ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 лютого 2019 року
справа №807/1153/16
адміністративне провадження №К/9901/36338/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у складі судді Рейті С.І.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів Кушнерика М.П., Багрія В.М., Старунського Д.М.
у справі № 807/1153/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Фудс"
до Головного управління ДФС у Закарпатській області
про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,
У С Т А Н О В И В :
29 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Фудс" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкового органу від 19 травня 2016 року № 0000292202, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів ЗЕД у розмірі 247 682 грн 69 коп., з мотивів протиправності його прийняття.
20 липня 2017 року постановою Закарпатського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2016 року № 0000292202 частково в частині визначення грошового зобов'язання на суму 140 308 грн 14 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з часткової протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок того, що прийняття до розгляду Господарським судом Закарпатської області позовної заяви Товариства про стягнення з Heltex Investment LTD заборгованості за контрактом від 28 травня 2014 року № 5 є достатньою підставою для зупинення строків, передбачених статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 серпня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР (185/94-ВР)
). Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність складу валютного правопорушення у частині виконання умов контракту, укладеного з фірмою "Shangai Skylong Packaging CO., Ltd" від 20 червня 2014 року № Б-00000106.
24 листопада 2017 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 1, 2, 4 Закону № 185/94-ВР, статей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник зазначає, що актом перевірки встановлено та підтверджено судами попередніх інстанцій за наслідком судового розгляду, що дебіторська заборгованість за контрактом від 28 травня 2014 року № Б- 00000352 сягає 222 092,09 євро. Відсутність підстав для стягнення пені за наслідком виконання цього контракту судами першої та апеляційної інстанцій помилково обґрунтовано посиланням на статтю 4 Закону № 185/94-ВР та наявністю рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 грудня 2014 року, яким з "Heltex Investment LTD" на користь позивача стягнуто суму 10000 євро авансового платежу за контрактом від 28 травня 2014 року № 5. На думку податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що підставою для зупинення перебігу строку, визначеного статтею 1 Закону № 185/94-ВР, є сам факт звернення суб'єкта господарювання до суду безвідносно до розміру суми стягнення.
У зв'язку із зазначеним податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, відтак судові рішення підлягають касаційному перегляду в частині задоволення позову та в межах доводів касаційної скарги.
27 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу (суддя Усенко Є. А.).
13 березня 2018 року матеріали касаційної скарги № К/9901/36338/18 передано до Верховного Суду.
16 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги № К/9901/36338/18 прийнято до провадження та витребувано із Закарпатського окружного адміністративного суду справу № 807/1153/16.
31 травня 2018 року справа № 807/1153/16 надійшла Верховного Суду.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 05 травня 2016 року № 16/07-16/22-02/35771408 (далі - акт перевірки).
19 травня 2016 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000292202 за порушення статті 1 Закону № 185/94-ВР нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів ЗЕД у розмірі 247 682 грн 69 коп.
Перегляд касаційної скарги здійснюється Судом в межах її доводів відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій установлено, що платником податків імпортовано товар - кришки комбі-твіст з пластмаси, для закупорки упаковок комбі-блок, заготовки упаковок з друкованими текстами виготовлені з картону для напоїв і у загальній сумі 390 989,69 євро з оформленням МД типу "ІМ-40" по зовнішньоекономічному контракту від 28 травня 2014 року № Б- 00000052, укладеного з нерезидентом - фірмою "Heltex Investment LTD". Станом на 31 грудня 2014 року в Товариства рахується дебіторська заборгованість по розрахунках з фірмою "Heltex Investment LTD" по договору від 28 травня 2014 року № Б- 00000052 у загальній сумі 222 092,09 євро, з них прострочена заборгованість 79 462,60 євро.
Товариство звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до "Heltex Investment LTD" про стягнення суми 10 000 євро заборгованості за контрактом від 28 травня 2014 року № 5.
05 листопада 2014 року ухвалою Господарського суду Закарпатської області розпочато провадження у справі.
17 грудня 2014 року рішенням Господарського суду Закарпатської області з "Heltex Investment LTD" на користь позивача стягнуто суму 10 000 євро авансового платежу.
За змістом частини першої статті 1 та частини першої статті 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, мають бути здійснені в строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується.
Частиною першою статті 4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Згідно з частиною другою цієї ж статті у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У частині третій статті 4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.
Зі змісту частини четвертої статті 4 Закону № 185/94-ВР вбачається, що в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.
Відповідних висновків дійшов Верховний Суду України у постановах від 13 лютого 2012 року у справі № 21-422а11 та від 27 лютого 2012 року у справі № 21-387а11.
Разом з тим у цій справі судами попередніх інстанцій помилково визнано рішення суду, яким задоволено позов про стягнення заборгованості за контрактом від 28 травня 2014 року № 5 на суму 10 000 євро, підставою для звільнення суб'єкта господарювання від сплати пені за несвоєчасне здійснення розрахунків за іншим зовнішньоекономічним контрактом, а саме від 28 травня 2014 року № Б-00000052. Умовою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності у вигляді пені, нарахованої відповідно до Закону № 185/94-ВР (185/94-ВР)
, є факт прийняття до розгляду судом позову резидента про стягнення заборгованості за конкретним контрактом (контрактами) та подальше ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Верховний Суд зауважує, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що склад валютних правопорушень доводиться податковим органом внаслідок несвоєчасності розрахунків як за експортними, так і за імпортними контрактами. Натомість підставою спірного податкового повідомлення-рішення визначено виключно положення статті 1 Закону № 185/94-ВР, яка визначає строки розрахунків лише за експортними контрактами.
Судам першої та апеляційної інстанцій під час здійснення нового розгляду, з метою встановлення фактичних обставин справи, слід дослідити розрахунок грошового зобов'язання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням у розрізі контрагентів та конкретних зовнішньоекономічних контрактів.
Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки кожному специфічному, доречному та важливому аргументу, що є порушенням не тільки вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, але й невиконанням зобов'язань щодо пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі № 807/1153/16 скасувати.
Адміністративну справу № 807/1153/16 направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер ' 'p'