КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2010 № 36/116
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від Прокуратури м.Києва: Цюкало Ю.В. – прокурор,
від ТОВ "Сервісно-пропускний пункт-1": Сахненко Т.В. - представник за довіреністю,
від Київської міської ради: Дудник Л.В. – представник за довіреністю,
від Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): представник не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2009
у справі № 36/116 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт-1"
до 1.Київської міської ради, 2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про внесення змін до договору оренди землі
за участю Прокуратури м.Києва,
ВСТАНОВИВ :
В лютому 2009 року ТОВ "Сервісно-пропускний пункт-1" звернулося до господарського суду із позовом до відповідачів, в якому просило:
- визнати укладеною угоду до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2006р. №79-6-00447 в редакції, яка підписана ТОВ "Сервісно-пропускний пункт-1";
- зобов’язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2006р. №79-6-00447 у встановленому порядку на підставі ст.ст. 181, 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 158, 160 Земельного кодексу України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2009р. у справі №36/116 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, Заступник прокурора м.Києва звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 361 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України просить зазначене рішення скасувати з підстав неповного з’ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права, у справі просить прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Заступник прокурора посилається на те, що судом першої інстанції не була надана правова оцінка обставинам справи, а також вимогам чинного земельного законодавства щодо обов’язковості прийняття відповідного рішення Київською міською радою, як необхідної умови для зміни договору оренди. Оскільки відповідного рішення Київською міською радою не приймалося, апелянт вважає неправомірним визнання господарським судом укладеною спірної додаткової угоди до договору оренди, якою фактично було змінено строки завершення забудови земельної ділянки.
Позивачем та відповідачами не надано відзивів на апеляційну скаргу.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наданим йому процесуальним правом не скористалося та в судове засідання не з’явилося, своїх повноважних представників не направило, про причини своєї неявки суд не повідомило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судових засідань, з розгляду апеляційних скарг, судова колегія, заслухавши думку інших представників сторін, вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора м.Києва є обгрунтованою та підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2006р. між Київською міською радою та ТОВ "Сервісно-пропускний пункт-1" був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.11.2006р. №79-6-00447 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі – Договір).
Пунктом 8.4 Договору сторони погодили, зокрема, орендар зобов’язаний завершити забудову земельних ділянок в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженому в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до Київської міської ради з клопотанням про внесення змін до Договору, а саме: внести зміни в п.8.4 Договору, де слова "завершити забудову земельних ділянок в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженому в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору" замінити на слова "завершити забудову земельних ділянок в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженому в установленому порядку", надіславши примірник угоди про внесення змін до Договору, підписаний зі сторони позивача.
Відповідно до п.11.1 Договору всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.
Згідно із ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно абз. 3 п. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" (161-14) та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності, орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України (2768-14) .
За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Оглядовим листом Вищого господарського суду України від 30.11.2007р. № 01-8/918 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з орендою земельних ділянок" (va918600-07) визначено, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов’язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) , права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Відповідно до ст. 20 Земельного Кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради – сесії.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Однак, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було проігноровано той факт, що необхідною умовою зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення ради.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при розгляді касаційної скарги Київської міської ради у справі №2/341, постанова від 26.03.2009 року. Задовольняючи касаційну скаргу та відмовляючи в позові, суд касаційної інстанції виходив з того, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
В матеріалах справи відсутні докази наявності відповідного рішення ради щодо зміни п.8.4 Договору.
Проте, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині, не врахував, що за відсутності позитивного рішення Київської міської ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки є порушенням її виключної передбаченої Конституцією України (254к/96-ВР) компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями.
Стосовно позовних вимог про зобов’язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки у встановленому порядку, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3.13 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002р. № 182/342 (ra_182023-02) (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Управління організовує видачу державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, оформлення та видачу договорів оренди (суборенди) земельних ділянок та здійснює реєстрацію суб’єктів права власності на землю, реєстрацію права користування землею і договорів на оренду (суборенду) землі.
Підставою для захисту відповідних прав є їх порушення, невизнання чи оспорення.
Судова колегія прийшла до висновку, що у Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були відсутні правові підстави для реєстрації такої угоди, оскільки угода до договору оренди земельної ділянки не була підписана Київською міською радою.
Отже, на час звернення позивача до суду з даним позовом, його права Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) порушені не були.
Враховуючи встановлені колегією обставини справи, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявні чи відсутні обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів, які б спростовували вищевстановлені судом обставини, позивачем не надано.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість поданої Заступником прокурора м.Києва апеляційної скарги, яка підлягає задоволенню. Оскаржуване у справі рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2009р. підлягає скасуванню; в позові Товариству з обмеженою відповідальністю"Сервісно-пропускний пункт-1" слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року у справі №36/116 скасувати.
3. В позові Товариству з обмеженою відповідальністю"Сервісно-пропускний пункт-1" відмовити.
4. Матеріали справи №36/116 направити до Господарського суду м. Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Судді
21.12.10 (відправлено)