Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Лисіній О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 11.08.2009 року:

від позивача: Гринченко Ф.С., за довіреністю, Романова В.М., директор;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Буялик"

на рішення господарського суду Одеської області від 30 червня 2009 року

по справі №10/53-09-1518

за позовом: Приватного підприємства "Буялик"

до відповідача: Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області

про стягнення 1733,05 грн.

У судовому засіданні 11.08.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

У березні 2009 року Приватне підприємство "Буялик" (далі - підприємство) звернулось з позовом до Петрівської селищної ради (далі - рада) про стягнення 1733,05 грн. боргу, з яких 1230 грн. –це кошти, сплачені за послуги зі збирання і оформлення документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування, 442,11 грн. інфляційних та 60,94 грн. –3% річних за період з 12.07.2007 року до 30.03.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на умови договору від 01.11.2006 року про передачу в оперативне управління об’єктів комунальної власності територіальної громади Петрівської селищної ради приватному підприємству "Буялик", відповідно до якого відповідач, за наявності коштів у бюджеті Петрівської селищної ради, зобов’язаний відновити відсутню технічну документацію.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.06.2009 року по справі № 10/53-09-1518 (суддя Смелянець Г.Є.) в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем наявності підстав виникнення у відповідача зобов’язання стосовно оплати позивачу грошових коштів, сплачених підприємством за надані йому послуги з підготовки документів для одержання дозволу на спецводокористування. Суд також вказав, що за умови відсутності підстав щодо зобов’язання відповідача сплатити кошти в розмірі 1230,00 грн., не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з ради інфляційних втрат та відсотків річних.

Не погодившись з рішенням суду від 30.06.2009 року, ПП "Буялик" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненням до скарги, в яких просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову, вказавши про неврахування судом норми матеріального права –ст. 44 Водного кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши оцінку всім доказам у їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 01.11.2006 року між Петрівською селищною радою (рада) та ПП "Буялик" (підприємство) укладено договір про передачу в оперативне управління об’єктів комунальної власності територіальної громади Петрівської селищної ради ПП "Буялик", згідно з яким рада безкоштовно передає, а підприємство приймає в довгострокове оперативне управління об’єкти комунальної власності Петрівської селищної ради згідно додатку № 1 з метою надання підприємством комунальних послуг мешканцям смт. Петрівка та забезпечення їх питною водою від свердловин, переданих позивачу в оперативне управління, та проведення санітарної очистки вулиць селища, з мешканцями якого укладаються договори на подальше обслуговування (пункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до умов договору, передача об’єктів комунальної власності в оперативне управління не тягне за собою виникнення у підприємства права власності на об’єкти управління, які залишаються на балансі ради (пункти 2.2, 2.3 договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що рада зобов’язана відновити відсутню технічну документацію, за наявності коштів в бюджеті Петрівської селищної ради.

Згідно пункту 5.6. договору рада зобов’язана у разі припинення, розірвання договору компенсувати підприємству вартість невіддільних поліпшень об’єктів комунальної власності територіальної громади, якщо вони були здійснені за власні кошти підприємства.

Також, місцевим господарським судом встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 01.07.2007 року між ПП "Буялик" (замовник) та НВО "Авіа" (підрядник) укладено договір № 47/01, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов’язання по збору та оформленню документів, необхідних для одержання дозволу на спеціальне водокористування із шести артсвердловин, розташованих на території смт. Буялик.

Пунктом 3.1. договору № 47/01 від 01.07.2007 року встановлено, що загальна вартість договору становить 1640 грн., оплата за виконані роботи здійснюється позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника, передплата робіт –100%.

На виконання умов договору № 47/01 від 01.07.2007 року підрядник 09.07.2007 року виставив замовнику рахунок - фактуру № 146, згідно з яким за підготовку документів для одержання дозволу на спецводокористування до сплати підлягає 1640,00 грн.

12.07.2007 року платіжними дорученням № 78 ПП "Буялик" перерахувало 1640,00 грн. на розрахунковий рахунок НВО "Авіа".

27.07.2007 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області виданий дозвіл на спеціальне водокористування, згідно з яким водокористувачем є Петрівська селищна рада, в зв’язку з чим позивач вимагає стягнення витрачених ним коштів за надані послуги НВО "Авіа" по підготовці документів для одержання дозволу на спецводокористування саме з Петрівської селищної ради як первісного водокористувача.

Проте, з такими вимогами позивача суд першої інстанції підставно не погодився, оскільки, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення з Петрівської селищної ради вартості сплачених послуг за виготовлення дозволу на спецводокористування, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували обов’язок Петрівської селищної ради сплатити Приватному підприємству "Буялик" грошові кошти за послуги з підготовки документів для одержання дозволу на спецводокористування, надані позивачу на підставі договору № 47/01 від 01.07.2007 року, укладеному між ПП "Буялик" та НВО "Авіа".

Посилання позивача на умови договору від 01.11.2006 року, укладеного між ним та Петрівською селищною радою як на підставу позову є хибним, оскільки умови даного договору не містять положень щодо обов’язку Петрівської селищної ради відшкодувати будь-які витрати, здійснені позивачем по оформленню документів.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини, місцевий господарський суд також правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Петрівської селищної ради інфляційних втрат в сумі 442,11 грн. та відсотків річних у розмірі 60,94 грн.

З вищевикладених підстав, рішення господарського суду Одеської області від 30.06.2009 року є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

Рішення господарського суду Одеської області від 30.06.2009 року по справі № 10/53-09-1518 –залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.