5/45 Про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства - 04.08.2009 Прийняття

розглянув апеляційне подання прокуратури Рівненської області № 05-354 вих-09 від 18.05.2009 р. та апеляційну скаргу Рівненського міського відділу Управління міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області № 50/9267 від 15.05.2009 р.

на рішення господарського суду Рівненської області від 29.04.2009 р.

у справі № 5/45

за позовом Приватної фірми "Мастранс, м. Луцьк

до відповідача 1 Рівненського міського відділу Управління міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області

до відповідача 2 Державного казначейства України в Рівненській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Підприємство з іноземними інвестиціями "Ліонекс інтернаціонал транспорт", м. Рівне

за участю прокуратури Рівненської області

про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства в сумі 80 775, 81 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.04.2009 р. у справі № 5/45 задоволено позов Приватної фірми "Мастранс", м. Луцьк, з Рівненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області стягнуто на користь позивача 80 775, 81 грн. завданої шкоди, 807, 75 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що факт вилучення у позивача вантажного автомобіля –сідлового тягача "Сканія Р-113 НК", державний номер 74-68 ВНО та напівпричепа "КРОНЕ-SDP-24", державний номер 3869 ВН, факт передачі арештованого транспортного засобу на зберігання підприємству "Ліонекс інтернаціонал транспорт", факт порушення слідчим порядку такої передачі, вчинення ним службової недбалості, а також факт зникнення транспортного засобу зі стоянки встановлено постановою заступника прокурора м. Рівне від 17.12.2001 р. та висновками з матеріалів службового розслідування по скарзі громадянина Масюка П. С. від 22.08.2002 р. Разом з тим, суд зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності, однак визнав причину пропуску поважною.

У своєму апеляційному поданні прокурор Рівненської області просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в тексті постанови про скасування постанови про накладення арешту на майно від 17.12.2001 р., винесеної заступником прокурора м. Рівне, на яку посилається суд як на підставу обґрунтованості вимог позивача, не має жодного посилання на встановлення факту службової недбалості та факту зникнення транспортного засобу зі стоянки підприємства "Ліонекс інтернаціонал транспорт". Також згідно матеріалів службового розслідування за скаргою Масюка П. С. від 22.08.2002 р., відсутні жодні посилання на встановлення факту службової недбалості в діях слідчого Якубця М. К. Крім цього, апелянт вважає, що позивачу всі обставини у справі стали відомі з 17.12.2001 р., коли прокуратурою м. Рівне скасовано постанову слідчого Якубця М. К. про накладення арешту на транспортний засіб, яку позивач отримав 25.12.2001 р. під розписку.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 1 просить рішення господарського суду Рівненської області скасувати, мотивуючи свої вимоги тим, що судом не встановлено факт зникнення транспортного засобу сідлового тягача "Сканія Р-113 НК", державний номер 7468 ВНО та напівпричепа "КРОНЕ-SDP-24", державний номер 3869 ВН зі стоянки підприємства "Ліонекс інтернаціонал транспорт", а також факт вини у незаконному зникненні вказаних об’єктів юридичною особою –Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області або його працівників, оскільки постанова заступника прокурора м. Рівне від 17.12.2001 р. не встановила факт вини у незаконному зникненні транспортного засобу.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційному поданні та апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.10.2001 р. слідчим Рівненського МВ УМВС України Якубцем М. К. порушено кримінальну справу № 1-1542-01 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, проти директора ПФ "Мастранс"Масюка П. С., в межах розслідування якої 12.11.2001 р. було винесено постанову про накладення арешту на транспортний засіб –вантажний автомобіль – сідловий тягач "Сканія Р-113 НК", державний номер 7468 ВНО та напівпричіп "КРОНЕ-SDP-24", державний номер 3869 ВН, які є власністю ПФ "Мастранс"(свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ВНС № 242145 та серії ВНС № 236178).

На виконання постанови про накладення арешту на транспортний засіб 25.11.2001 р. зазначений транспортний засіб і напівпричіп було затримано та передано арештований транспортний засіб на зберігання підприємству "Ліонекс інтернаціонал транспорт".

17.12.2001 р. постанову слідчого про накладення арешту на транспортний засіб скасовано першим заступником прокурора м. Рівне та зобов’язано слідчого повернути Масюку П. С. транспортні засоби.

Апеляційна інстанція, як і місцевий господарський суд, вважає, що факт вилучення у позивача вантажного автомобіля –сідлового тягача "Сканія Р-113 НК", державний номер 74-68 ВНО та напівпричепа "КРОНЕ-SDP-24", державний номер 3869 ВН, факт їх передачі арештованого транспортного засобу на зберігання підприємству "Ліонекс інтернаціонал транспорт", факт порушення слідчим порядку такої передачі, вчинення ним службової недбалості, а також факт зникнення транспортного засобу зі стоянки встановлено постановою заступника прокурора м. Рівне від 17.12.2001 р. та висновками по матеріалах службового розслідування за скаргою громадянина Масюка П. С. від 22.08.2002 р.

Відтак, беручи до уваги документальну доведеність наявними в матеріалах справи доказами розміру матеріальної шкоди, заявленої до стягнення (вартість транспортних засобів становить 80 775, 81 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 19 від 28.08.2000 р. та № 30 від 23.03.2001 р.), майнові вимоги позивача є обґрунтованими, а отже, правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 440, 441 ЦК Української РСР, ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Апеляційний господарський суд також вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності. Однак, підтримуючи висновки суду першої інстанції, апеляційний суд визнає причини пропуску поважними з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.12.2001 р. спірний транспортний засіб вивезено із стоянки і не розшукано.

29.01.2002 р. по факту незаконного заволодіння транспортними засобами, про які йдеться вище, порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

До суду позивач звернувся за захистом свого права 11.04.2008 р.

Відповідно до ст. 71 ЦК Української РСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в 3 роки.

Згідно ст. 75 цього ж кодексу, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права. (ст. 76 ЦК Української РСР).

Відповідно до ст. 80 ЦК Української РСР, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , правила ЦК України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Законом.

Так, про порушення свого права власності на транспорт і накладення арешту на нього та затримання позивач дізнався 25.11.2001 р., а про встановлення органами прокуратури факту незаконності цих дій позивач дізнався 17.12.2001 р., подія зникнення транспорту стало відомою позивачу 25.12.2001 р.

Отримання інформації про вказані факти підтверджується тим, що на неодноразові звернення позивача порушено кримінальну справу щодо незаконного заволодіння транспортом, проте не відшкодовано його вартості, а також у матеріалах зазначеної кримінальної справи зібрані усі документи щодо права власності на транспорт, встановлені обставини зникнення автомобіля, допитані посадові особи.

17.02.2002 р. приватною фірмою "Мастранс"заявлено претензію до Рівненського МВ УМВС України про відшкодування зазначеної шкоди.

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що термін позовної давності по даному спору сплив в грудні 2004 року, тобто позивачем пропущений строк позовної давності.

Однак, апеляційна інстанція підтримує позицію господарського суду Рівненської області і вважає причину пропуску позивачем строку позовної давності поважною, а порушене право таким, що підлягає поновленню.

При цьому, суд бере до уваги ті обставини, що звернення громадянина Масюка П. С. після грудня 2004 року до органів прокуратури, МВС, надана переписка з ним свідчить, що він намагався та мав намір добровільно вирішити спір з правоохоронними органами в інтересах приватної фірми "Мастранс", власником якої є Масюк П. С.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України (1798-12) , Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 29.04.2009 р. у справі № 5/45 залишити без змін, апеляційне подання прокуратури Рівненської області та апеляційну скаргу Рівненського міського відділу Управління міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області –без задоволення.