2/82 Про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії обласного територіального відділення АМК України - 02.12.2010 Прийняття

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Відкритого акціонерного товариства "Львівська макаронна фабрика"(м. Львів); 2. Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Львівській області (м. Львів)

про визнання недійсним пунктів 2, 3 рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення АМК України №15 від 25.03.2010 року

за участю представників:

від позивача –Білобрам Т.–представник;

від відповідача –Оленюк С. –представник;

від третіх осіб –не з’явилися;

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2010р. у справі № 2/82 (суддя Мазовіта А.Б.) у позові ВАТ "Львівобленерго"до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ВАТ "Львівська макаронна фабрика", Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Львівській області, про визнання недійсним пунктів 2, 3 рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення АМК України №15 від 25.03.2010 року відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ "Львівобленерго"звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2010р. у справі № 2/82 скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, не повно з’ясував обставини, які мають значення для справи, а саме не з’ясував ні характер спірних відносин, ні їхній вплив на стан економічної конкуренції на ринку, ні можливість виникнення спору в умовах значної конкуренції на ринку, що є підставою у відповідності до ст.. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) для визнання недійсним рішень органів АМК України. Крім цього, скаржник вказує на те, що відповідач не довів суду обставин, які мають значення для справи, а саме не визначив "реальний"час необхідний для виконання кожного пункту, виданих вимог споживачу, що в свою чергу доводило б зловживання позивачем монопольним становищем у вигляді встановлення споживачу "нереального"терміну. Проведена відповідачем "порівняльна характеристика"вимог, виданих ВАТ "Львівська макаронна фабрика"та іншим споживачам, не може бути належним та допустимим доказом у справі, зважаючи на відмінність влаштування електроустановок та розрахункового обліку у споживачів.

У додаткових поясненнях скаржник зазначив про те, що, незважаючи на те, що з боку відповідача відсутні докази неможливості вчинення подібних порушень за умов існування значної конкуренції на ринку, суд першої інстанції не встановив, що дії позивача у даному випадку призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Треті особи участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 01.11.2010 р.).

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2010 р. у справі № 2/82 відсутні, зважаючи на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2006р. між ВАТ "Львівобленерго"(постачальник) та ВАТ "Львівська макаронна фабрика"(споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 60613.

Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.03.2010 р. №15 визнано ВАТ "Львівобленерго"таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом в територіальних межах м. Львова з часткою понад 85% (п. 1); визнано дії ВАТ "Львівобленерго", що полягали у відключенні електропостачання споживача - ВАТ "Львівська макаронна фабрика"за невиконання наданих йому вимог, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачено п.2 ст. 50 та ч.1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у вигляді вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 2); накладено штраф на ВАТ "Львівобленерго"за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 17 000 грн. (п. 3).

ВАТ "Львівобленерго"у визначений ст.. 56 Закону двохмісячний строк штраф не сплатило.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті проведення працівником позивача обстежень електроустановок споживача було встановлено ряд порушень нормативних актів зі сторони ВАТ "Львівська макаронна фабрика"та видано йому відповідні вимоги-приписи №016690 та №016691 від 21.01.2009 р. про приведення розрахункових засобів обліку у відповідність до вимог нормативно-правових актів (а.с.11, 12).

У вищезазначених приписах були зазначені наступні види робіт, які споживач повинен був виконати до 28.01.2009 (протягом 5 робочих днів): здійснити держповірку трансформаторів струму (6 шт.), обладнати ввідні дооблікові кола та трансформатори струму засобами для опломбування, обладнати діючими пристроями обігріву прилади обліку, встановити струмообмежувач, встановити розрахункові прилади обліку реактивної енергії, встановити шафу обліку, розробити проект переносу розрахункових засобів обліку електричної енергії і погодити в службі енергонагляду. Дані приписи були підписані представником споживача з приміткою про нереальність терміну їх виконання.

27.01.2009р. за вих. №15 споживач звернувся до позивача з проханням відтермінувати строк виконання приписів, однак позивач листом №30/246 від 28.01.2009р. відмовив споживачу у відтермінуванні (а.с.41).

Позивач листом від 21.01.2009р. за вих.№30/178 повідомив споживача про припинення електропостачання об’єктів споживача по вул. Городоцька, 170 повністю з 10 год. 29.01.2009р. у зв'язку з невиконанням вимог-приписів інспекції Енергозбуту ЛМЕМ №016690 від 21.01.2009р. та №016691 від 21.01.2009р.(а.с.39).

Як вбачається з листа Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Львівській області від 09.02.2009 р. за вих. № 23/03-116, в результаті проведення 07.02.2009р. перевірки, виявлених ВАТ "Львівобленерго"порушень, викладених у вимогах-приписах було встановлено наступне: вимога позивача щодо опломбування ввідних дооблікових кіл та трансформаторів струму в електроустановках споживача є неправомірною, так як встановлено факт наявності опломбування дооблікових кіл номерною пломбою позивача; прилади обліку електричної енергії знаходяться в опалювальному приміщенні, додатково обладнані ковпаками з підігрівом повітря, і не потребують додаткового підігріву; автоматичні вимикачі типу АВМ регулюються уставкою розчеплювача, тому не має необхідності додаткової установки струмообмежуючого автомата; існуюче розташування приладів обліку електричної енергії відповідає вимогам пунктів 1.5.29, 1.5.30, 1.5.31 ПУЕ, отже вимоги щодо перенесення їх в окрему шафу є необгрунтованими; встановлення розрахункових приладів обліку реактивної енергії є необгрунтованим, так як при обстеженні встановлено, що на приєднанні Т-1 такі прилади обліку як на генерацію, так і на споживання встановлені; розробка проекту переносу (встановлення) розрахункових засобів обліку не потребує виконання у зв'язку з неправомірністю пункту 13 приписів ( а.с.43, а.с. 43 на звороті).

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення останньої технічної перевірки вимірювального комплексу споживача, що відбулася у 4 кварталі 2007 року (паспорт - протокол від 06.02.2007 р. № 008207), представником позивача не було надано жодних вимог споживачу щодо проведення повірки трансформаторів струму.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем згідно з п.2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"визнається порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке, зокрема, тягне за собою накладання штрафу в розмірах, передбачених ст.52 названого Закону.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується висновком Держенергонагляду від 09.02.2009 р. № 23/03-121 та листом від 17.03.2009 р. № 23/03-241 (а.с. 44-45), Міністерством палива та енергетики України у листі від 25.03.2009 р. № 07/32-0637 (а.с. 46-47), та й самим позивачем у листах від 04.02.2009р. № 30/346 і від 04.03.2009р. №134-0687, в яких зазначено "пункт 1 вимоги-припису № 016690 від 21.01.2009 р. відкликаний як помилковий", вищезазначені вимоги-приписи надані позивачем у завищених розмірах, встановлені терміни у цих вимогах не передбачені законодавством України.

Одноразове порушення антимонопольного законодавства вважається достатнім для кваліфікації дій суб’єкта господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до п.п. 10 п. 8.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) , постачальник електричної енергії має право надавати обов'язкові до виконання вимоги щодо приведення належних споживачу розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог Правил та нормативно-правових документів, тобто, за своєю природою, кінцевою метою надання таких вимог є приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідних технічний стан, а не механічне відключення споживача від постачання електричної енергії.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ДП "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"у листі за вих. № 31-06/5264 від 08.10.2009 р. (а.с. 48) щодо проведення повірки трансформаторів струму повідомив відповідача про те, що після внесення споживачем 03.02.2009 р. авансового платежу за повірку трьох одиниць трансформаторів струму на резервному вводі Т-0,66УЗ №№ 48368, 52518, 48515, їхня повірка була проведена 06.02.2009 р., а самі трансформатори струму споживач одержав - 09.02.2009р. Відповідно і на другому етапі споживачем 09.02.2009 р. зроблено авансовий платіж за повірку трьох одиниць трансформаторів струму на основному вводі Т-0,66УЗ №№ 48462, 48475, 48487, повірка яких проведена 12.02.2009 р. з випискою свідоцтво про повірку робочих ЗВТ №31-1/44, трансформатори струму споживач одержав 12.02.2009 р. Тобто, повірка трансформаторів струму споживача тривала дев'ять календарних днів.

Разом з цим, згідно з п. 5.4.6 ДСТУ 2708:2006 "Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення"тривалість перебування засобів вимірювальної техніки, які перебувають в експлуатації та підлягають повірці, не повинна перевищувати 15 робочих днів після оплати за повірку (за винятком засобів вимірювальної техніки, тривалість повірки яких згідно з методикою повірки перевищує цей термін).

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що такий вид документа як вимога-припис не передбачений нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини, пов’язані із проведенням перевірок та обстежень підприємствами енергопостачання.

Доводи представника скаржника, що спірні відносини, які виникли між позивачем та третьою особою-1 не регулюються нормами конкурентного законодавства, визнаються Львівським апеляційним господарським судом безпідставними, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, визначених Законом України "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) та Законом України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) і його дії спрямовані на обмеження неправомірних дій суб’єкта підприємницької діяльності, який займає монопольне становище, та які ущемлюють права споживача.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання п.п. 2,3 оскаржуваного рішення недійсними, оскільки дії ВАТ "Львівобленерго", які полягають у неправомірному відключенні енергопостачання ВАТ "Львівська макаронна фабрика"за невиконання вимог-приписів №№ 016690, 016691 від 21.01.2009 р. є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч. 1 ст. 13 Закону України у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, що призвело до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема, ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Неправомірність дій позивача щодо надання вимог-приписів у завищених розмірах підтверджується вищенаведеними висновками суду та матеріалами справи.

Доводи скаржника про те, що між сторонами виник лише господарський спір у зв’язку з невиконанням сторонами умов договору від 17.07.2006 р. є необґрунтованим та не взяті судом до уваги, крім того, умовами договору від 17.07.2006 р. не передбачено права постачальника припиняти постачання електроенергії у разі невиконання споживачем виданих ним приписів. Як доведено матеріалами справи, позивачем, який займає монопольне становище на ринку, були вчинені дії, а саме видання вимог-приписів з порушенням Правил користування електричною енергією (z0417-96) , які (дії) ущемили інтереси споживача та були б неможливими за існування умов значної конкуренції на ринку.