34/413 Про стягнення страхового відшкодування - 09.06.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.01.2009 року у справі № 34/413 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Лізинг" (далі – позивач-1, ТОВ "Пром-Лізинг") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплекс" (далі – позивач-2, ТОВ Жилбудкомплекс") до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі – відповідач, ЗАТ "СК "Провідна") про стягнення 144 724,14 грн. страхового відшкодування та шкоди, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Лізинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплекс" звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме, стягнути з відповідача на користь позивача-1 страхове відшкодування у розмірі 122 202,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача-2 вартість юридичних послуг у розмірі 19 500,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача-2 вартість експертного дослідження у розмірі 1 730,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача-2 три проценти річних у розмірі 1 292,14 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача-2 державне мито в розмірі 1 447,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

В обґрунтування апеляційних вимог позивачі зазначають, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Так, суд не взяв до уваги, що осідання грунту та перевертання застрахованого транспортного засобу є страховим випадком, а тому підлягає виплаті страхове відшкодування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Лізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплекс" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 год. 15 хв. 14.05.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2009 року, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.06.2009 року.

09.06.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники позивачі та відповідача. В судовому засіданні представники позивачів усно підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача усно просив апеляційну скаргу позивачів залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивачів не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2007 року ТОВ "Пром-Лізинг" (Орендодавець) уклало договір оперативної оренди транспортного засобу № 17-12/07-ОЛ з ТОВ Жилбудкомплекс" (Орендар), згідно умов якого Орендодавець передав Орендареві в оперативну оренду – тимчасове платне користування автомобіль самоскид КАМАз 65201-012, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер АА 4132 ЕТ з метою здійснення останнім підприємницької діяльності. Відповідно до п. 8.3 вказаного договору, Орендодавець здійснює страхування транспортного засобу, що є предметом оренди за цим договором.

24.12.2007 року ТОВ "Пром-Лізинг" (Страхувальник) уклало договір № 06/0021773/9011/07 добровільного страхування наземного транспорту із ЗАТ "СК "Провідна" (Страховик), згідно умов якого Страховик за заявою Страхувальника здійснює страхування наземного транспорту (автомобільного) протягом строку дії договору. Об’єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованими транспортними засобами (далі - ТЗ) та додатковим обладнанням (далі -ДО), які зазначені у Додатку 1 до цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що страховим випадком є подія, що виникла внаслідок настання одного або декількох страхових ризиків, у результаті якої нанесено прямі збитки майновим інтересам Страхувальника, що пов’язані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованими ТЗ та/чи застрахованим ДО, і у зв’язку з якою виникає зобов’язання Страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

При цьому, відповідно до п. 2.2 договору, застрахованими ризиками є, зокрема, зіткнення застрахованого ТЗ з рухомим та/чи нерухомим об’єктом (об’єктами), наїзду на них (у т.ч. на споруди, тварин, перепони), падіння, перевертання застрахованого ТЗ, биття скла (крім випадків протиправних дій третіх осіб), напад тварин на застрахований ТЗ; самовільне падіння предметів на застрахований ТЗ, падіння у воду, провалу під лід (ризик "дорожньо-транспортної пригода (ДТП)"); стихійні лиха (землетрус, злива, град, снігопад, повінь, паводок, затоплення, оповзень, обвал, осідання грунту, удар блискавки, вихор, ураган, смерч, сель, буря, шторм).

Статтею 7 договору визначено, що при пошкодженні застрахованого ТЗ Страхувальник зобов’язаний негайно, як тільки Страхувальнику або його представнику, водію застрахованого ТЗ стало відомо про настання події, що має ознаки страхового випадку, повідомити про випадок в органи Міністерства внутрішніх справ України чи інші, компетентні органи та забезпечити документальне оформлення документів за подією. У разі неприбуття зазначених представників на місце події; звернутись до територіального відділення органу, який було повідомлене про подію, для отримання відповідних документів, не змінюючи положення пошкодженого застрахованого ТЗ; повідомити Страховика у довільній формі із зазначенням обставин події й характеру збитків шляхом телефонного повідомлення або письмово, факсимільним зв’язком або електронною поштою. Страховик повинен бути оповіщений у можливий найкоротший строк, але в будь-якому разі не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту настання цієї події, при цьому письмовий оригінал заяви повинен бути наданий йому не пізніше 3 (трьох) робочих днів із дня настання події.

Згідно п. 8.4 договору страхування, протягом 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків Страховик складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування і в строк до 15 (п’ятнадцяти) робочих днів здійснює виплату, або приймає обґрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно ст. 5 договору, дія цього договору поширюється на територію України, строк дії договору дорівнює 12 місяцям (1 рік), початок дії договору з 00:00 год. 25.12.2007 року до 24:00 год. 24.12.2008 року.

Відповідно до Додатку № 1 до договору страхування, до переліку застрахованих ТЗ та ДО входить автомобіль КАМАЗ 65201-012, реєстраційний номер АА 4132 ЕТ, 2007 року виписку.

У зв’язку із пошкодженням застрахованого автомобіля КАМАЗ 65201-012, що відбулось 15.03.2008 року в результаті перевертання автомобіля на території об'єкту, який знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Садова 10 А, при підйомі кузова з грунтом внаслідок просідання задніх коліс, ТОВ "Пром-Лізинг", відповідно до статті 7 договору страхування, звернулось до ЗАТ "СК "Провідна" із заявою від 18.03.2008 року № 2878 про виплату страхового відшкодування.

17.03.2008 року ТОВ Жилбудкомплекс" направило ЗАТ "СК "Провідна" лист-повідомлення № 32, яким також повідомила відповідача про вищезазначену подію, що сталась 15.03.2008 року.

Листом від 09.06.2008 року № 17-05/2855 ЗАТ "СК "Провідна" повідомила Страхувальника про відмову у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на підпункт 10.3.11 пункту 10.3 Договору страхування та статтю 26 Закону України "Про страхування", оскільки перевертання застрахованого транспортного засобу КАМАЗ 65201-012, реєстраційний номер АА 4123 ЕТ, відбулося при розвантаженні, а значить дана подія не вважається страховим випадком.

Відповідно до ст.. 173 Господарського кодексу України (436-15) (далі – ГК України (436-15) ), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про страхування", умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат (крім тих, що передбачені у частині 1 цієї статті), якщо це не суперечить закону.

Аналогічне положення міститься й у частині 2 статті 991 ЦК України, яка визначає, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

У статті 17 Закону України "Про страхування" передбачений обов’язок Страховика у Правилах страхування визначити виключення із страхових випадків та обмеження страхування.

Статтею 10 договору страхування передбачені загальні виключення та обмеження страхування. Так, не вважається страховим випадком, зокрема, подія, внаслідок якої заподіяно шкоду застрахованому транспортному засобу та додатковому обладнанню та/або нанесено збитки Страхувальнику, у результаті завантаження або розвантаження застрахованого ТЗ.

Крім того, відповідно до п. 5.1.14 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою правління ЗАТ "СК "Провідна" від 20.10.2006 року № 20601, не вважається страховим випадком подія, внаслідок якої заподіяну шкоду застрахованому транспортному засобу та додатковому обладнанню та/або нанесено збитки Страхувальнику, у результаті завантаження або розвантаження застрахованого ТЗ.

Таким чином, ЗАТ "СК "Провідна" вважає, що перевертання застрахованого ТЗ при підйомі кузова з грутном не є страховим випадком, а тому у відповідача відсутні правової підстави для виплати страхового відшкодування ТОВ "Пром-Лізинг".

Разом з тим, позивачі вважають, що перевертання застрахованого ТЗ сталося внаслідок осідання грунту, що, відповідно до умов договору, є страховим ризиком.

Згідно ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 15.10.2008 року № 056/122-е, складеного Українським бюро лінгвістичних експертиз НАН України, у фрагменті тексту підпункту 10.3.11 пункту 10.3 договору страхування слово "розвантаження застрахованого ТЗ" виступає у т.ч. у такому значені, як звільнення транспортного засобу від вантажу.

Крім того, в матеріалах справи міститься рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.11.2008 року № СК-08/08-1171 про закриття провадження у справі ЗАТ "СК "Провідна", порушеної за актом позапланової інспекції від 20.10.2008 року № 26/08-26-1653, оскільки факт вчинення страховиком порушень вимог частини першої статті 25 Закону України "Про страхування" щодо невиконання обов'язку страховика при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника та статті 26 Закону України "Про страхування" не доведений, оскільки дана подія не є страховим випадком.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності прийняття відповідачем рішення про відмову у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

Крім того, ТОВ "Пром-Лізинг" та ТОВ Жилбудкомплекс" просять також стягнути з відповідача, згідно ст. 625 ЦК України, три проценти річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що ЗАТ "СК "Провідна" не порушено зобов’язання, то підстав для задоволення позову в частині стягнення трьох процентів річних немає.

Позивачі в позовній заяві та апеляційній скарзі також просять стягнути з відповідача на користь позивача-2 вартість юридичних послуг у розмірі 19 500,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача-2 вартість експертного дослідження у розмірі 1 730,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача-2 державне мито в розмірі 1 447,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

Отже, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ТОВ "Пром-Лізинг" та ТОВ Жилбудкомплекс" не доведено свої позовні вимоги ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції, а тому вони не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

Рішення господарського суду м. Києва від 14.01.2009 року по справі № 34/413 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Лізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплекс" до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення 144 724,14 грн. страхового відшкодування та шкоди залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Лізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплекс" – без задоволення.