36/206 Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - 02.12.2010 Прийняття

третя особа позивача Головне управління котролю за благоустроєм м.Києва Головне управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа відповідача

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового господарства "Липкижитлосервіс" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (далі – відповідач) про зобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на прибудинковій території будинку № 1 по вул. Госпітальній в місті Києві шляхом знесення дерев’яного павільйону за власний рахунок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Головне управління контролю за благоустроєм м. Києва, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.09.2010 року позов задоволено повністю. Зобов’язано Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичну особу ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення дерев’яного павільйону за власний рахунок протягом десяти днів з моменту набрання рішення законної сили.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.2010 року і припинити провадження по справі № 36/206 з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2010 року апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 21.10.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 11.11.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 року розгляд справи було відкладено на 02.12.2010 року.

У судове засідання 02.12.2010 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Представники третіх осіб у призначене судове засідання не з’явилися.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням № 15 Печерської районної у м. Києві ради 08.10.2003 року було створено Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс", затверджено статут вказаного підприємства.

Відповідно до п. 3.2 статуту Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового господарства "Липкижитлосервіс" предметом діяльності підприємства, зокрема, є підготовка матеріалів та звернень від імені підприємства в судові органи щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок (а.с. 11-16).

Згідно розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 45 від 20.12.2005 року "Про структурні зміни комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерськжитло", будинок АДРЕСА_1 передано на баланс Комунальному підприємству "Липкижитлосервіс" (а.с. 17-18).

18.09.2009 року комісією за участю працівників Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового господарства "Липкижитлосервіс" було проведено обстеження прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1

За результатом цієї перевірки встановлено, що відповідачем на земельній ділянці самовільно збудовано дерев’яну прибудову до кафе "Марані" загальною площею 65,0 кв.м.

Відповідно до Положення про Головне управління контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.01.2007 року № 7/668 (ra0007023-07) Головне управління контролю за благоустроєм міста Києва, зокрема, проводить контроль за дотриманням встановленого порядку експлуатації та утримання об'єктів зовнішнього благоустрою та інфраструктури міста, вимагає від юридичних та фізичних осіб усунення виявлених правопорушень, вживає заходи щодо очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів, малих архітектурних форм.

Під час проведення обстеження території Печерського району міста Києва працівниками Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва було виявлено, що до будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому розташовано кафе "Марані", прибудована споруда, на яку відсутня проектно-дозвільна документація: дозвіл Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища на розміщення малої архітектурної форми, ордер Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва на тимчасове порушення благоустрою, документи, що надають право користування земельною ділянкою.

За результатами обстеження Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва був складений припис № 006173 від 01.09.2009 року з пропозицією надати проектно-дозвільну документацію на тимчасову споруду, а у разі відсутності необхідної документації - демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду (а.с. 93).

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що передбачені чинними нормативно-правовими актами документи, що дають право на розміщення тимчасової споруди та на проведення робіт щодо встановлення тимчасової споруди, надані не були.

Також не були проведені роботи по демонтажу самовільно встановленої споруди, що є порушенням чинного законодавства України щодо благоустрою території міста.

Відповідно до п. 4.1.3 Рекомендації Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" (v06_1600-10) у вирішенні спорів судам слід враховувати, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі, надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому, такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини 1 статті 79 Земельного кодексу України.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (254к/96-ВР) .

Відповідно до статті 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Однак, наявність рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи набуття права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду на підставі укладення цивільно-правової угоди не надають права на використання земельної ділянки, оскільки частиною третьою статті 125 Земельного кодексу України визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У відповідача відсутні передбачені Земельним кодексом України (2768-14) правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України)

Таким чином, факт самовільного зайняття Суб’єктом підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 земельної ділянки за відсутності вказаних документів, - є доведеним, а відповідачем не спростований.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового господарства "Липкижитлосервіс" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, з приводу того, що позивачем не надано доказів, що земельна ділянка, зайнята відповідачем відноситься до прибудинкової території багатоквартирного будинку та докази того, що земельна ділянка надавалася позивачеві в постійне користування спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, на вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 року позивачем було надано рішення Печерської районної у місті Києві ради від 09.09.2010 року Про затвердження схем прибирання прибудинкових територій Печерського району відповідно до якого було затверджено зведена таблиця площ прибудинкових територій по будинкам комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва для розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, згідно з додатком 2 до цього рішення.

У відповідності до зведеної таблиці площ прибиральної території по будинкам комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва всього натуральна прибудинкова площа по АДРЕСА_1 становить 3129,79 м 2, тоді як всього прибудинкова площа становить 2342,29 м. 2..

Крім того, відповідно до переліку перерозподілу житлових будинків комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва, які передаються з балансу КП УЖГ "Печерськжитло" на баланс КП "Липкижитлосервіс" будинок № 1 який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2354,8 м 2 було передано на баланс КП "Липкижитлосервіс".

Твердження відповідача щодо того, що позивач не має права вимагати звільнення земельних ділянок державної чи комунальної власності колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки згідно статуту Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового господарства "Липкижитлосервіс" предметом діяльності підприємства є підготовка матеріалів та звернень від імені підприємства у судові органи на відселення громадян із жилих будинків та гуртожитків, з будинків, що у встановленому порядку визнані як аварійні, на маневровий фонд, а також подання звернень до суду з позовними заявами до фізичних та юридичних осіб про звільнення самовільно зайнятих ділянок.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.2010 року по справі № 36/206 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.201 року - без змін.