39/198 Про стягнення заборгованості по сплаті винагороди за публічне виконання фонограм у закладах торгівлі - 05.08.2009 Прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.06.2009 року позов Об’єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс – Ейр" про стягнення 33 634,00 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-Ейр" на користь Об’єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" 67 268,00 грн. основного боргу, 672,68 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс – Ейр" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 05.06.2009 року по справі № 39/198 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Об’єднанню підприємств "Українська ліга музичних прав" відмовити. Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс – Ейр" вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи було порушено принцип рівності всіх учасників судового процесу.

На доведення цього твердження скаржник посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та не отримував на свою адресу ніяких процесуальних документів, а тому не мав можливості довести перед судом переконливість своїх доводів та надати докази у заперечення позовних вимог.

До того ж, апелянт звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що у вересні 2006 року Об’єднанню підприємств "Українська ліга музичних прав" було заборонено видавати дозволи та збирати авторську винагороду, отже при укладені Договору № КОРТС/02 від 20.10.2007 року Позивач ввів Відповідача в оману, щодо обставин, які мають істотне значення, що тягне за собою правові наслідки, передбачені статтями 230 і 216 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського колегією суддів у складі: Коротун О.М., Кропивна Л.В, Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс –Ейр" було прийнято до провадження та призначено до розгляду 27.07.2009 року .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2009 року було відкладено розгляд справи у зв’язку з неявкою у судове засідання представника позивача.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2009 року № 01-23/1/16 здійсненою заміну у складі колегії суддів у зв’язку з черговою відпусткою судді та передано розгляд апеляційної скарги по № 39/198 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Кропивної Л.В., суддів: Кондратової І.Д., Пашкіної С.А.

У судовому засіданні 05.08.2009 року взяли участь представники обох сторін.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2009 року у справі №39/198 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

Заперечуючи доводи апелянта, відповідач вказав на те, що поштова адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс – Ейр", у позовній заяві, ідентична тій, що зазначена в апеляційній скарзі.

Також позивач звернув увагу суду на те, що договір № КОРТС/02 від 20.01.2007 року є чинним, і тому апелянт повинен виконувати прийняті за договором зобов’язання, по сплаті винагороди за комерційне використання у своїй господарській діяльності об’єктів авторського права і суміжних прав, виходячи з положень статті 193 Господарського процесуального кодексу України.

Послався також на ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у повному обсязі, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи наступного .

Як вірно зазначено судом першої інстанції, 20.01.2007 року між Об’єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Макс – Ейр" було укладено договір № КОРТС/02, відповідно до якого позивач надав відповідачу дозвіл на публічне виконання у зазначених у додатках до договору закладах торгівлі фонограм, а також зафіксованих у них творів та їх виконань (фонограм) (п. 1.1. договору), а відповідач прийняв на себе зобов’язання щомісячно перераховувати позивачу винагороду за публічне виконання фонограм у зазначених закладах торгівлі, (п. 1.2.) у розмірах, які були погоджені сторонами у відповідних додатках до договору.

Так, п. 2.2.2. договору сторони визначили, що відповідач перераховує винагороду, погоджену сторонами в п. 2.2.1. договору, на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 днів після початку звітного місяця, який зазначено в договорі.

У відповідності до п. 3.1. договору договір є укладеним на строк до 01.03.2008 року, однак у випадку, якщо жодна із сторін цього договору протягом місяця до настання зазначеної дати не повідомить у письмовій формі іншу сторону про його розірвання, тоді спірний договір вважається пролонгованим ще на один рік.

Положеннями статті 205 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

01.12.2008 року сторони підписали додаток до договору № 7, яким продовжили строк дії договору ще на один рік та узгодили розмір винагороди по договору, що підлягає по сплаті з 01.12.2008 року у обсязі 16 817,00 грн.

Згідно додатку № 7 до договору від 01.12.2008 року борг відповідача перед позивачем збільшився за період лютий-травень 2009 року і становить 67 268,00 грн.

Вказана обставина стала підставою для подання суду представником позивача заяви в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу про збільшення позовних вимог в сумі 67 268,00 грн.

Положенням статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вірно встановлено судом першої інстанції на підставі всебічної та повної оцінки доказів по справі, відповідач здійснив сплату винагороди за публічне виконання фонограм у визначених закладах торгівлі за два місяці 2009 року, в сумі 33 634,00 грн., а за лютий –травень 2009 року сплати не здійснив.

Київський апеляційний господарський суд, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сума боргу відповідача перед позивачем щодо несплати винагороди за публічне виконання фонограм у зазначених закладах торгівлі становить 67 268,00 грн.

Не знаходять свого документального підтвердження доводи апелянта про те, що договір про фонограму був визнаний не дійсним у судовому порядку.

Таким чином, його доводи, що договір укладений внаслідок обману, не мають правового значення, адже, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Тим більше, що згідно із ст. 230 Цивільного кодексу України, правочин вчинений під впливом обману визнається недійсним за рішенням суду.

Матеріалами справи не підтверджуються доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому суд їх відхиляє, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) , перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно пункту 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (v_482600-08) вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Ухвали господарського суду м. Києва по справі №39/198 від 21.04.2009 року та від 25.05.2009 року направлені відповідачу за адресами вказаними позивачем у позовній заяві, про що свідчить відмітка про відправку процесуального документа.

Відтак, про час, дату та місце судового процесу відповідач був повідомлений належним чином і завчасно.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про те, що судове рішення першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, не ґрунтується на перевірених та оцінених Київським апеляційним господарським судом доказах.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення, а підстави, вказані у статті 105 Господарського кодексу України для скасування судового рішення відсутні.