824/51/16-а Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість до платника податків застосовані штрафні (фінансові) санкції - 05.02.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року у складі судді Брезіної Т.М.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2016 року у складі колегії суддів Матохнюка Д.Б., Боровицького О.А., Сапальової Т.В.

у справі № 824/51/16-а

за позовом Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України (далі - позивач у справі) звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2015 року № 0017731501, яким за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 % у сумі 9388,39 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

20 січня 2016 року Наказом № 52 Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області перейменована на Чернівецьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області

5 квітня 2016 року Чернівецький окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2016 року, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач самостійно визначив свої зобов'язання шляхом подання декларацій з податку на додану вартість і з незалежних від нього причин не мав змоги акумулювати визначені кошти, а тому застосована податковим органом штрафна санкція за затримку перерахування податку на додану вартість є неправомірною та такою, що прийнята необґрунтовано без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо і непропорційно.

У серпні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якої податковий орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач стверджує, що податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.

Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій без змін. Доводи позивача збігаються з доводами, викладеними в судових рішеннях.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України значиться як державна нефінансова корпорація. Згідно Витягу 1424124500039 з Реєстру платників податків на додану вартість позивач, як сільськогосподарське підприємство, здійснює вирощування зернових та технічних культур та згідно рішення №83 від 1 квітня 2014 року внесене до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Відповідно до довідки Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області від 24 березня 2014 року зазначено, що позивач дійсно обслуговується в Держказначействі у Чернівецькій області та фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Податковим органом проведена камеральна перевірка даних, задекларованих Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України, у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 року, лютий - травень, липень - грудень 2012 року, та лютий - березень 2013 року, за наслідками якої встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по деклараціях з податку на додану вартість в розмірі 46941,95 грн., за результатами якої складено акт від 10 серпня 2015 року № 586/000317/24-12-15-01/729868.

На підставі акта перевірки, 28 вересня 2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017731501, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 9388,39 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій прийняли акт перевірки, яким встановлені податкові правопорушення, як належний доказ, використали та оцінили висновки акту камеральної перевірки як підставу для безпосереднього визначення обґрунтованості податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату такого податку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, що обумовило безпідставність збільшення сум грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Оцінюючи доводи касаційної скарги Суд вважає їх неприйнятними, висновуючись на такому.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки) камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Як зазначено у пункті 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних, як це встановлено пунктом 200.10 статті 200 податкового кодексу України.

Строки подання податкових декларацій встановлені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, підпунктом 49.18.1 якого зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Звітним періодом для платника податку на додану вартість є один календарний місяць, що встановлено пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Узагальнюючи вищенаведене, після подання податкової звітності, дані, зазначені у декларації, перевіряються податковим органом на протязі 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, не складання податковим органом акта за спливом строку перевірки свідчить про відсутність порушення.

Проведення повторної камеральної перевірки Податковим кодексом України (2755-17) не передбачено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вбачається з акту перевірки від 10 вересня 2015 року та не є спірним між сторонами, податкова звітність з податку на додану вартість за грудень 2011 року, за лютий-травень 2012 року, липень-грудень 2012 року, лютий, березень 2013 року подавалась своєчасно. Акти про результати камеральної перевірки не складались.

За таких обставин, податковий орган позбавлений права проводити у вересні 2015 року камеральну перевірку звітності з податку на додану вартість за зазначені періоди.

Протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2016 року у справі № 824/51/16-а залишити без змін.