Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алєєвої І.В.

суддів: Величко Н.Л., Москальової І.В.

при секретарі: Кобзар М.В.

За участю представників

сторін :

від прокуратури: Пономарьов А.О. - за посвідч. №2644

від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 21.08.2010р. №3217

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області :

від 25.10.2010р. у справі №44/123пн

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Донецьк

до: Виконавчого комітету Донецької міської ради м.Донецьк

про: визнання права власності на будівлю магазину (літ.А-2) загальною площею 401,5 кв.м., розташовану за адресою: м.Донецьк, вулиця Пролетарська, будинок 6

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 м.Донецьк (ІПН НОМЕР_1), звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Донецької міської ради м.Донецьк про визнання права власності на будівлю магазину (літ.А-2) загальною площею 401,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2008 р. (суддя Мєзєнцев Є.І.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано право власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на будівлю магазину (літ.А-2) загальною площею 401,5 кв.м., розташовану за адресою: м. АДРЕСА_1

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2009р. у справі №44/123пн рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2008 р. у справі №44/123пн скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

За результатами нового розгляду, рішенням від 25.02.2010р. у справі №44/123пн господарський суд Донецької області (головуючий суддя: Іванченкова О.М., судді: Ягічева Н.І., Попков Д.О.) у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання права власності Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на будівлю магазину (літ.А-2) загальною площею 401,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що виходячи зі змісту норм статей 204, 316- 317, 328 Цивільного кодексу України –приватний підприємець ОСОБА_3 є добросовісним набувачем та власником нерухомого майна, отриманого на підставах, що передбачені договором та не заборонені законом; тим, що позивач самочинно здійснив перебудову існуючого об’єкту, внаслідок чого утворилося приміщення, про що свідчить технічний паспорт Бюро технічної інвентаризації №4/17542 та технічний висновок ДП "Експертно-технічний центр" ПП "Інноваційна науково-технічна експертна компанія" від 24.06.2008 року, згідно якого приміщення має задовільний стан та придатне до експлуатації; тим, що жодних доказів порушення в процедурі переобладнання об’єкту будь-яких законних прав та охоронюваних законом інтересів або будівельно-санітарних норм суду не надано; тим, що право підприємця на земельну ділянку площею 707 кв.м. під спірною нерухомістю визначене договором оренди земельної ділянки №3754 від 14.12.2006р.; тим, що рішень власника землі –ради про виділення відповідної земельної ділянки під забудову та надання письмової згоди в установленому законом порядку щодо проведення будь –яких робіт зі зведення будівель та споруд на земельній ділянці міською радою не приймалось.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог з посиланнями на п.29 договору оренди земельної ділянки, яким передбачені права орендаря і в якому сторони встановили, що орендар за письмовою згодою орендодавця має право зводити в установленому порядку будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки, а стосовно спірних правовідносин не були надані докази щодо наявності такої письмової згоди та відповідного рішення власника землі про виділення земельної ділянки під забудову.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 м.Донецьк, з прийнятим рішенням господарського суду першої інстанції від 25.02.2010р. у справі №44/123пн не погодився та подав апеляційну скаргу з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.

Ухвалою від 27.10.2010р. Донецьким апеляційним господарським судом задоволено клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Донецьк про відновлення пропущеного процесуального строку для звернення з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2010р. у справі №44/123пн.

Заявник в обгрунтування вимог про скасування посилається на те, що 04.06.2003р. між ОСОБА_4 та фізичною особою–підприємцем ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу будівлі кафе-павільйону по вулиці АДРЕСА_1 в місті Донецьку загальною площею 106,8 кв.м.; на те, що рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 25.10.2006р. №616/1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 передано в оренду строком на 5 років земельна ділянка площею 0,0707га із земель житлової та громадської забудови для експлуатації існуючої будівлі –кафе-павільйону по вулиці АДРЕСА_1 в місті Донецьку; на те, що 14.12.2006р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та фізичною особою–підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 707кв.м. для експлуатації існуючої будівлі - кафе-павільйону; на те, що згідно технічного паспорту від 13.06.2008р. позивачем було здійснено лише реконструкцію будівлі із збільшенням лінійних розмірів змін цільового призначення, а не самовільне будівництво; оскільки спірний об’єкт було реконструйовано без належним чином затвердженого проекту, він вважається самовільним будівництвом; на те, що відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Прокурор Донецької області від 30.11.2010р. у відзиві на апеляційну каргу заперечення заявника відхилив з огляду на положення ч.1, ч.3, ч.5 ст. 376 Цивільного кодексу України; на те, що місцевим господарським судом перевірено загальні умови, дотримання яких вимагається при будівництві або реконструкції будь-якого об’єкту нерухомості, у тому числі щодо додержання цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, наявність затвердженої, у встановленому законом порядку проектної документації, дозволу на будівництво, а саме документу, виданого забудовнику органами місцевого самоврядування, додержання містобудівних регламентів та інших прав, нормативів; на те, що позивачем не одержано у встановленому чинним законодавством порядку дозвільної документації на будівництво спірного об’єкту та не додержано вимоги ст.ст.17, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р. №1952-IV (зі змінами та доповненнями) щодо порядку реєстрації права власності на нерухомість; на те, що земельна ділянка під самовільно збудоване майно у встановленому порядку на теперішній час не надана.

Судове засідання апеляційної інстанції відкладалось в порядку ст. 77, ст. 99, ст. 101 ГПК України.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст. 811, ст. 99, ст. 101 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

За матеріалами справи, 04.06.2003 р. між ОСОБА_4 ("Продавець") та ОСОБА_3 ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив будівлю кафе-павільйона, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 106,8 кв.м. (договір 04.06.2003р. посвідчений приватним нотаріусом Некрасовою О.О. Донецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1698).

Право власності на об’єкт нерухомого майна належним чином зареєстроване 19.06.2003р., що підтверджується витягом Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька".

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-ІV (зі змінами та доповненнями) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Придбаний об’єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці на території Будьонівського району АДРЕСА_1

Як свідчать матеріали справи, рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 616/1 від 25.12.2006р. "Про надання фізичній особі –підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду для експлуатації будівлі кафе –павільйону по вул. АДРЕСА_1 в Будюоновському районі" затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки підприємцю ОСОБА_3 для експлуатації існуючої будівлі кафе –павільйону по АДРЕСА_1

Пунктами 4.6 та 4.7 вищезазначеного рішення встановлено використання земельної ділянки тільки за цільовим призначенням та проведення будь –яких видів проектних, будівельних та земельних робіт за згодою виконкому міськради.

14.12.2006 р. між Виконавчим комітетом Донецької міськради ("Орендодавець") та ОСОБА_3 ("Орендар") було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого "Орендодавець" надає, а "Орендар" приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для експлуатації існуючого будинку кафе - павільйону, яка знаходиться на території АДРЕСА_1

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 707 кв.м., у тому числі: 323 кв.м. – під капітальною одноповерховою забудовою, 155 кв.м. – під зеленими насадженнями, 229 кв.м. – під проїздами, проходами та площадками. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна, який належать орендарю на праві власності: існуюча будівля кафе –павільйону (пункти 2, 3 договору).

Земельна ділянка має особливості, які можуть вплинути на орендні відносини: земельна ділянка площею 130 кв.м. у межах "червоних ліній" передається в оренду без права забудови (п.6 договору).

Пунктом 16 договору сторони передбачили заборону самовільної забудови земельної ділянки.

Орендар за письмовою згодою орендодавця має право зводити в установленому законодавством порядку будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки (п.29 договору).

Згідно технічного паспорту від 13.06.2008р. позивачем було здійснено реконструкцію будівлі із збільшенням лінійних розмірів змін цільового призначення.

За приписами ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Між тим позивач в спірних правовідносинах самочинно здійснив лише реконструкцію існуючого об’єкту, про що свідчить технічний паспорт Бюро технічної інвентаризації №4/17542 та технічний висновок ДП "Експертно-технічний центр" ПП "Інноваційна науково-технічна експертна компанія" від 24.06.2008р., згідно якого об’єкт має задовільний стан та придатний до експлуатації.

Ідентифікація об’єкту нерухомості, а також відповідність існуючим санітарним, вогнетривким та будівельним нормам та правилам, факт задовільного стану об’єкту та факт непогіршення стану несучих конструкцій будинку внаслідок перебудови –визначені технічним висновком ДП "Експертно-технічний центр" ПП "Інноваційна науково-технічна експертна компанія" від 24.06.2008р.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частинами 3 - 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи, що позивач є користувачем земельної ділянки, на якій ним проведено лише реконструкцію будівлі, порушення прав та інтересів інших осіб відсутні, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пункт 1 ч. 2 статті 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

Згідно зі ст. 321, ст. 328 ЦК України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов’язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. (995_004) і протоколами до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР (475/97-ВР) , кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведене свідчить про неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи та про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначене, рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2010р. у справі №44/123пн підлягає скасуванню по п.1 ч.1 ст. 104 ГПК України з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання права власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 м.Донецьк на будівлю магазину (літ.А-2) загальною площею 401,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 49 ГПК України.

Згідно ст. 49 ГПК України у разі, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України мито, сплачене при поданні позлву та при зверненні за апеляційною скаргою та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на позивача, оскільки спірні правовідносини виникли внаслідок не проведення позивачем дій щодо отримання відповідних дозволів на реконструкцію спірного об’єкту і дана обставина не заперечується заявником апеляційної скарги.

Результати апеляційного провадження у справі №44/123пн оголошені в судовому засіданні.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.181, ст.202, ст.ст.316-317, ст.328, ст.331, ст.332,ст.392, ст.ст.655-697 ЦК України (435-15) , ст. 49, ст.ст. 50- 51, ст. 53, ст. 811, ст. 85, ст. 87, ст. 91, ст. 92, ст. 93, ст. 99, ст. 101, ст. 102, ст. 103, п.1 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

Рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2010р. у справі №44/123пн – скасувати.

Прийняти нове рішення.

Задовольнити позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Донецьк до Виконавчого комітету Донецької міської ради м.Донецьк про визнання права власності на будівлю магазину (літ.А-2) загальною площею 401,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Визнати право власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Донецьк на будівлю магазину (літ.А-2) загальною площею 401,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Судові витрати позивача зі сплати державного мита при поданні позовної заяви в розмірі 85грн. та при поданні апеляційної скарги в розмірі 42,50грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн. віднести на позивача.