2/37 Про стягнення заборгованості за договором підряду з виконання робіт по поточному ремонту водонапірної вежі - 24.06.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Прилуцький завод "Білкозин"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2009

у справі № 2/37 (суддя Михайлюк С.І.)

за позовом Приватне підприємство "Гор-ка"

до Відкрите акціонерне товариство "Прилуцький завод "Білкозин"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 12329,92 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.04.2009р. у справі №2/37 позовні вимоги задоволені, стягнуто з ВАТ "Прилуцький завод "Білкозин" на користь ПП "Гор-ка" 10274 грн. боргу, 661,55 грн. пені, 1164,80 грн. інфляційних, 229,57 грн. – 3% річних, 123,30 держмита і 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ВАТ "Прилуцький завод "Білкозин" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, оскільки воно було прийняте без присутності представника відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП "Гор-ка" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.06.2008р. між ПП "Гор-ка" та ВАТ "Прилуцький завод "Білкозин" укладено договір підряду №484 (а.с.9, далі - Договір).

Згідно з умовами договору замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) приймає на себе зобов'язання, по виконанню робіт по поточному ремонту водонапірної вежі ВАТ "Прилуцький завод "Білковин".

Пунктом 2.1. сторони встановили, що загальна вартість робіт по договору становить 15273,60 грн. та визначається договірною ціною на виконання робіт, яка є невід’ємною частиною договору. За договірною ціною, погодженою сторонами, вартість робіт склала 15274 грн. До початку робіт замовник зобов’язався перерахувати виконавцю аванс в розмірі 4200 грн. (п.2.2. Договору).

З п.2.3 Договору вбачається, що сторони встановили обов’язок відповідача оплатити фактично виконані роботи протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт та акту Ф-2, довідки Ф-3.

Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач мав розрахуватися з позивачем впродовж 5-ти банківських днів після остаточної здачі роботи, яка підтверджується актом приймання-передачі робіт. Акт Ф-2, довідка Ф-3 законодавством не передбачені. Наказом Державного комітету статистики України, Державного комітету України з будівництва та архітектури №237/5 від 21.06.2002р. (v0237202-02) затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Платіжним дорученням від 04.06.2008р. №3000 відповідач оплатив позивачеві 4200 грн. (а.с.18).

Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт, який підписаний сторонами 25.06.2008р. підрядник здав, а замовник прийняв робіт на суму 15274 грн. (а.с.11-13).

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610, ч.1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Останнім днем сплати коштів замовником підряднику згідно з Договором є

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач оплатив позивачеві 500 грн. платіжним дорученням від 08.12.2008р. №3993 та 300 грн. платіжним дорученням від 11.12.2008р. №4010 (а.с.19-20).

З матеріалів справи вбачається, що борг ВАТ "Прилуцький завод "Білкозин" становить 10274 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання

шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язання.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.6.2. договору за несвоєчасне здійснення платежів замовник несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі ставки НБУ за кожний день прострочення. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Позивач нарахував пеню у розмірі 661,55 грн. за період з 03.07.2008р. по 02.01.2009р. з урахуванням часткової оплати, яка має бути сплачена.

Тому суд першої інстанції законно стягнув пеню в розмірі 661,55 грн., інфляційні 1164,80 грн., 3% річних - 229,57 грн.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу ВАТ "Прилуцький завод "Білкозин" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 23.04.2009р. у справі №2/37 – без змін.

Справу №2/37 повернути до господарського суду Чернігівської області .

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.