30/46-09 Про розстрочку стягнення заборгованості за договором поставки - 22.06.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЄвразРесурс Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2009р. у справі №30/46-09

за позовом відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЄвразРесурс Україна", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в розмірі 22514694,98грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2009 року по справі №30/46-09 (суддя Євстигнеєва Н.М.) припинено провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 450000,00грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євразресурс Україна" на користь відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в сумі 17867424,08грн., інфляційні в сумі 2058641,71грн., три відсотки річних в сумі 322338,90грн., пеню в розмірі 1317262,38грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити частину другу рішення суду та розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості на дванадцять місяців, посилаючись на наступне:

- судом порушено норми процесуального права, а саме п.6 ст. 83 та ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не враховано, що у відповідача тяжке фінансове становище, обумовлено світовою фінансовою кризою, яка поряд з відповідачем погіршила платоспроможність підприємств металургійної галузі-основних контрагентів відповідача, як на внутрішньому, так і на зовнішньому-експертному ринку металопродукції, внаслідок чого значно збільшилась кредиторська заборгованість;

- судом не враховано той факт, що відповідачем до винесення рішення по справі, незважаючи на тяжке фінансове становище товариства, почато виплату суми заборгованості за спірним договором та на протязі березня 2009року погашена частина сума боргу у розмірі 450 000грн. тощо.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (постачальник) та ТОВ "Торговий дім "ЄвразРесурс Україна" (покупець) 20.06.2008 року був укладений договір поставки №1249д(07), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати товар у власність покупцю згідно із Специфікаціями, які є додатками до договору, а останній прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Позивачем було поставлено концентрат марки КЗ ТУ 13.1, що підтверджується відповідними документами, а концентрат марки КЗВ ТУ У 13.1-00191000-001:2007 поставлено 42 687,1тн., що є на 12 687,1тн більше, ніж зазначено в Специфікації №2 до Договору. Доказів узгодження поставки концентрату марки КЗВ ТУ У 13.1-00191000-001:2007 у кількості більшій, ніж обумовлено Специфікацією №2 позивачем не надано.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що поставка концентрату марки КЗВ ТУ У 13.1-00191000-001:2007 є позадоговірною. У відповідності з пунктом 11.1 Договору будь-які зміни та доповнення до Договору дійсні лише за умови, що вони вчинені в письмовій формі та підписані сторонами.

Зміни щодо зменшення або збільшення поставки запланованого договором концентрату відповідної марки чи відмови від узгодженого об’єму товару та щодо кількості товару до Договору не вносились.

На виконання умов цього пункту позивачем виставлено відповідачу рахунки, які отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно п. 5.2. Договору оплата товару покупцем здійснюється в грошовій формі на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником за кожну поставлену партію товару. Оплата поставленого товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 банківських днів з дати відвантажування.

Однак в порушення зазначених умов договору відповідач не в повному обсязі здійснило розрахунки за поставлений товар, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 18317424,08грн., що стало причиною звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач після звернення позивача з позовом до суду здійснив часткову оплату поставленого за Договором товару у сумі 450000,00грн., що підтверджується відповідними документами.

Таким чином, суд вірно дійшов до висновку про припинення провадження у справі у частині стягнення основного боргу у сумі 450000грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач надав заяву про визнання позову в частині стягнення з нього основного боргу у сумі 17867424,08грн.

На підставі ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України господарський суд прийняв визнання позову відповідачем в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 17 867 424,08 грн., оскільки це не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п.8.3 договору у випадку порушення строків оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,3% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Загальна заборгованість склала 17867424,08грн., що підтвердили представники сторін у судовому засіданні.

Відповідно до розрахунку позивача розмір пені за порушення термінів оплати товару в період з 22.08.2008 року по 26.01.2009 року склав 1816290, 29грн. З огляду на те, що поставка концентрату марки КЗВ ТУ У 13.1-00191000-001:2007 в кількості 6386,4тн була позадоговірною, суд вірно визнав безпідставним нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені відповідно до п.8.3 договору, в сумі 499027,91грн., стягнувши пеню частково в сумі 1317262,38грн.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з загальної суми заборгованості, позивачем нараховані за вересень 2008 –лютий 2009 року інфляційні в розмірі 2058641,71грн. та три відсотки річних за період з 22.08.2008 по 31.03.2009 року в сумі 322338,9грн.

Відповідач проти цього не заперечив, але просив розстрочити платежі, надавши графік погашення основного боргу.

За таких умов суд першої інстанції повно та обґрунтовано дійшов до висновку щодо наявність правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17867424,08 грн., пені у розмірі 1317262,38грн., втрат від інфляції в сумі 2058641,71грн. та три відсотки річних у розмірі 322338,9грн., відхиливши клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідач не заперечує проти розміру стягнення, але просить змінити рішення суду та надати розстрочку на виконання рішення суду строком на дванадцять місяців.

Згідно з п.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи це питання, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду та не знаходить виняткових випадків для розстрочки виконання рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі, у тому числі на світову фінансову кризу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сторони договору знаходяться в рівних економічних умовах і суд не може своїм рішенням надавати будь-яких переваг одній із них.

Враховуючи викладене, підстав для зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2009 року по справі №30/46-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЄвразРесурс Україна" - без задоволення.