15/529-40/85 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині включення вартості гуртожитку до вартості цілісного майнового комплексу ВАТ - 16.06.2009 Прийняття

треті особи Латчук А.М., Святецький В.Г., (Будкевич Е.І., Балишіна О.М., Святецька А.І., Данилюк Л.О., Любін С.П., Мельник В.П., Шафран Г.М., Луцкова Т.М., Гук В.Г., Гуменюк Є.Т., Тонкошкура Л.М., Шевчук А.В., Матусяк С.В., Скіць М.В., Горбатюк Т.С., Кошонько І.Б., Сидорчук Г.В., Доліба О.В., Данькін В.А. були присутні у судовому засіданні 12.05.2009),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2009

у справі № 15/529-40/85 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Латчук А.М., Чикинда В.В., Будкевич Е.І., Ангерман О.Т., БалишінВ.В., Балишіна О.М., Лемець Л.П., Лемець О.М., Святецький В.Г., Святецька А.І., Петриченко С.М., Данилюк А.Г., Данилюк Л.О., Любін П.А., Любіна А.В., Любін С.П., Любін О.П., Прокопчук Л.В., Довгий М.В, Прокопчук І.М., Мельник В.П., Хомич І.О., Шафран Г.М., Шафран О.В., Луцкова Т.М., Луцков В.Л., Слободян О.С., Гук В.Г., Гук О.М., Гук Н.В., Гуменюк Є.Т., Гуменюк В.О., Катеренчук О.П., Паранюк О.В., Паранюк Ж.В., Паранюк М.О., Паранюк Т.О., Гонтківський В.В., Вінярська Л.В., Тонкошкура Л.М., Сірант В.І., Замогильна Н.М., Головата Н.О., Красова Л.В., Носова О.В., Латчук С.Р., Латчук Б.А., Шевчук А.В., Шевчук В.П., Матусяк С.В., Чорна С.М., Рутковський В.К., Рутковський В.В., Рутковська О.В., Скіць В.П., Скіць М.В., Скіць О.М., Шенькар І.О., Горбатюк О.П., Горбатюк Т.С., Кошонько Н.О., Кошонько І.Б., Сосницька З.В., Сидорчук Г.В., Сидорчук О.М., Єднобик О.С., Апціаурі І.С., Апціаурі Б.Г., Доліба О.В., Костишен В.Ф., Ніколова К.В., Гуменна Н.С., Гуменний Д.Р., Коляновський А.П., Коляновська Н.В., Коляновська І.А., Краковецька А.В., Матвєєва І.А., Данькін В.А., Сивулько Т.П., Зінько З.Г., Швець Н.Г., Павлішен Т.А.

про визнання недійсним договору в частині

Постанова прийнята 16.06.2009 у зв’язку з оголошенням перерви у судовому засіданні 02.06.2009 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.1993 № 43-Б в частині включення вартості гуртожитку по вул. Інститутській, 16/2 у м. Хмельницький у сумі 2 876,72 грн. до вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "Хлібокомбінат", який на даний час перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2007 у справі № 15/529 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 у справі № 15/529 рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2007 скасовано, у позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області – відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2008 скасовано вищезазначені судові рішення, а справу направлено на новий розгляд. При цьому, у постанові ВГСУ зазначено, що матеріали справи не містять договір з такими реквізитами як договір купівлі-продажу від 28.12.1993 про визнання якого місцевий господарський суд постановив рішення, як і не з’ясовано те, кому належав гуртожиток по вул. Інститутській, 16/2 м. Хмельницький на момент укладення договору; не досліджено питання наявності чи відсутності мешканців у жилих приміщеннях спірного гуртожитку, та в залежності від встановленого не вирішено питання про залучення їх до участі у справі як зацікавлених осіб; поза увагою судів залишено і питання щодо пропуску позивачем, передбаченого ст. 71 ЦК УРСР строку позовної давності, який згідно ст. 75 ЦК УРСР застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Ухвалою Верховного Суду України від 21.08.2008 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.06.2008.

Під час нового розгляду, позивач надав суду пояснення, в яких звертав увагу на те, що відповідно до ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння та просив відновити пропущений строк позовної давності. Крім того, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № 43-Б від 24.12.1993, зареєстрований розпорядженням Хмельницької міської адміністрації від 28.12.1993 за № 2923, в частині включення вартості гуртожитку по вул. Інститутській, 16/2 у м. Хмельницький у сумі 2 876,72 грн. до вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "Хлібокомбінат" (правонаступник орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат"), який на даний час перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2009 допущено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача мешканців спірного гуртожитку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 у справі № 15/529-40/85 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції позивач вважає порушення норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що спірний гуртожиток, на думку позивача, був незаконно переданий до статутного фонду ТОВ "Хмельницький Хлібокомбінат"; згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права, а про порушення прав мешканців спірного гуртожитку позивачу стало відомо у 2007 році; за змістом ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об’єктів державного житлового фонду і, відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизації не підлягають.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, встановив наступне:

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 25.10.1993 № 221 видано дозвіл організації орендарів "Хлібокомбінат" на приватизацію державної частки майна орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат".

24.12.1993 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та організацією орендарів орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат" укладено договір купівлі-продажу державної частки майна орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат", який 25.12.1993 посвідчений державним нотаріусом та зареєстрований розпорядженням Хмельницької міської адміністрації 28.12.1993 за №2923 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є купівля-продаж як цілісного майнового комплексу орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат", яке придбається шляхом прямого викупу на підставі наказу регіонального відділення від 21.12.1993 № 424 та додаткової угоди до договору оренди з правом викупу від 29.11.1993 № 15-д.

Згідно з п. 1.2 та п. 1.3 договору продавець продав, а покупець купив майно, вартість якого відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, що затверджений наказом регіонального відділення № 370 від 29.11.1993, склала 1764835700 крб.

Відповідно до п. 1.5 договору право власності на майно, що приватизується, переходить до покупця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

29.06.1994 між сторонами підписано Акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат", за яким продавець передав, а покупець прийняв згідно з відомістю інвентаризації викуплене ним майно державного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат".

На момент укладення договору гуртожиток, що розташований по вул. Інститутській, 16/2 у м. Хмельницькому, перебував на балансі Хмельницького орендного державного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат".

Згідно з планом приватизації державної частки майна, орендованого організацією орендарів орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат", розробленого комісією по приватизації, ухваленого на конференції уповноважених представників членів трудового колективу та затвердженого наказом начальника РВФДМУ по Хмельницькій області № 424 від 21.12.1993, актом оцінки вартості державної частки майна орендованого організацією орендарів орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат", що затверджений наказом РВ ФДМУ по Хмельницькій області за №370 від 29.11.1993, до складу цілісного майнового комплексу орендного державного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат", що викуплене організацією орендарів орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат", ввійшов гуртожиток, що розташований по вул. Інститутській, 16/2 у м. Хмельницькому, залишкова вартість якого станом на 01.11.1993 склала 287672 крб. (далі - гуртожиток). На базі приватизованого майна за рішенням організації орендарів було створене товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницький хлібокомбінат".

Відповідач у справі - ТОВ "Стіомі-Холдінг" згідно з п.1.1 статуту ТОВ "Стіомі-Холдінг" є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов’язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький хлібокомбінат" внаслідок реорганізації останнього.

Відчужувачем державного майна, до складу якого входив і спірний гуртожиток, виступало РВ ФДМ України по Хмельницькій області, яке мало всі повноваження власника на продаж цього майна. Однак, наказ № 221 від 25.10.1993 "Про видачу дозволу на приватизацію державної частки майна орендного виробничо-торгівельного підприємства "Хлібокомбінат" у встановленому порядку не оспорювався, не скасований та не визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла на момент укладення договору) приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла на момент укладення договору), дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Оскільки спірний гуртожиток, розташований по вул. Інститутській, 16/2 у м. Хмельницькому належав Хмельницькому орендному державному виробничо-торгівельному підприємству "Хлібокомбінат", яке приватизувалось шляхом викупу організацією орендарів, дія Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) поширювалась і щодо приватизації цього гуртожитку.

Таким чином, наведеною вище нормою спростовується твердження позивача про те, що спірний гуртожиток як об’єкт державного житлового фонду не підлягав приватизації.

Також не можуть бути визнані обґрунтованими посилання позивача на Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , оскільки вказаний Закон врегульовує приватизацію державного житлового фонду на користь громадян України (ст. 1) та встановлював на момент укладення договору заборону на приватизацію ними кімнат у гуртожитках (п. 2 ст. 2), тоді як по даній справі приватизація здійснювалась на користь організації орендарів підприємства відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) .

Статтею 71 ЦК УРСР встановлено трирічний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Посилання позивача, викладені в апеляційній скарзі, що про порушення прав мешканців гуртожитку йому стало відомо лише у 2007 році, не може бути підставою для визнання непропущеним строку для звернення до суду (позовної давності) у зв’язку з тим, що, по-перше, позивач є стороною спірного договору, і, по-друге, він не надав доказів уповноваження його на захист інтересів мешканців гуртожитку.

Крім того, позивач обґрунтовує причини пропуску позовної давності положеннями статті 83 ЦК УРСР, згідно якої позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян, та зазначає, що набувач об’єкту нерухомості (спірного гуртожитку) зберігав це майно без достатньої правової підстави.

Зобов’язання зі зберігання майна без достатньої правової підстави, за своєю правовою природою вважаються позадоговірними зобов’язаннями, що виникають внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Оскільки правопопередник відповідача набув спірне майно за договором, відсутні підстави вважати, що відповідач зберігає майно без достатньої правової підстави. Тому, доводи позивача про непоширення на його позовні вимоги позовної давності є помилковими. Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що до позовних вимог, з якими звернувся позивач за захистом порушеного права у даній справі, необхідно застосовувати загальний строк.

Позивач лише 26.07.2007 звернувся до суду з позовом, чим пропустив трирічну позовну давність, та не зазначив поважні причини її пропуску, тобто не вказав обставини, які унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Крім того, згідно інформаційної довідки Хмельницького бюро технічної інвентаризації від 18.11.2008, наданої на запит суду першої інстанції, право власності на будівлю гуртожитку загальною площею 3017,5 кв.м., що розташований по вул. Інститутській, 16/2 у м. Хмельницькому, зареєстровано за Компанією "БІК ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД" на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2007.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, тому апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 у справі № 15/529-40/85 не підлягає скасуванню.