Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі судового засідання Савченко Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Єжов І.В. за дов. № 319 від 15.10.98р.,Козак Т.В. за дов.№297 від 05.09.08р.

від відповідача-1: Лєбєдєв О.С., за дов. № ВКТ 961096 від 29.10.08р.

від відповідача-2:Скорих В.В., за дов. № 76 від 10.02.09р.

від 3 – ої особи не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 10/175/06 та апеляційну скаргу Національної атомної енергогенеруючої компанії Державне підприємство "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енегродар, Запорізька область

на рішення господарського суду Запорізької області від 15.12.2006р. у справі № 10/175/06

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"в особі Кам`янко-Дніпровського РЕМ, м. Кам`янко-Дніпровська, Запорізької області

до відповідача-1: Національної атомної енергогенеруючої компанії Державне підприємство "Енергоатом"в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енегродар, Запорізької області;

до відповідача-2: Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності", м. Енергодар, Запорізької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", м.Енергодар, Запорізька область

про стягнення суми

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.12.2006р. по справі №10/175/06 (суддя АлейниковаТ.Г.) позов задоволено за рахунок відповідача-1. Стягнуто з Національної атомної енергогенеруючої компанії Державне підприємство "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь позивача 7 810 523,61 грн. основного боргу, 25 500 грн. витрат зі сплати державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.525ЦК України,ст. 193 ГК України та п. 1.2, п.п.7.1.2 п.7.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 22.08.2002р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.11.2002р. за № 902/7191 (z0903-02) (далі за текстом - ПКЕЕ) та мотивовано тим, що за період з вересня 2002р. по квітень 2004р. ВП Запорізька АЕС спожито 166884715кВТгод електричної енергії на загальну су4му 21176059,04грн. Відповідач належним чином не виконав свої обов’язки за договором № 42 від 20.03.01р., виставлені рахунки сплатив частково, у зв’язку з чим, за ним рахується заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 7810523,61грн. Оскільки змін у договір №42 в частині визначення об’єктів відповідача-1 та субспоживачів відповідачем-1 не вносилось, окремих договорів відповідачем-2 та третьою особою з позивачем не укладалось, тому вимоги про стягнення боргу визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Національна атомна енергогенеруюча компанія Державне підприємство "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулась із апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. В скарзі заявник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального права, які визначають наслідки спливу позовної давності, зокрема ст. 267 ЦК України. При цьому скаржник наголошує, що предметом позову є заборгованість за період з квітня 2002 по квітень 2004р. За договором електроенергія повинна сплачуватись протягом десяти днів з моменту виставлення рахунків на оплату (п.3.4 договору). Враховуючи дату пред’явлення позову позивачем -10.05.06р., а також той факт, що право на позов про стягнення заборгованості за період з квітня 2002р. по березень 2003р. виникло у позивача 10.05.2002р., а також відповідно з 10.04.03р., то позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності про стягнення заборгованості за період з квітня 2002р. по березень 2003р. Пропущення позивачем строку позовної давності внаслідок розгляду в рамках провадження по справі № 21/116-6/122/06 позовних вимог до особи, яка не може виступати відповідачем, сталося саме з вини ВАТ "Запоріжжяобленерго", тому у суду не було підстав визнавати причину пропуску строку позовної давності поважною. Відповідач-1 також вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що встановлюють порядок доказування і надання доказів, а саме: ст.ст. 33, 34 ГПК України. При визначенні обсягів та суми заборгованості за електроенергію, що підлягає перерахування позивачу за спірний період суд першої інстанції послався на виставленні рахунки. Однак рахунки, враховуючи вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (996-14) , не є належним і достатнім доказом поставки електроенергії в обсязі і сумі, що заявлена у позові. Належними доказами в даному випадку, відповідач-1 вважає звіти про спожиту електричну енергію, які щомісячно оформлювались і затверджувались уповноваженими представниками обох сторін. Вказані звіти свідчать, що у спірний період відповідачем-1 спожито електроенергії на суму 12438006,98грн. Наявні в матеріалах платіжні доручення, факсограми про галузеві заліки-свідчать про сплату відповідачем-1 повної вартості спожитої електричної енергії. І про відсутність заборгованості. Згідно з даними обліку, що відображались у вказаний звітах про спожиту електричну енергію, фактичне споживання об’єктами ВП ЗАЕС (з врахуванням фактичного недобалансу) за період з квітня 2002 по квітень 2004р. складає 97389933кВт/г. Апелянт в скарзі вказує, що судом також неправильно застосовані норми матеріального права, що регулюють порядок постачання і споживання електричної енергії, зокрема, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст. 275 ГК України, п.1.3 ПКЕЕ (z0903-02) . Вказане порушення полягає в тому, що вартість електроенергії спожитої самостійними споживачами м.Енергодара, зокрема, КП "ПКВ" була безпідставно стягнута судом з відповідача -1.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а сама апеляційна скарга є такою, що задоволенню не підлягає.

В обґрунтування своєї позиції ВАТ "Запоріжжяобленерго" вказує, що у чинному законодавстві немає вказівок на те, які причини можуть бути визнані поважними. Зі змісту ч.5 ст. 267 ЦК України вбачається, що визначення питання про те, чи є поважними обставини, що спричинили пропущення строку позовної давності, є прерогативою суду, тому у заявника апеляційної скарги відсутні будь-які підстави стверджувати про порушення судом у зв’язку з цим норм матеріального права. Безпідставним також є доводи апелянта про порушення судом ст. 33 ГПК України, бо доказування та подання доказів стосується прав та обов’язків сторін, а не суду. Також, судом першої інстанції надана належна оцінка актами про складання балансу електроенергії, на підставі яких визначено обсяг електроенергії. Доводи апелянта, на те, що документом, який належним чином підтверджує обсяг спожитої відповідачем-1 електроенергії, є безпідставними, бо у цих звітах вказані покази приладів обліку, які за договором № 42 не є розрахунковими. Покази розрахункових приладів обліку, передбачених договором, відповідач-1 зазначав у актах про складання балансу електроенергії. Заявник апеляційної скарги у апеляційній скарзі вказує недостовірні данні про свій обов’язок сплачувати вартість спожитої тільки на власні потреби електроенергії, посилаючись при цьому на п.3.1,3.2 договору, тоді як згідно вказаних пунктів він повинен сплачувати повну вартість всієї спожитої електроенергії в розрахунковий період на підставі виставлених рахунків. Позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши рішення господарського суду Запорізької області від 15.12.2006р. у справі №10/175/06 без змін.

Комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що заявник апеляційної скарги викривляє зміст п.3.1 договору, бо у вказаному пункті говориться про те, що він повинен сплачувати повну вартість усієї спожитої за розрахунковий період електричної енергії на підставі виставлених рахунків. Невважаючи рахунок належним доказом обсягу та вартості спожитої електроенергії відповідач-1 протягом існування договірних відносин облік вартості спожитої електроенергії у бухгалтерському обліку здійснював на підставі виставлених рахунків позивача. Відповідач-1 навмисно не враховує частину електроенергії і відносить її на інших суб’єктів, в тому числі на КП "ПКС", який не є споживачем або субспоживачем за договором № 42 від 20.03.01р.Згідно умовам договору на поставку №42, який є основним документом, що регулює відносини постачальника електричної енергії із споживачем, до об’єктів споживання ВП ЗАЕС відносяться житловий фонд м. Енергодара і база ПКС. Змін до договору № 42 відповідачем-1 не вносилось у порядку встановленому чинним законодавством і договір на поставку електроенергії з КП "ПКС" позивачем не укладався.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25 січня 2007р. по даній справі апеляційна скарга відповідача-1 була прийнята і призначена до розгляду.

Розгляд апеляційної скарги відкладався для витребування додаткових доказів. По

Справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза та додаткова судово-бухгалтерська експертиза, провадження за апеляційною скаргою зупинялося.

Ухвалою від 25.03.2009р. провадження у справі № 10/175/06 поновлено, розгляд справи призначено на 24.04.2009р.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.04.2009р., розгляд справи було відкладено

на 22.05.2009р. у зв’язку неявкою експерта та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів. В подальшому розгляд справи відкладався за клопотанням сторін, для витребування додаткових доказів та залучення у якості третьої особи КП "ВК "Тепло-водоканал". Склад колегії змінювався.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1054 від 29.05.2009р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий – Мойсеєнко Т.В.; судді –Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А.

У судовому засіданні 29.05.2009р. представники позивача та відповідачів підтримали свої доводи, викладені у апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, однак у судове засідання не з’явилась, направивши клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неотримання від позивача документів зазначених в ухвалі суду. Колегією суддів клопотання відхилено, оскільки неявка у судове засідання третьої сторони не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксування судового процесу та за їх згодою оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

01.01.2001р. позивачем (електропередавальна організація) та відповідачем-1 (споживач) укладено договір № 42 (далі –Договір, дату укладення якого погоджено згідно з протоколом розбіжностей а.с.25-32,т.1), відповідно до положень якого ВАТ "Запоріжжяобленерго" зобов’язалось постачати відповідачу-1 електричну енергію згідно з визначеними йому цим договором умовами та обсягами постачання електроенергії відповідно до режимів споживання за тарифами, які розраховуються в порядку встановленому НКРЕ(п.2.1 договору), а останній зобов’язався сплачувати на розподільчий рахунок енергопостачальної організації повну вартість всієї спожитої в розрахунковий період електричної енергії на підставі виставлених йому рахунків (платіжних-вимог доручень) у термін 5діб з моменту одержання платіжного документу енергопостачальної організації(п.3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору для визначення обсягів спожитої електроенергії за розрахунковий період споживач зобов'язується до 1 числа щомісячно знімати та 2-го числа до 14-00 годин надавати за встановленою згідно з додатком 1 формою звіт до електропостачальної організації з показаннями розрахункових приладів за всіма точками обліку, у тому числі показаннями приладів обліку транзиту електроенергії для субспоживачів.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем-1 щомісячно складався звіт про спожиту електроенергію об’єктами, що відносяться до господарських потреб ВП Запорізька АЕС(далі звіт) та акт про складання балансу електричної енергії, що отримана від ВАТ "Запоріжжяобленерго" (далі-акт), які щомісячно надавались позивачу разом з довідкою про транзит електричної енергії через мережі ВП ЗАЕС. Покази розрахункових приладів обліку, що розташовані у точках обліку, які необхідно надавати відповідно до п. 3.2 договору, зазначались відповідачем-1 у акті. Додаток №6 до договору, який є невідє’мною частиною договору, містить перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводяться розрахунки за поставлену електроенергію. Саме за цими лічильниками відповідач-1 звітував у акті, а позивачем здійснювалось визначення обсягів спожитої електроенергії та нарахування її вартості.

У звітах, що надавались електропостачальній організації, як пояснили представники позивача та відповідача-1, ВП ЗАЕС фіксував покази засобів обліку, що не є розрахунковими, які споживач використовував для визначення споживання його об’єктами, що відносяться до господарських потреб ВП Запорізька АЕС.

Згідно вимогам п.7.1 ПКЕЕ (z0903-02) обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися у відповідності до даних розрахункового обліку електричної енергії про фактичне споживання. А, як визначено у п. 4.15 ПКЕЕ (z0903-02) , споживачі можуть додатково для контрольного обліку встановлювати технічні (контрольні) засоби обліку в окремих цехах, енергоємних агрегатах, технологічних лініях будинках тощо, але покази технічних (контрольних) засобів обліку електричної енергії не можуть бути використані для розрахунків за спожиту електричну енергію.

Враховуючи вищенаведені вимоги ПКЕЕ (z0903-02) та зміст актів, що складались самим відповідачем-1, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно надав оцінку актам про складання балансу, як доказам, що підтверджують обсяг фактично спожитої електроенергії.

Позивачем з урахуванням уточнень від 06.11.06р., відповідно до показів розрахункових приладів обліку, зазначених відповідачем-1 у актах, заявлено до стягнення з відповідача-1 заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 7 810523,61грн., яка виникла у період з вересня 2002року по квітень 2004р.

Про те, як встановлено матеріалами справи, за період з вересня 2002р. по квітень 2004 року відповідач фактично спожив електричну енергію в кількості 136 119 093 кВт/г на загальну суму 17064742,33грн.

Фактичний обсяг спожитої електроенергії підтверджується звітами відповідача-1 про спожиту електроенергію, актами про складання балансу електроенергії, отриманої ВП ЗАЕС від енергопостачальної організації, довідками про транзит електроенергії, актами про споживання електроенергії постами радіаційного контролю, малоповерхів-ками в с.Приморське у рамках договору № 42 від 01.01.2001р., а також висновком судово-економічної експертизи № 23 від 18.03.2009р., призначеної апеляційним судом у даній справі, письмовими поясненнями судового експерта від 18.05.2009р. та іншими матеріалами справи.

В актах про складання балансу електроенергії, отриманої від енергопостачальної організації, які складались відповідачем -1 та підписані представниками відповідача-1 і позивача, і в довідках про транзит електричної енергії, зазначено обсяги спожитої електроенергії, кількість якої фіксувалася відповідачем за приборами обліку, обумовленими у договорі та групувалася за відповідними категоріями субспоживачів (промислові та прирівняні до них споживачі, виробничі сільгоспспоживачі, непромислові споживачі).

В довідках, які складалися до звітів про кількість спожитої електроенергії за звітний період, окремо зазначалися відомості щодо транзиту електроенергії через мережі підприємства відповідача-1.

Згідно з пунктом 5.1 Договору розрахунки за електроенергію спожиту за розрахунковий період, здійснюються за тарифними групами споживачів з виділенням електроопалення в окрему тарифну групу згідно з додатком 4, транзиту електроенергії субспоживачам - додаток 5, переліку місць встановлення електролічильників споживача та субспоживачів згідно з додатком 6.

Відповідно до пункту 5.2 Договору за підсумком розрахункового періоду оплата здійснюється споживачем за рахунками та (або) платіжними вимогами-дорученнями, які виставляються i направляються йому електропостачальною організацією; сума платежу при цьому визначається виходячи з даних звіту про спожиту електроенергію i одержаних у відповідному розрахунковому періоді платежів.

Матеріалами справи підтверджено, виставлення енергопостачальною організацієювідповідачеві-1 рахунків на оплату суми спожитої ним у вересні 2002р.-квітні 2004р. електричної енергії. Представник відповідача-1 у судовому засіданні підтвердив факт отримання ВП ЗАЕС рахунків на суму боргу. Оплату, виставлених позивачем рахунків споживач провів частково в сумі 9427295,78грн., з яких 8223185,89 грн. сплачено грошовими коштами, про що свідчать наявні у справі платіжні доручення ( з врахуванням часткової сплати за електроенергію ПКС спожиту житловим фондом в сумі 1675794,40грн.), а 1204109,89грн. зараховано ВАТ "Запоріжжяобленерго" в оплату НАЕК ДП "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС за факсограмами та іншими заліками і сумами. Таким чином, несплачена сума вартості спожитої відповідачем-1 електроенергії складає 7637446,55грн.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) , п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , щодо господарських та відповідно цивільних відносин, які виникли до набрання ними чинності, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності. Враховуючи викладене, до прав і обов’язків сторін у справі слід застосовувати положення Господарського кодексу України (436-15) та Цивільного кодексу України (435-15) , що набули чинності з 01.01.2004р.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач-1 не надав суду доказів належного виконання умов договору № 42 від 01.01.01р. на постачання електричної енергії та сплати боргу в сумі 7637446,55грн. Тому позовні вимоги в частині стягнення вказаної суми боргу є обґрунтованим законними і підлягають задоволенню.

Про те, оскільки судом першої інстанції належним чином не з’ясовано фактичний обсяг електроенергії, який був спожитий відповідачем-1, як споживачем за договором № 42 від 01.01.01р., тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині зайво стягнутої суми боргу.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним.

Доводи відповідача-1 щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача-1 заборгованості за поставлену електричну енергію за спірний період, яка було спожита іншими юридичними особами, які є самостійними суб’єктами господарювання, зокрема КП "ПКВ" не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки житлові будинки, база ПКВ, об’єкти КП "Тепло-водоканал" зазначені як об’єкти споживання відповідача-1 у договорі № 42 від 01.01.02р., який є основним документом, що регулює правовідносини сторін щодо постачання електричної енергії.

Дійсно частина об'єктів, визначених у додатку № 5 до Договору, передана до комунальної власності міста, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданими відповідачем -2 до справи.

Про те, зміни до Договору в частині розподілу відповідальності відповідача-1 та субспоживачів не вносилися, проект договору з цього приводу сторонами не узгоджувався, відповідні позовні вимоги відповідачем не висувалися.

Всі рахунки на суму вартості електричної енергії спожитої у спірний період, в тому числі спожитої житловим фондом, об’єктами ПК "ПКС" і КП "Тепло-водоканал", виставлялись енергопостачальною організацією саме відповідачу-1. Ці рахунки відповідач-1 позивачу не повертав. Обсяги споживання електричної енергії в тому числі і частинами об’єктів, що були передані до комунальної власності, визначались відповідачем-1 та передавались позивачу.

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідачем-1 не надано доказів подвійного стягнення позивачем плати за спожиту електроенергію.

Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією (далі –Правила), затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) (в редакції змін що діяли на час прийняття оскаржуваного рішення), визначено, що споживач електричної енергії –це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; субспоживач – це суб'єкт господарської діяльності –споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки суб'єкта господарської діяльності - споживача (субспоживача).

Відповідно до пункту 1.6 Правил (z0417-96) відносини між споживачами та субспоживачами, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, що укладається між ними на основі типового договору.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про електроенергетику", пунктом 1.3 Правил (z0417-96) та статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що оплата електричної енергії субспоживачами, які мають договори на постачання електричної енергії з основними споживачами, здійснюється на поточні рахунки останніх відповідно до умов укладеного між ними договору. При цьому основний споживач перераховує енергоспостачальнику плату за всю електроенергію, спожиту ним та його субспоживачами. Водночас у випадку наявності прямих договорів між субспоживачами та суб’єктами підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території за регульованим тарифом, оплата спожитої електроенергії здійснюється безпосередньо субспоживачами на розподільчі рахунки енергопостачальників в уповноваженому банку. При цьому субспоживачі сплачують вартість послуг основного споживача з передачі електричної енергії.

Судом першої інстанції на підставі аналізу та оцінки поданих сторонами доказів встановлено та скаржником не спростовано, що до Договору не було внесено змін, необхідних для зміни визначеного Договором механізму проведення розрахунків між позивачем та відповідачем-1 за поставлену електричну енергію.

З огляду на наведене місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності належних правових підстав для звільнення відповідача-1 від виконання обов’язків за Договором.

Крім того, Вищим господарським судом України у постанові від 13.06.2006р. по справі № 9/239 за позовом ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Кам`янко-Дніпровського РЕМ до НАЕК ДП "Енергоатом" про стягнення боргу 1237756,80грн. за тим же договором № 42 від 01.01.01р. за спожиту електроенергію у період з травня 2004р. по вересень 2004р. також встановлено, що оскільки не внесені відповідні зміни до договору № 42 від 01.01.01р. стосовно частини об’єктів, які передані до комунальної власності міста, але визначені у додатку № 5 до Договору № 42, як об’єкти споживання Відповідач-1, то належних правових підстав для звільнення відповідача-1 від виконання обов’язків за Договором немає. В силу ст. 35 ГПК України вказана постанова Вищого господарського суду від 13.06.06р. має преюдиціальне значення для вирішення даної справи.

Слід також зазначити, що в оплату спожитої електроенергії за спірний період відповідач-1 включав в оплату суми заліків здійснених ВАТ "Запоріжжяобленерго" за факсограмами, в тому числі і заліки за факсограмами по об’єктах відповідача-2 та КП "Тепло-водоканал", отже у той період не відокремлював тієї частини об’єктів, що були передані до комунальної власності міста Енергодар.

Що стосується твердження про неправильне застосування норм матеріального права та безпідставного визнання поважною причину пропуску позивачем строку позовної давності, то колегія суддів зазначає, що згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше не сплив до набрання чинності цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної

давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути поважними.

Висновок щодо поважності пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску строку, та їх оцінки.

Колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції щодо поважності пропуску строку позовної давності, бо позивач з позовними вимогами про стягнення боргу, який є предметом спору у даній справі, звертався до суду ще 01.01.04р.,тобто ще до спливу строку позовної давності(рахунок за вересень від 02.10.02р., оплата протягом 5 днів, прострочення з 08.10.02р., строк позовної давності до 08.10.05р.). Але, як вбачається з рішення господарського суду Запорізької області від 14.02.05р.у справі № 21./116 позов був пред’явлений не до належного відповідача, а саме: НАЕК ДП "Енергоатом",який фактично є боржником, а до його відокремленого підрозділу ЗАЕС, який не є юридичною особою. Про те, господарський суд, порушивши норми процесуального права, на це уваги не звернув, не здійснив заміни відповідача на належного та вирішив спір по суті, стягнувши з ВП ЗАЕС борг, в тому числі за і заявлений у справі № 10/175/06 період, що виключало можливість повторного звернення позивача з позовом про стягнення суми, яка вже було стягнута за рішенням суду, а також спричинило пропущення позивачем строку позовної давності відносно вимог за період вересень 2002р по 10.05.2003р. Тільки Вищий господарський суд України постановою від 06.12.05р. у справі № 21/116(а.с15,т1) скасував рішення попередніх інстанцій у цій справі, зокрема і з підстав того, що не з’ясовано статус ВП "ЗАЕС". При новому розгляді Запорізький господарський суд не здійснивши заміни відповідача на належного припинив провадження у справі.

У даному випадку, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив наведені позивачем у клопотанні від 21.09.06р.(а.с.45,т3) причини пропуску строку позовної давності і дав їм належну оцінку, та правомірно визнав ці причини поважними, а порушене право позивача таким, що підлягає захисту.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. за № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи неповне з’ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, які мають значення для справи, є згідно ст. 104 ГПК України підставою для часткового скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі з мотивів, викладених у даній постанові, та прийняття нового рішення, яким в позові слід відмовити частково.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 49 ГПК України за розгляд справи у суді першої інстанції та Запорізькому апеляційному господарському суді, слід віднести на відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101, п.1ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС", м.Енергодар задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.12.2006 року у справі №10/175/06 скасувати частково. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Національної атомної енергогенеруючої компанії Державне підприємство "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна станція ( 71500 м.Енергодар, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"в особі Кам`янко-Дніпровського РЕМ ( 71300 м. Кам`янко-Дніпровська, Запорізької області вул.. Калова,8 поточний рахунок із спеціальним режимом використання 260323141409 в ОПЕРВ філії Запорізьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк", МФО 313957, код ЄДРПОУ 00130926) 7 637 446,55грн основного боргу.

Стягнути з Національної атомної енергогенеруючої компанії Державне підприємство "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна станція ( 71500 м.Енергодар, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"в особі Кам`янко-Дніпровського РЕМ ( 71300 м. Кам`янко-Дніпровська, Запорізької області вул.. Калова,8 поточний рахунок 260084413 в відділенні АППБ "Аваль" м.Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 00130926) 25000грн. витрат на сплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні іншої частині позовних вимог до відповідача-1 відмовити.

В позові до відповідача-2 – Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" відмовити.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.