13125/09/1570 Про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - 07.02.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 13125/09/1570

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси

до Акціонерного товариства закритого типу "Спеціалізована пересувна механізована колона №1"

про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

за касаційною скаргою Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року (у складі головуючого судді Корой С.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Яковлєва О.В., суддів Федусика А.Г., Танасогло Т.М.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Акціонерному товариству закритого типу "Спеціалізована пересувна механізована колона № 1" про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у сумі 30 228,44 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року задоволено адміністративний позов.

В свою чергу, на виконання вказаного рішення судом 10 лютого 2011 року видано виконавчий лист.

Позивачем 24 липня 2017 року до суду подано заяву про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, що обґрунтована поважністю його пропуску, у зв'язку з тим, що виконавчою службою порушено строки повідомлення позивача про повернення виконавчого документа.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання - відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність відмови у поновленні процесуального строку пред'явлення виконавчого листа до виконання

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити його заяву у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 13 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 13125/09/1570, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Суддя-доповідач ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 13125/09/1570 та призначив її до розгляду ухвалою від 06 лютого 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 07 лютого 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову у поновленні пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, з причин, визнаних судом неповажними, є помилковим, так як факт порушення строків повідомлення позивача про повернення виконавчого документа, у зв'язку з пропуском строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, є поважною причиною для його поновлення.

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно частини першої статті 261 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року, яка набрала законної сили, задоволено адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси до Акціонерного товариства закритого типу "Спеціалізована пересувна механізована колона № 1" та стягнуто заборгованість, у сумі 30 228,44 грн.

В свою чергу, на виконання вказаного рішення судом 10 лютого 2011 року видано виконавчий лист, який отримано пенсійним органом 01 березня 2011 року.

Постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № 48612081 від 24 червня 2016 року, яка отримана пенсійним органом 28 вересня 2016 року, повернуто вказаний виконавчий лист у зв'язку з відсутністю у боржника ліквідного майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

Так, відповідно до частини п'ятої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Між тим, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (1404-19) , яким встановлено, що виконавчі документи за якими стягувачем є держава або державний орган можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, повторно позивачем подано заяву про відкриття виконавчого провадження лише 30 січня 2017 року, при цьому не піднімаючи питання про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Внаслідок чого, повідомленням державного виконавця від 22 травня 2017 року, яке отримано пенсійним органом 12 червня 2017 року, повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання у зв'язку з пропуском строку його пред'явлення.

При цьому, пенсійним органом 24 липня 2017 року подано до суду заяву про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, що обґрунтована, аналогічно як і касаційна скарга, поважністю його пропуску у зв'язку з тим що виконавчою службою порушено строки повідомлення позивача про повернення виконавчого документа, а також у зв'язку з безвідповідальним відношенням державних виконавців до своїх посадових обов'язків.

Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що судові рішення, які набрали законної сили, підлягають обов'язковому виконанню.

При цьому, відмовити особі у поновленні строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, можливо лише у разі вчасного отримання ним примірника виконавчого листа та не вчинення, без поважних причин, юридично значимих дій для виконання судового рішення.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що пенсійний орган не позбавлявся можливості подати відповідну заяву про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання перед повторним зверненням з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження до виконавчого органу.

Між тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, якщо пенсійний орган вважає, що державним виконавцем безпідставно повернуто виконавчий лист у зв'язку з пропуском строку пред'явлення його до виконання, або у зв'язку безвідповідальним відношенням державних виконавців до своїх посадових обов'язків, то він не позбавляється можливості у встановленому законом порядку оскаржити відповідні дії та рішення державних виконавців.

Отже, суди попередні інстанцій дійшли правильного висновку, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, виданого 10 лютого 2011 року, з підстав неналежного використання стягувачем своїх процесуальних прав, не підлягає поновленню.

Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.