Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Юркевича М.В.

Желіка М.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції

на рішення Господарського суду Волинської області

від 14.09.2010 р. у справі № 6/27-77

за позовом, поданим заступником Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : 1. Міністерство освіти та науки України; 2. Луцький національний технічний університет; 3. Верховна рада України

до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль" (м. Київ), в особі Волинської обласної дирекції (м. Луцьк)

до відповідача-2 Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" (м. Луцьк)

про витребування нерухомого майна.

за участю представників:

прокурора – Палига О.

від позивача –Комарцев О.С. –представник;

від відповідача 1 –Вржещ Л.В. –представник;

від відповідача 2 –не з’явився.

від третіх осіб - не з’явилися.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Прокурору та представникам позивача та відповідача-1 роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.09.2010 р. у справі № 6/27-77 (суддя Пахолюк В.А.) позов задоволено, витребувано у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"на користь держави Україна в особі Міністерства оборони України нерухоме майно у вигляді гарнізонного будинку офіцерів заг. пл. 2127,2 кв.м, складу заг. пл. 68,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 8, зобов’язано КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно у вигляді гарнізонного будинку офіцерів заг. пл. 2127,2 кв.м та складу заг. пл. 68,1 кв. м, що розташовані у м. Луцьку по вул. Винниченка, 8, за ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", зобов’язано КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"відновити реєстрацію права власності на нерухоме майно у вигляді гарнізонного будинку офіцерів заг. пл. 2127,2 кв.м та складу заг. пл. 68,1 кв. м., що розташовані у м. Луцьку по вул. Винниченка, 8 за державою в особі Верховної ради та Міністерства оборони України, стягнуто із ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход державного бюджету міста Луцька, Верховну Раду України виключено з числа третіх осіб.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 14.09.2010 р. у справі № 6/27-77 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права, а саме п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки, зважаючи на наявність постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2009 р. у справі № 50/412 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2009 р.), якою було вирішено спір між тими ж самими сторонами, і з тих ж підстав, не припинив провадження у цій справі в частині вимог про витребування спірного майна у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"на користь держави в особі Міністерства оборони України. Крім того, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції ст. 35 ГПК України, яка полягає в ігноруванні судом фактів, які були встановлені судовими рішеннями у справі № 50/412, а також ст. 49 ГПК України в частині розподілу державного мита. Також, суд не зазначив норми яких законів були порушені при укладенні Банком та ПП "Західна продуктова компанія"договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

Крім того, скаржник вказує про те, що наявність у Мельника В.Л. як директора філії ЦСБУ МО "Укроборонбуд" повноважень необхідних для укладення з ПП "Західна продуктова компанія"договорів від 24.04.2006 р., та від 18.05.2006 р. підтверджується наказом МО України від 12.04.2002 р. № 129, довіреність видана Мельнику В.Л. з відповідними повноваженнями для укладення спірних договорів не була визнана недійсною і не скасована (не відізвана).

Скаржник зазначає про те, що у Міністерства оборони України відсутні підстави для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки воно не є власником спірного майна, а відтак не є особою, права якої порушені та підлягають захист.

У доповненнях до апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі ПП "Західна продуктова компанія", як сторону спірних договорів купівлі-продажу та не врахував наступні обставин, що мають суттєве значення для справи та для застосування ст. 388 ЦК України, а саме: набуття спірного нерухомого майна відбулося за плату; відповідач не знав та не повинен був знати, що ПП "Західна продуктова компанія"не має права на відчуження цього майна, оскільки на момент укладення договорів це право власності підтверджувалося рішенням Господарського суду Волинської області від 04.12.2006 р. у справі № 7-173-75, яке набрало законної сили; фактичні обставини справи свідчать про те, що Міністерство оборони України дійсно мало намір відчужувати спірне майно як надлишкове; той факт, що представник Міністерства оборони України вийшов за межі власних повноважень і не узгодив умови продажу не має юридичної сили та не може впливати на відносини з третіми особами в силу ч. 2 п. 3 ст. 92 ЦК України. Крім того, зазначає про порушення судом першої інстанції гарантій інвестиційної діяльності, що встановлені ст. 10 Закону України "Про іноземні інвестиції".

У процесі розгляду даної справи було проведено зміну найменування з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"на ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідно до законодавства України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та присутніх представників сторін у судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Волинської області від 14.09.2010 р. у справі № 6/27-77 відсутні, зважаючи на таке:

Позовні вимоги, подані заступником військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"та КП "Волинське обласне БТІ", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –Міністерства освіти та науки України та Луцького національного технічного університету ґрунтувались на тому, що постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 р. скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 04.12.2006 р. у справі № 7/173-75, яким було визнано право власності на спірне нерухоме майно –приміщення будинку офіцерів та складу у м. Луцьку на вул. Винниченка, 8 за ПП "Західна продуктова компанія", а також, що рішенням Господарського суду Волинської області від 21.01.2008 р. у справі № 6/78-92, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2008 р., було визнано недійсними договір від 24.06.2006 р. № 17/04-06а про спільне будівництво об’єктів житлово-цивільного призначення, укладеного між Міністерством оборони України та ПП "Західна продуктова компанія"та договір від 18.05.2006 р. № 19/05-06/02 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.06.2006 р. № 17/04-06а.

Відповідно до цього, прокуратура зазначила у позові про те, що спірне майно залишилось у власності держави в особі Міністерства оборони України, а усі подальші угоди щодо зміни такої власності є нікчемними.

Враховуючи наведене, Львівський апеляційний господарський суд не визнав обґрунтованими доводи скаржника про припинення провадження у справі, оскільки предмет спору про витребування спірного майна, який розглядався у справі № 50/412 Господарським судом м. Києва ґрунтувався на інших підставах, а саме на визнанні недійсності договорів купівлі-продажу № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061, укладених між ПП "Західна продуктова компанія"та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль". Нормою п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду, який в межах свої компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Разом з цим, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що заявлений військовим прокурором Центрального регіону України позов по справі № 50/412 формувався наступними чином: зобов’язати ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"повернути в управління Міністерства оборони України гарнізонний будинок офіцерів та склад у м. Луцьку на вул. Винниченка, 8. Тобто, позов у цій частині був направлений на зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

По даній справі військовою прокуратурою був заявлений віндикаційний позов про витребування спірного майна від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь держави в особі Верховної Ради України та Міністерства оборони України. Відповідно до цього, ні норми ст. 80, ні норми ст. 35 ГПК України до справи № 50/412 та № 6/27-77 застосовані бути не можуть.

Судом першої інстанції не спростовувався факт добросовісності ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"як набувача спірного майна, однак застосовано п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , відповідно до якої майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позов, зокрема, від добросовісного набувача –з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Саме з посиланням на норми ст. 388 ЦК України військовим прокурором і заявлявся позов по даній справі (Т. І а.с. 108-109).

Скаржником у доповненні до апеляційної скарги наводяться доводи, якими скаржник намагається нівелювати судові рішення у справі № 6/78-92 щодо підстав визнання недійсними договорів, укладених Міністерством оборони України та ПП "Західна продуктова компанія". Однак, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 4-5 ГПК України (1798-12) , судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території України. Обов’язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Виходячи з цього, суд першої інстанції правомірно застосував судове рішення по справі № 6/78-92 при розгляді даної справи.

Стосовно доводів скаржника про те, що саме Міністерству оборони України не підлягає поверненню спірне майно, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів від 20.02.2007 р. № 57-р "Про передачу майнового комплексу військового містечка № 37 в м. Луцьку" (57-2007-р) дане майно було передано до сфери управління Міністерства оборони України, то Львівський апеляційний господарський суд встановив, що оскільки майно незаконно вийшло зі сфери управління Міністерства оборони України та перебувало з грудня 2006 року у володінні ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і відповідно до цього, не могло бути передано від Міністерства оборони України до Міністерства освіти та науки України.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом не прийнято рішення стосовно відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна і що такі витрати мають бути стягнення зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що ПП "Західна продуктова компанія", яка є стороною договорів купівлі-продажу, укладених з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", не була учасником (стороною) судового процесу по даній справі, а скаржником при розгляді справи в суді першої інстанції вимоги про відшкодування вартості майна не ставилися. Також, на спростування доводів скаржника слід зазначити, що предмет позову по даній справі не стосується прав та обов’язків ПП "Західна продуктова компанія".

Львівським апеляційним господарським судом визнані необґрунтованими доводи скаржника і про безпідставність стягнення з банку 25 500 грн. державного мита, оскільки як зазначив скаржник позивачем не визначено ціну позову. Однак, в матеріалах справи міститься висновок Національної компанії "Укрексперт"від 12.04.06 про вартість нежитлових будівель гарнізонного будинку офіцерів загальною площею 2107,0 м2 та складу, загальною площею 68, 1 м2, які знаходяться за адресою м. Луцьк, вул. Винниченка, 8, згідно з яким вартість даних об’єктів нерухомого майна становить, відповідно, 2 933 746,67 грн. та 28 942,50 грн., разом 2 962 609, 17 грн. без ПДВ(т. І, а.с. 153). Саме з цієї суми та, враховуючи встановлений максимальний розмір, і було розраховано державне мито, що підлягало стягненню.

Інші доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги є пов’язаними з вищенаведеними у даній постанові, з ними пов’язані, а тому оцінені судом апеляційної інстанції в сукупності.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський

1. Рішення Господарського суду Волинської області від 14.09.2010 р. у справі № 6/27-77 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судові витрати покласти на скаржника.

3. постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.