Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пруднікова В.В. (доповідач)

суддів : Чимбар Л.О., Чохи Л.В. (зміна складу колегії відбулася на підставі розпорядження заступника голови суду-секретаря судової палати І.К. Шуби від 26.11.2010р.)

Секретар судового засідання: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача : Неволін Ю.О., представник, довіреність №21/01-10-юр від 21.01.10;

від відповідача : Шажко І.В., представник, довіреність №1/04 від 15.04.10;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ", м.Новомосковськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2010р. у справі №6/79-10

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОС", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення 12 161, 40 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОС", м. Київ

про визнання недійсним частини договору, -

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2010р . первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ", м.Новомосковськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОС", м. Бровари 5 250,00 грн. основного боргу, 1 224,24 грн. інфляційних, 6 071,84 грн. плати за користування грошами, 631,73 грн. - пені. В решті первісного позову та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Новомосковськ оскаржує зазначене рішення суду, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з ТОВ "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ" на користь ТОВ "МАКРОС" 5 250,00 грн. основного боргу на підставі умов договору поставки товару № Д020407МПС від 02.04.2007 року, 1 224,24 грн. інфляційних, 631,73 грн. –пені та судові витрати по справі; задовольнити вимоги зустрічного позову ТОВ "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ" щодо визнання недійсною частини договору № Д020407МПС від 02.04.2007 року та відмовити в задоволені позовних вимог ТОВ "МАКРОС" в частині стягнення з ТОВ "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ" 6 071,84 грн. плати за користування грошами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКРОС" у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКРОС" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ" (Покупець) укладено договір поставки товару №Д020407МПС від 02.04.2007 року.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач зобов’язався поставити відповідачу товар, асортимент, кількість, ціна якого визначається в товаросупроводжувальних документах або в специфікаціях (п.п. 1.1, 2.1, 3.2).

Пунктами 4.2, 4.3 договору визначено, що Покупець здійснює оплату товару у безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок Продавця.

Термін оплати кожної партії товару –протягом 15 банківських днів від дати поставки.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору по накладній № 280 від 24.04.2008р. позивачем здійснено поставку товару на суму 5 250, 00 грн.

Докази оплати вартості отриманого товару відповідач не надав, тому вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу судом першої істанції задоволено обгрунтовано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення платежу.

Пунктами 6.2, 6.2.1, 6.2.1.1 договору передбачено, що у випадку прострочення, допущеного Покупцем при оплаті вартості поставленого Товару, Продавець має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаче ної суми за кожний день допущеного прострочення. У разі допущення Покупцем факту прострочення (або неналежного виконання) грошового зо бов'язання на строк понад 2 (два) місяці, Продавець має право додатково стягнути з Покупця плату за користування грошима, виходячи з розміру

п'ятикратної облікової ставки НБУ за кожен день, що минув з дати виникнення грошового зобов'язання, або (на вибір Продавця) штраф в розмірі 0,12% (дванадцяти сотих часток від сотка) від вартості кожної партії Товару, оплату якої було прострочено, за кожний день, що минув з дати виникнення грошового зобов'язання.

Оскільки прострочка оплати товару мала місце вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1 224, 24 грн., річних за користування грошовими коштами у сумі 6 071, 84 грн., 631, 73 грн. пені місцевим господарським судом також задоволено правомірно.

ТОВ "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ" заявлено зустрічний позов, в якому він просить визнати недійсним п. 6.2.1.1 договору поставки №Д020407МПС від 02.04.2007 року. Позовні вимоги позивач по зустрічному позову обгрунтовує тим, що зазначений вище пункт договору не відповідає вимогам ст.ст. 3, 6, 207, 627, 549 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання" (543/96-ВР) , ст. 61 Конституції України.

Як зазначалось при розгляді первісного позову, пункти 6.2.1, 6.2.1.1 договору передбачають, що у разі допущення Покупцем факту прострочення (або неналежного виконання) грошового зо бов'язання на строк понад 2 (два) місяці, Продавець має право додатково стягнути з Покупця плату за користування грошима, виходячи з розміру п'ятикратної облікової ставки НБУ за кожен день, що минув з дати виникнення грошового зобов'язання, або (на вибір Продавця) штраф в розмірі 0,12% (дванадцяти сотих часток від сотка) від вартості кожної партії Товару, оплату якої було прострочено, за кожний день, що минув з дати виникнення грошового зобов'язання. Тобто сторонами по справі було встановлено підвищену відповідальність за прострочку виконання грошового зобов’язання, ніж встановлено діючим законодавством України, зокрема ст. 625 Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання"№543/96-ВР від 22.11.96р. (543/96-ВР)

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визначення сторонами у договорі підвищеного розміру плати за користування грошовими коштами не суперечить вимогам діючого законодавства, так як законом не встановлено будь-які обмеження щодо розміру даного виду відповідальності. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р. (543/96-ВР) (далі Закон) за порушення грошового зобов’язання передбачена відповідальність у вигляді стягнення пені у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але цей розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Зазначеним Законом (543/96-ВР) , який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, встановлена обмежена відповідальність за дане правопорушення у розмірі визначеному ст.3 цього Закону (543/96-ВР) . Тому встановлення у спірному договорі двох видів відповідальності за порушення грошового зобов’язання не відповідає як вимогам зазначеного Закону (543/96-ВР) так і вимогам ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладені обставини, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню. Пункт 6.2.1.1 підлягає визнанню недійсним в частині встановлення штрафу в розмірі 0,12 % від вартості кожної партії товару, оплату, якої було прострочено.

Керуючись ст.ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Новомосковськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2010р. у справі №6/79-10 змінити.

По первісному позову рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2010р. у справі №6/79-10 залишити без змін.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Пункт 6.2.1.1 договору №Д020407МПС від 02.04.2007 року визнати недійсним в частині встановлення штрафу в розмірі 0,12 % від вартості кожної партії товару, оплату, якої було прострочено.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОС", м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ "ДНІПРОВСЬКІ КОВБАСИ", м. Новомосковськ 63, 75 грн. держмита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду видати наказ.

постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.