Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У 2009 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛОНІЯ", м.Запоріжжя Запорізької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Ресурсспецпостач", м.Донецьк, про стягнення 94 576 грн. 42 коп., з яких: 75 372 грн. 42 коп. –сума боргу, пеня в сумі 8 733 грн. 69 коп., 3% річних в розмірі 1 827 грн. 14 коп. та 8 643 грн. 17 коп. –інфляційні.

До моменту прийняття рішення по справі позивач відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву №156 від 04.03.09р., якою зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 75 372 грн. 42 коп. Заявою № 235 від 07.04.09р. позивач уточнив, що заявлена в позовних вимогах сума основного боргу 75 372 грн. 42 коп. є вартістю недопоставлених нафтопродуктів.

З урахуванням уточнень, наданих третьою особою, до участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Статутне територіально –галузеве об’єднання "Південна залізниця"в особі структурної одиниці Харківської дирекції залізничних перевезень, м.Харків.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.04.09р. позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК "Ресурсспецпостач", м.Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Тому він звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну інстанцію рішення господарського суду Донецької області від 09.04.09р. скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛОНІЯ", м.Запоріжжя Запорізької області, надав відзив на апеляційну скаргу, яким він з її вимогами не погодився та просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 09.04.09р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Через канцелярію апеляційного суду від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Статутного територіально –галузевого об’єднання "Південна залізниця"в особі структурної одиниці Харківської дирекції залізничних перевезень, м.Харків Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа зазначила, що пояснень по суті надати не має можливості з причини неотримання додатків до позовної заяви. Крім того, 16.06.09р. о 13:15 год. (в день судового засідання) третя особа через канцелярію суду надала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та зобов'язання позивача направити Статутному територіально –галузевому об’єднанню "Південна залізниця"в особі структурної одиниці Харківської дирекції залізничних перевезень копії доданих до позовної заяви документів. Надані клопотання розглянуті колегією суддів та відхилені, оскільки третьою особою в судовому засіданні усно підтверджено своєчасне отримання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.09р., що свідчить про наявність часу для ознайомлення з матеріалами справи до дня судового засідання, представник третьої особи приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, мав можливість ознайомитись з матеріалами справи в повному обсязі, але не скористався правами, наданими йому нормами ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, в матеріалах справи є відзив третьої особи на позовну заяву, в якому зазначає про відсутність у підприємства договірних стосунків з відповідачем, а, оскільки факти нестачі товару ґрунтуються виключно на Договорі купівлі-продажу нафтопродуктів між сторонами по справі, то не може пояснити, чому Харківська дирекція є вантажовідправником спірного товару.

В судовому засіданні представники сторін та третьої особи підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 7/20, та наданих представниками сторін та третьої особи пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28- 29 Закону України "Про судоустрій"та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року (v0011700-76) №5 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК "Ресурсспецпостач", м.Донецьк (далі –Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛОНІЯ", м.Запоріжжя Запорізької області (далі –Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №РС-07/08-58 (далі - Договір).

Відповідно до вимог пунктів 1.1, 1.2 Договору, Продавець зобов’язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити нафтопродукти (далі –Товар) у відповідності до умов Договору та Додатків до нього. Номенклатура, кількість, умови поставки, форма та порядок оплати, ціна товару визначається сторонами у Додатках до Договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що кількість товару, який постачатиметься, повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам (ДЕСТ), які діють на території України, та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу виробника Товару. (п.3.1 договору).

У пунктах 5.1, 5.2 Договору сторони передбачили, що Покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, якщо інше не передбачено Додатком; оплата здійснюється на підставі виставленого Продавцем рахунку або за умов, передбачених у Додатках до Договору.

Розділом 6 Договору сторони встановили умови приймання товару за кількістю та якістю, а саме:

- Покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю у відповідності до Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України", затвердженої спільним наказом Держнафтопрома, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації, Держкомстату України № 81/38/101/235/235/122 від 02.04.98р. (далі –Інструкція), у відповідності з діючим законодавством України, а також з умовами цього Договору та Додатків до нього (пункт 6.1);

- вага товару, яка зазначена в залізничній накладній, є кінцевою та обов’язковою для обох сторін (пункт 6.3).

В період дії Договору №РС-07/08-58 відповідачем було поставлено товар позивачу згідно залізничних накладних № 44575958 від 21.02.08р., № 44576446, №44566422, 44576421 від 25.02.08р., № 44576976 від 01.03.08р., № 44577389 від 05.03.08р.

Відповідно до умов Договору, позивачем була здійснена повна оплата товару, що підтверджується платіжними дорученнями № 7528, № 300 від 22.02.08р., №303, № 304 від 26.02.08р., № 33.86 від 12.03.08р., № 33.88 від 13.03.08р.

Під час приймання товару, позивачем виявлено нестачу нафтопродуктів на загальну суму 75 372 грн. 42 коп., зокрема:

- за видатковою накладною №РН-0000070 нестача у розмірі 5 818кг на суму 31 981 грн. 60 коп.;

- за видатковою накладною №РН-0000071 нестача у розмірі 2 604кг на суму 14 522 грн. 51 коп.;

- за видатковою накладною №РН-0000106 нестача у розмірі 2 302кг на суму 13 620 грн. 96 коп.;

- за видатковою накладною №РН-0000107 нестача у розмірі 2 551кг на суму 15 247 грн. 35 коп.

Позивач телеграмами від 27.02.08р., 02.03.2008р., 07.03.08р., 10.03.08р. та листами №246/1 від 02.03.08р., № 167 від 07.03.08р., № 345 від 10.03.08р. здійснював виклик уповноваженого представника підприємства відповідача для проведення спільних замірів в зв'язку з нестачею нафтопродукції.

Листами № 08/02-28-1 від 28.02.08р., №08/03-03-2 від 03.03.08р., №08/03-07-3 від 07.03.08р., № 08/03-10-2 від 10.03.08р. відповідач відповів відмовою позивачу у спільному проведенні замірів на підставі того, що умовами укладеного між сторонами Договору не передбачений у даному випадку виклик представників Продавця.

З приводу виявлених нестач товару Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛОНІЯ", м.Запоріжжя Запорізької області були складені Акти приймання нафтопродуктів за кількістю б/н від 28.02.08р., б/н від 03.03.08р., № 1/03 від 03.03.08р., б/н від 07.03.08р., №7/03 від 07.03.08р.

Запорізькою торгово-промисловою палатою були проведені експертизи, за результатами яких були складені Акт № 0-428 від 28.02.08р., яким зафіксована нестача нафтопродуктів 5 818 кг; Акт № 0-452 від 03.03.08р., яким зафіксована нестача 2 604 кг; Акт №0-503 від 07.03.08р., яким зафіксована нестача 2 302 кг; Акт №0-504 від 11.03.08р., яким зафіксована нестача 2 551 кг.

В зв'язку з вищенаведеним позивач звернувся до відповідача з претензіями №208 від 19.03.08р., №187 від 12.03.08р., №193 від 14.03.08р., №170 від 07.03.08р., які відповідач залишив без задоволення.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК "Ресурсспецпостач", м.Донецьк був недопоставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОЛОНІЯ", м.Запоріжжя Запорізької області товар за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів № РС-07/08-58 від 21.08.07р. на суму 75 372 грн. 42 коп. За цих підстав позивач звернулося до господарського суду Донецької області за захистом своїх порушених прав про стягнення з відповідача вартості недопоставлених нафтопродуктів у сумі 75 372 грн. 42 коп. (з урахуванням зменшення позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (436-15) , як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України (435-15) у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України (436-15) .

Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно норм статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Пунктом 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Між позивачем та відповідачем без заперечень та зауважень, в добровільному порядку, був укладений Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №РС-07/08-58 від 21.08.07р. Надані до матеріалів справи документи, зокрема: заявки, відповіді на них, залізничні накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, містять посилання на укладений між сторонами Договір, що свідчить про фактичне виконання сторонами укладеного Договору шляхом здійснення ними певних конклюдентних дій.

Як правомірно встановлено господарським судом Донецької області, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів №РС-07/08-58 від 21.08.07р. оплативши відповідачу в повному обсязі поставлений товар платіжними дорученнями № 7528, № 300 від 22.02.08р., № 303, № 304 від 26.02.08р., № 33.86 від 12.03.08р., № 33.88 від 13.03.08р.

Відповідно до Актів приймання нафтопродуктів за кількістю б/н від 28.02.08р., б/н від 03.03.08р., № 1/03 від 03.03.08р., б/н від 07.03.08р., №7/03 від 07.03.08р. та Актів Запорізької торгово-промислової палати № 0-428 від 28.02.08р., № 0-452 від 03.03.08р., №0-503 від 07.03.08р., №0-504 від 11.03.08р. була зафіксована нестача отриманого позивачем від відповідача товару у розмірі 13 275 кг на загальну суму 75 327 грн. 42 коп.

Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК "Ресурсспецпостач", м.Донецьк своїх зобов’язань за Договором №РС-07/08-58 всупереч вимогам статей 509, 670 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належні та допустимі докази передачі позивачу нафтопродуктів у належній кількості товару - 13 275 кг або повернення суми 75 327 грн. 42 коп. за кількість недопоставлених нафтопродуктів. Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 75 327 грн. 42 коп. є обґрунтованими та доведеними.

Доводи заявника апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправомірно не застосував пункт 6.2 Договору, судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки в даному пункті сторони не домовились та не визначили в цій частині найменування конкретного вантажовідправника, до якого можливо пред'являти претензії щодо нестачі отриманого товару, і відсутній додаток до Договору, в якому б сторони визначили такого конкретного вантажовідправника, тому у суду немає можливості при розгляді даної справи застосовувати пункт 6.2, який не є істотною умовою Договору, а вважається додатковою умовою, щодо якої сторони не дійшли згоди, але це не суперечить матеріальному праву України і не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди чи цього пункту недійсними.

Заявник апеляційної скарги не позбавлений можливості звернутися до господарського суду в порядку регресу про стягнення суми недопоставленої продукції з іншої юридичної особи, з якою у нього виникли договірні стосунки щодо постачання даної партії нафтопродуктів, при наявності підстав, передбачених чинним законодавством України.

Інші доводи заявника апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2009 року у справі № 7/20 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Ресурсспецпостач", м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2009 року у справі № 7/20 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2009 року у справі № 7/20 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.