Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Шубіній Ю.Є.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Сенкевич В.І., дор. № 2-17/1012 від 03.12.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ( вх. № 3954П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.10 у справі № 8/107

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Полтава

до Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, с. Руденківка

про стягнення 21827,74 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2010 р. по справі № 8/107 (суддя Плеханова Л.Б.) позовні вимоги задоволені. Стягнено з Руденківської сільської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 22040,76 грн., у т.ч. 13570 грн. - сума основного боргу, 3770,01 грн. - пеня, 3674,58 грн. - інфляційні нарахування, 1026,17 грн. - 3% річних, 220,40 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

06.12.2010 р. через канцелярію до Харківського апеляційного господарського суду надійшли пояснення відповідача до апеляційної скарги, в яких він просив відкласти розгляд справи, проте, враховуючи, що представник відповідача в судовому засідання жодних клопотань не заявляв, колегія суддів не приймає до розгляду вказане клопотання про відкладення.

Дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій проси стягнути з відповідача 21827,74 грн. заборгованості по орендній платі.

17.09.2010 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 23007,74 грн. (а.с. 37).

14.10.2010 р. позивачем був наданий розрахунок заборгованості за договором оренди, відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідача склала 22040,76 грн. (а.с. 48-51).

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2006 р. між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та Руденківською сільською радою (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень №25, відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 118 м2.

Згідно з п.3.2. договору передача нежитлових приміщень, що орендуються, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду. Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом прийому-передачі № 05 від 03.01.2007 р. (а.с. 17).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору термін оренди складає 6 місяців і діє з моменту підписання даного договору обома сторонами. Якщо жодна сторона в термін 14 днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін шість місяців.

Пунктами 5.1, п.5.2 договору встановлено розмір орендної плати, яка складає 5,0 грн. за 1 кв.м., загалом 590 грн. на місяць за орендовані нежитлові приміщення. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше 20 числа кожного поточного місяця.

Відповідач орендну плату сплачував несвоєчасно, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13570 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні І є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.9.1 договору орендар у випадку прострочення по сплаті орендних платежів сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день від суми просроченого платежу.

Сума пені, нарахована відповідачу становить 3770,01 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, сума інфляційних нарахувань становить - 3674,58 грн. та 3% річних - 1026,17 грн.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача становить 22040,76 грн., у т.ч. 13570 грн. сума основного боргу, 3770,01грн. - пеня, 3674,58 грн. - інфляційні нарахування та 1026,17грн. - 3% річних, підтверджується наявними у справі матеріалами та не спростована відповідачем.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що договір оренди № 25 від 12.12.2006 р. не є укладеним, оскільки не було у встановленому порядку здійснено його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

Проте, колегія суддів вважає, що вказані твердження відповідача не можуть бути підставою для скасування рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої часини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

В даному випадку договір оренди був укладений строком на 6 місяців і враховуючи відсутність будь-яких заяв жодної із сторін, був неодноразово пролонгований на новий строк, 6 місяців, у зв'язку з чим є необгрунтованою позиція відповідача стосовно того, що загальний строк дії договору склав більше трьох років, що є підставою для державної реєстрації договору.

З матеріалів справи також вбачається, що під час підписання договору оренди сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, що передбачено ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 180 Господарського кодексу України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявними у справі доказами підтверджена наявність заборгованості Руденківської сільської ради перед позивачем по орендній платі в сумі 22040,76 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідачем не були надані суду докази на підтвердження тих фактів, на які він посилався в апеляційній скарзі відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 14 жовтня 2010 року у справі № 8/107 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14 жовтня 2010 р. у справі № 8/107 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 08.12.2010 р.