8/38 Про стягнення заборгованості за договором субпідряду на виконання штукатурних робіт - 02.06.2009 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2009р. у справі № 8/38 позов задоволено частково; стягнуто з ВАТ "Трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього на користь ТОВ "Рембуд-1" 42446,68 грн. основного боргу, 439,32 грн. збитків від інфляції, 212,24 грн. трьох відсотків річних, 430,98 грн. державного мита, 115,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення від 05.03.2009р. в частині стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права, зазначивши, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку зазначених санкцій.

05.05.2009р., 12.05.2009р., 26.05.2009р. розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2008р. між ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (генпідрядник) та ТОВ "Рембуд-1" (субпідрядник) був укладений договір підряду № 19 (далі – Договір підряду), відповідно до п. 1.1 якого субпідрядник зобов'язався у встановлений цим договором строк виконати штукатурні роботи житлового будинку по вул. Гонти, 7 на 20-21 поверхах у м. Києві.

Вартість зазначених робіт визначена договірною ціною, що є додатком до цього договору і складає 127 504,80 грн. (п. 2.2 Договору підряду).

Згідно п. 8.1 Договору підряду після завершення робіт субпідрядник подає генпідряднику акт здачі-приймання робіт.

Відповідно до п. 4.1 Договору підряду розрахунки проводяться за фактично виконаний об’єм робіт щомісячно на підставі Акту виконаних робіт форми КБ-2в і КБ-3, складеного на підставі Договірної ціни, підписаних генпідрядником і субпідрядником не пізніше 5-ти робочих днів з моменту підписання таких актів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав, а відповідач прийняв без претензій та зауважень будівельні роботи по Договору підряду на загальну суму 42446,68 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008р. на суму 42446,68 грн. (форма № КБ-3) та актом № 1/19 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008р. на суму 42446,68 грн. (форма № КБ-2в). Зазначені акти виконаних робіт підписані генпідрядником 30.09.2008р., строк виконання зобов’язання з оплати за виконані роботи спливає 07.10.2008р.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач визнав позов в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 42446,68 грн.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 42446,68 грн. відповідач ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надав.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України (436-15) встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 837 ЦК України передбачає за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов’язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов’язку (абз. 1 ч. 2).

Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (абз. 2 ч. 2).

Статтею 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до положень ст. 882 ЦК України Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Отже, на час прийняття рішення судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становить 42446,68 грн., що не спростовано останнім, а за таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 42446,68 грн. основної заборгованості.

Відповідно до ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов’язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

В обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 848,93 грн. позивач посилається на п. 7.1 договору та ч. 6 ст. 231 ГК України, якою передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі вимоги є безпідставними, оскільки згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Колегія суддів відзначає, що ані Договором підряду, ані ч. 6 ст. 231 ГК України не визначено розмір пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, що виключає можливість нарахування та стягнення у разі порушення зобов’язань за зазначеним договором.

Разом з тим, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості та трьох відсотків річних підлягають задоволенню в розмірі, що заявлений позивачем до стягнення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає на відсутність обґрунтованого розрахунку розміру збитків та інфляції та трьох відсотків річних, що унеможливлює присудження їх до стягнення. Колегія суддів вважає такі доводи апелянта помилковими та безпідставними з огляду на наступне.

Так, позивач у заяві № 34 від 03.03.2009р. надав суду першої інстанції обґрунтований розрахунок штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов’язання в таких розмірах: інфляційні нарахування становлять 439,32 грн., три відсотки річних від основної суми заборгованості – 212,24 грн.

За розрахунком апеляційного господарського суду інфляційні втрати за період прострочення відповідача з 08.10.2008р. по 08.12.2008р. складають 1358,29 грн. (сукупний індекс інфляції = (101,7:100) х (101,5:100) = 103,2; сума заборгованості з врахуванням індексу інфляції = 42446,68 х 1,032 = 43804,97 грн.); три відсотки річних за період з 08.10.2008р. по 08.12.2008р., термін прострочення – 62 дні, складають 216,30 грн. (сума санкції = 42446,68 х 3 х 62 : 365 : 100).

Позивачем заявлено до стягнення суми штрафних санкцій у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, що є підставою для їх стягнення з відповідача за прострочення грошового зобов’язання згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, про що правомірно зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2009р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2009р. у справі № 8/38 – без змін.