Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

Від позивача - Макарчук Л.Л. (довір. №3438-НЮ від 06.12.10);

Лагода О.А. ( довір. №2767-НЮ від 25.11.09);

Желєзняк В.М. (довір. № 2767-НЮ від 25.11.09);

Від відповідача - Захарченко О.А. ( довір. №212/22 від 11.06.10);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2010

у справі № 31/52-42/270 ( .....)

за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця"

до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"

про стягнення заборгованності 726356,80 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2010р. у справі № 31/52-42/270 позов Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" м. Києва задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на користь Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно- Західна залізниця" 544397,76 грн. боргу, 5443,98 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення Господарського суду міста Києва грунтується на тому, що вантажні вугілля, які надходили протягом 20 серпня – 31 серпня 2009 року на підставі укладеного між сторонами договору на адресу відповідача, розвантажувалися ним несвоєчасно, що потягло затримку вагонів на під’їзних коліях та прилеглих станціях, зумовило надання позивачем додаткових послуг по зберіганню цих вантажів та інших передбачених договором послуг.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2010р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що суд першої інстанції не дослідив ці фактичний перелік, ні зміст послуг, які є предметом цього договору, у зв’язку з чим прийшов до неправильного висновку про те, що надання послуг зі зберігання вантажів, який перевозився за договором перевезення, укладеним залізницею з іншою особою, а не з відповідачем, охоплюються предметом договору №2036103. Послуги зі збереження вантажів серед переліку послуг, що є предметом договору, не зазначено.

Скаржник зазначає й про те, що затримка вагонів виникла не у зв’язку несвоєчасним розвантаженням вагонів відповідачем, а у зв’язку з перевезенням позивачем на адресу відповідача такої кількості вагонів, яка значно перевищувала його технологічні можливості по вивантаженню вагонів. Відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення затримки вагонів – звертаючись не тільки до позивача, а й до залізниці відправлення щодо обмеження обсягів поставки вугіллі (перевезення) вугілля.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010р. розгляд апеляційної скарги призначено на 15.12.2010р.

15.12.2010р. до початку судового засідання представником відповідача заявлено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

У зв’язку з тим, що заявлене представником відповідача клопотання необгрунтоване, колегія суддів відмовила у його задоволенні.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне.

18 січня 2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір №2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

За умовами укладеного договору перевезення вантажів позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги пов’язані з перевезенням, зокрема, приймати до перевезення та видавати вантажі останнього, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками відповідача та надавати йому додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору, здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати відповідні розрахункові документи через станцію Трипілля-Дніпровське, а останній – здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткових послуг шляхом перерахування коштів на рахунок єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Строк дії договору відповідно до умов розділу 7 договору укладений на три роки і набув чинності з моменту його підписання. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

Матеріалами справи підтверджується, що вантаж був доставлений позивачем у повному обсязі та прийнятий відповідачем, що свідчить про належне виконання своїх зобов’язань позивачем.

Наслідком затримки вагонів на станції призначення та на підходах до неї стало нарахування відповідачу збору за зберігання вантажу, підставою для нарахування якого стали акти на затримку вагонів з вини відповідача на станції призначення Трипілля-Дніпровське та на підходах до неї – станціях Миронівна, Нові Безрадичі, якими засвідчені обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу.

Відповідно до п.46 Статуту залізниць України (457-98-п) та п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №866/5087 (z0866-00) , залізниця має право нараховувати збір за зберігання вантажів у вагонах, у разі затримки їх з вини одержувача, який сплачується незалежно від місця затримки з урахуванням встановленого п.5 Правил зберігання вантажів терміну безоплатного зберігання, протягом доби. При затримці термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що предметом договору є тільки перевезення, серед переліку послуг, які повинен надати позивач, послуги зі зберігання вантажів не зазначено, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ст.46 Статуту залізниць України, п.8 Правил зберігання вантажів (z0866-00) не передбачають укладення окремого договору на зберігання вантажів, які перевозяться за договором перевезення.

В оперативному приписі від 14.05.2009р. №04-01/09, на який посилається відповідач, як на підтвердження факту аварії, йдеться мова лише про необхідність заміни першочергово металоконструкції вагоноперекидача №1, однак не заборонено виконувати вантажні роботи на підприємстві.

Крім того, відповідно до Єдиного технологічного процесу роботи під’їзної колії ВАТ "Підприємство промислового залізничного транспорту – Трипілля" на станції примикання Трипілля-Дніпровське, наявного в матеріалах справи, крім вагоноперекидача у ВАТ "ДЕК "Центренерго" є в наявності інші вантажні механізми для вивантаження вугіллі, а саме: кран КДС-163 (максимальна добова переробна спроможність 23 ваг/доб); екскаватор(максимальна добова переробна спроможність 26 ваг/доб.)

Дорожніми відомостями та актами загальної форми стверджується, що вантажі вугілля, які надходили протягом вищевказаного періоду на адресу відповідача, розвантажувалися останнім несвоєчасно, що потягло затримку вагонів на під’їзних коліях та прилеглих станціях, зумовило надання позивачем додаткових послуг по зберіганню цих вантажів та інших передбачених договором послуг.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, які проведені відповідно до вимог чинного законодавства, умов спірного договору та відображені у накопичувальних картках №№ 31081327, 30081324, 30081326, 29081323, 27081310, 28081312, 27081309, 27081306, 28081318, 27081301, 25081293, 25081295, 24081289, 24081288 надані позивачем послуги за договором відповідачем оплачені частково, розмір заборгованих сум станом на час розгляду справи становить 544397,76 грн.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В оперативному припису від 12.06.08р. №92 зазначено, що впродовж останніх 5-6 років підприємством не виконувались заплановані і приписані Держінспекцією заходи по усуненню "вузьких" місць металоконструкції вагоноперекидачів №1,2 з поетапною їх заміною.

Таким чином, обставини, які склалися на Трипільській ТЕС, виникли з вини підприємства відповідача, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, майнова відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов’язань наступає лише за наявності його вини, є всі підстави покладення відповідальності за неналежне виконання зобов’язань на відповідача.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 544397,76 грн. боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що, як стверджує відповідач, протягом серпня 2009 року кількість відправлених на його адресу вантажів перевищувала його технічні можливості по розвантаженню вагонів та розміщенню вугілля на складі, не дає підстав для звільнення його від обов’язку оплати послуг, зумовлених затримкою розвантаження.

Заперечення відповідача, щодо відсутності його вини у порушенні строків розвантаження вагонів є необґрунтованими, оскільки суперечать зібраним у справі доказам.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду – підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2010р. у справі № 31/52-42/270 залишити без змін.

3 . Матеріали справи № 31/52-42/270 повернути до Господарського суду міста Києва .