грн.

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "КСІ-У" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4,141871,61 грн. у зв"язку з неналежним виконанням ними умов договору оренди б/н від 21.11.2008 року та договору поруки від 08.12.2008 року.

ТОВ "КСІ-У" подав зустрічний позов до позивача про визнання недійсним укладеного між ТОВ "КСІ-У" та ФОП ОСОБА_3 договору оренди від 21.11.2008 року та укладеного між ФОП ОСОБА_4, та ФОП ОСОБА_3 договору поруки від 08.12.2008 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.06.2009 року у справі № 57/59-09 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., суддя Бринцев О.В., суддя Присяжнюк О.О.)первінсий позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з першого та другого відповідачів 141871,61 грн. заборгованості, 1418,72 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Стягнуто з першого відповідача на користь держбюджету України 170,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Перший відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що оскільки договір оренди від 21.11.2008 року підписано особою, повноваження якої як представника невідомі, то вказаний договір, виходячи з положень статтей 207, 208, 638 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, є неукладеним.

Також вказує на те, що сторонами не було погоджено предмет договору оренди від 21.11.2008 року, оскільки орендодавцем не було надано плану об"єкта оренди для його підписання, у зв"язку з чим цей договір також слід вважати неукладеним.

Крім того, вказує на те, що виходячи з положень статті 49, статтей 555- 558 Цивільного кодексу України для належного виконання своїх зобов"язань боржник має бути проінформований про існування між кредитором та поручителем певних взаємовідносин, тоді як перший відповідач жодним чином не повідомлявся про укладення 10.12.2009 року між позивачем, кредитором, та другим відповідачем, поручителем, договору поруки, відповідно до умов якого другий відповідач поручився перед позивачем за виконання першим відповідачем зобов"язань по договору оренди від 21.11.2008 року.

Представник першого відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник другого відповідача - ФОП ОСОБА_4 в судове засідання не з"явився, про дату час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, які з"явились до суду, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в ухвалі висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено місцевим господарським судом, 21 листопада 2008 року між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3, орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСІ-У", орендарем, був укладений договір оренди (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а перший орендар- приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 130 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул..Пушкінська, 50/52 строком до 01.12.2009 року.

На виконання умов договору оренди сторонами договору 08.12.2008 року було складено та підписано акт приймання-передачі об"єкта оренди.

Відповідно до пункту 1.6 договору оренди передача об’єкту оренди в користування орендаря наступає з моменту підписання сторонами акту прийому –передачі об’єкту оренди, який є невід’ємною частиною цього договору, але не пізніше 08.12.2008 року.

Порядок розрахунків за оренду приміщення передбачений сторонами в розділі 4 Договору.

Відповідно до пункту 1.13 Договору оренди, за отримане в оренду нежитлове приміщення, згідно з умовами цього договору, орендар сплачує орендодавцю орендні платежі в місяць в сумі еквівалентної 10400 доларів США по курсу НБУ на момент підписання цього договору.

Згідно з пунктом 1.14 договору оренди у випадку, якщо офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ, перевищує 6.59868 грн. за 1 долар США, розмір орендного платежу за місяць, зазначений в п.1.14, встановлюється в сумі 68626,27 грн.

Відповідно до пункту 1.15 Договору оренди, орендна плата вноситься першим відповідачем по первісному позову безготівковим розрахунком або іншими способами з 1 по 5 число поточного місяця.

Згідно п.1.17 Договору оренди, оренда плата за першій місяць розраховується як сума, вказана в п.1.14 договору помножена на 0,75 та вноситься 1-м відповідачем по первісному позову на протязі 3 днів з моменту підписання Договору оренди. Оренда плата за останній місяць вноситься 1-м відповідачем по первісному позову рівними частинами на протязі 3-х місяців з моменту підписання акта, передбаченого п.1.6 Договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, орендар - ТОВ "КСІ-У", своє зобов’язання за договором оренди виконав частково, сплативши 115476,90 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 09 від 10.12.2008 року та № 11 від 10.01.2009 року, однак умови Договору оренди щодо своєчасного внесення позивачу орендної плати за період з лютого по березень 2009 р. належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати в сумі 141871,61 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Крім того, обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Перший відповідач - ТОВ "КСІ-У" по первісному позову доказів сплати заборгованості з орендної плати в сумі 141871,61 грн. в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надав.

А тому місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що перший відповідач по первісному позову вважається таким таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за Договором оренди від 21.11.2008 року.

08 грудня 2008 року між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3, кредитором, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, поручителем, був укладений договір поруки (далі договір поруки), відповідно до умов якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання своїх зобов’язань ТОВ "КСІ-У", боржником, перед кредитором, які виникатимуть в подальшому з договору оренди.

10.12.2009 року між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладена додаткова угода до Договору поруки, відповідно умов якої внесені зміни до пунктів 1, 2 та 3 пунктів договору поруки, в яких з урахуванням змін зазначено наступне:

"1.Відповідно до Договору поруки, керуючись ст.ст. 553- 559 Цивільного кодексу України, Поручитель поручається перед Кредитором за ТОВ "КСІ-У"за виконання Боржником своїх грошових зобов’язань перед Кредитором, які виникатимуть в подальшому з Договору оренди від 21.11.2008 року, укладеного між Кредитором та Боржником відносно приміщення загальною площею 130 кв. м., розташованого за адресою:м. Харків, вул..Пушкінська, 50/52.

2. Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобов’язання Боржником щодо внесення орендної плати по Договору оренди від 21.11.2008 року. В разі невиконання Боржником цих зобов’язань, Поручитель зобов’язується виконати грошове зобов’язання Боржника по Договору оренди від 21.11.2008 р. в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора.

3. Поручитель гарантує, що в разі порушення Боржником строків оплати Поручитель протягом 3(трьох) банківських днів з дати отримання письмової вимоги від Кредитора виконує грошове зобов’язання Боржника щодо внесення орендної плати Боржником Кредитору по Договору оренди від 21.11.2008 року".

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов"язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них.

Отже місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення первісного позову про стягнення з відповідачів солідарно 141871,61 грн. заборгованості з орендної плати по договору 142871,61 грн.

Посилання першого відповідача в апеляційній скарзі на те, що сторонами не було погоджено предмет договору оренди від 21.11.2008 року, оскільки орендодавцем не було надано плану об"єкта оренди для його підписання, у зв"язку з чим цей договір вважається неукладеним, не можуть вважатися обгрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

З тексту договору оренди вбачається, що сторони визначили предмет договору як нежитлове приміщення загальною площею 130 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а тому колегія суддів вважає, що такі ознаки, як площа приміщення, його розташування в конкретному місті, вулиці та будинку дають змогу відрізнити це приміщення від інших. До того ж першим відповідачем-ТОВ "КСІ-У" не було надано в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу жодних доказів знаходження за вищевказаною адресою інших приміщень площею 130 кв.м.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу,

Статтею 203 Цивільного кодексу встановлено загальні вимоги, необхідні для дійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів зустрічного позову, в обґрунтування недійсності договору оренди, ТОВ "КСІ-У" посилається на те, що сторонами при його укладанні не дотримано письмову форму, як того вимагає діюче законодавство, особа, яка його підписала від імені ТОВ "КСІ-У", не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання правочину, а також на те, що не було досягнуто згоди досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди, а саме - щодо предмету договору.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що договір оренди укладено у передбаченій законом формі та відбулося часткове його виконання ТОВ "КСІ-У" в частині сплати орендної плати, що фактично ТОВ "КСІ-У" не оспорюється, як відбулося і прийняття ФОП ОСОБА_3 такого виконання, що свідчить про підтвердження вчинення сторонами дій їхніх представників за договором оренди та їх схвалення, у зв’язку з чим відповідно дочастини 2 статті 241 Цивільного кодексу України такий договір оренди створює права та обов"язки для сторін договору з моменту його вчинення.

А тому колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним договору оренди від 21.11.2008 року, в тому числі і з підстав, зазначених ТОВ "КСУ-У".

Обгрунтовуючи зустрічний позов в частині визнання недійсним договору поруки від 08.12.2008 року, ТОВ "КСІ-У" посилався на частину 2 статті 548 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що недійсність основного зобов"язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення та на пункт 5 частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обгрунтовуючи зустрічний позов в частині визнання недійсним договору поруки від 08.12.2008 року, ТОВ "КСУ-У" посилався на частину 2 статті 548 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що недійсність основного зобов"язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення та на пункт 5 частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак, оскільки, як вже було зазначено вище, оскільки колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним договору оренди від 21.11.2008 року, то і договір поруки від 08.12.2008 року, укладений щодо його забезпечення, не може вважатися недійсним на підставі частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України.

Доказів того, що договір поруки від 08.12.2008 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - забезпечення договору оренди від 21.11.2008 року, ТОВ "КСІ-У" не надав, а висловив лише припущення з цього приводу.

Крім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, ТОВ"КСІ–У" не є стороною вказаного договору, а статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одного з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1) статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2009 року у справі № 57/59-09 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

.