Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондратової І.Д.

Попікової О.В.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Удачина Е.А. – представник, дов. № 06/4181 від 21.04.2008;

від відповідача - Кудрявцев П.М. – представник, дов. № 09/80 від 29.05.2009;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2009

у справі № 1/250 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа"

до Дочірнього підприємства "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 24134,17 грн.

Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2009 № 01-23/1/5 та від 10.07.2009 № 01-23/1/4 змінювався склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги 30.06.2009 було відкладено на 14.07.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2009 у справі № 1/250 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що суд прийшов до висновку про те, що позивач є комісіонером за договором, який не виконав комісійне завдання (доручення), за виконання якого, крім всього іншого, поручився по делькредере, відповідно такий комісіонер не має права на отримання комісійної винагороди; вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором комісії не доведена матеріалами справи.

В апеляційній скарзі та уточненні до апеляційної скарги позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2009 у справі № 1/250 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Позивач вважає, що умова встановлена у абзаці 2 п. 5.3 договору комісії № 12/5-471 від 01.10.2005 не може бути підставою у відмові у задоволенні позовних вимог про стягнення комісійної винагороди з відповідача у зв’язку із тим, що ця угода не пов'язує момент виникнення обов'язку відповідача сплатити позивачу комісійну винагороду з моменту 100% оплати вартості теплової енергії за звітний місяць, а лише визначає умову для встановлення певної дати оплати (не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним); оскільки вся теплова енергія за договором передавалась відповідачу та реалізовувалась останнім споживачам з жовтня 2005 р. по квітень 2006 р., за будь-яких обставин обов’язок здійснити споживачами розрахунок за таку теплову енергію (стосовно всього обсягу) виник у споживачів 11 травня 2006 року. Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України відповідач, при порушенні зобов’язань з боку споживачів, повинен був направити вимогу про оплату заборгованості до поручителя у період з 11.05.2006 до 11.11.2006, однак вимогу про сплату заборгованості було надіслано лише 05.06.2007, адже згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України було пропущено термін для пред’явлення вимог до поручителя, наслідком чого є припинення поруки. Внаслідок припинення поруки, зазначеної у п. 4.9 договору комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та вказує на те, що як комісіонер, що отримав майно на реалізацію, позивач поручився по делькредере за розрахунки з відповідачем (комісіонером за договором); враховуючи умову делькредере, яку прийняв на себе позивач перед підприємством відповідача, питання виконання зобов’язань перед ним (в частині стягнення комісійної винагороди) до виконання договору, по якому заявлений позову – є необґрунтованим.

Відповідач посилається на те, що як зазначається самим позивачем та у всіх звітах комісіонера зафіксовано факт відсутності надходження 100% грошових коштів від кінцевих споживачів на адресу ДП "Газ-тепло", що свідчить про невиконання комісіонером (позивачем) свого комісійного доручення відповідно до умов спірного договору, таким чином, факт ненадходження 100% грошових коштів свідчить, що позивач, як комісіонер за договором, не виконав комісійне завдання (доручення), за виконання якого поручився, що свідчить про відсутність у нього права на отримання комісійної винагороди.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву із вимогами про стягнення з відповідача боргу за договором комісії № 12/05-471 від 01.10.2005 у сумі 24 134,17 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № 12/05-471, відповідно до п. 2.1 якого відповідач, за договором комітент, доручив, а позивач, за договором комісіонер, взяв на себе зобов’язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії, відповідно до умов цього договору, зі споживачами за рахунок відповідача.

На виконання умов договору № 12/05-471 відповідач передав, а позивач прийняв на межі балансової належності теплових мереж між позивачем та споживачем теплову енергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів № 03К/471 від 31.03.2006 та № 04К/471 від 30.04.2006.

Статтею 1013 ЦК України, а саме п. 1, передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку встановлених у договорі комісії.

Із п. 5.2. договору № 12/05-471 вбачається, що комісійна плата становить 0,1% від вартості фактично реалізованої в межах цього договору теплової енергії; додаткова комісійна плата (за умови делькредере) становить 0,1% від вартості фактично реалізованої теплової енергії; загальний розмір комісійної плати (за умови делькредере) становить 0,2% від вартості реалізованої теплової енергії.

Умовами п. 5.3 договору № 12/05-471 сторони погодили, що комісійна плата виплачується позивачу з грошових коштів, отриманих відповідачем від споживачів на рахунок зазначений у п. 5.1 цього договору; виплата комісійної плати повинна здійснюватись не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним при умові 100% оплати вартості теплової енергії за такий звітний місяць.

Згідно із п. 4.9 договору № 12/05-471 позивач прийняв на себе поруку (делькредере) перед відповідачем за невиконання споживачами своїх зобов’язань за правочинами, укладених між позивачем та такими споживачами; сторони домовились, що забезпеченням поруки є сума винагороди позивачу, зазначена сторонами в п. 5.2 цього договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 1016 ЦК України встановлено, що комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним у виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1022 ЦК України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Позивачем було надано відповідачу звіт комісіонера за № 03З/471 від 31.03.2006 в якому зазначено, що заборгованість комісіонера перед комітентом згідно п. 4.10 договору № 12/05-471 та згідно із вимогою комітента про її погашення становить 13 711 002,46 грн., в тому числі ПДВ 2 285 167,08 грн., та звіт за № 04З/471 від 30.04.2006, в якому зазначено, що заборгованість комісіонера перед комітентом згідно із п. 4.10 договору № 12/05-471 та згідно із вимогою комітента про її погашення становить 13 155 464,50 грн., в тому числі ПДВ 2 192 577,42 грн.

Із матеріалів справи вбачається факт невиконання позивачем комісійного завдання у повному обсязі, оскільки у звітах комісіонера за № 03З/471 від 31.03.2006 та за № 04З/471 від 30.04.2006 зафіксовано борг перед відповідачем.

Таким чином, враховуючи умови договору № 12/05-471, а саме п. 5.3, у відповідача не настав обов’язок виплатити позивачу комісійну винагороду, у зв’язку із чим позовна вимога про стягнення з відповідача 24 134,17 грн. є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та такі обставини.

Чинним законодавством передбачено, що строк (термін) виконання зобов’язання визначається не лише вказуванням днів, місяців, років, а також вказівкою на подію яка неминуче має настати (ст. 530 ЦК України). Як вбачається зі змісту абз. 3 п. 5.3 договору № 12/05-471, строк виплати комісійної плати встановлений строком – не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним і умовою настання події – 100% оплати вартості теплової енергії за такий звітний місяць.

Оскільки умовами договору № 12/05-471, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не пов’язано строк виплати комісійної плати із умовами припинення поруки та ці обставини не є предметом дослідження у справі, то відсутні підстави посилатись на норми ст. 559 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2009 у справі №1/250 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 1/250 повернути до Господарського суду міста Києва.

10.08.09 (відправлено)