39/629-07(10/248) Про визнання недійсним договору переведення боргу за договором комісії - 29.11.2010 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту, м.Кривий Ріг та дочірнього підприємства "Новий Свєт" Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед", м.Кривий Ріг

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.07р.

у справі №39/629-07(10/248)

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Криворізьке автотранспортне

підприємство 14100", м.Кривий Ріг

до: відповідача 1 дочірнього підприємства "Новий Свєт" Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед", м.Кривий Ріг

відповідача 2 Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту, м.Кривий Ріг

про визнання договору недійсним,

09.06.07р. до господарського суду Дніпропетровської області звернувся позивач ВАТ Криворізьке автотранспортне підприємство 14100" з позовом до ДП "Новий Свєт" Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед" та Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту про визнання недійсним договору № 09 від 31.03.98р. переводу боргу по договору комісії № 53 від 11.10.97р. Посилався на те, що оспорюваний договір підписаний не уповноваженою особою генеральним директором ОСОБА_1., який діяв від Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту та від Криворізького державного автотранспортного підприємства 14100.

12.07.04р. (т. 1 а.с. 84-85) уточнив свої позовні вимоги і посилався на те, що відсутній контракт між Міністерства транспорту України і ОСОБА_1., як керівником ДП "Криворізьке АТП 14100". Прокуратурою Довгинцівського району м. Кривого Рогу проведено експертне дослідження, яким встановлено, що печатки на договорі підроблені, виконані струменево-крапельним способом. Просив визнати недійсним договір № 09 від 31.03.98р. та визнати відсутність у ДП "Новий Свєт" Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед" права на вимогу з ВАТ "Криворізьке автотранспортне підприємство 14100" грошових коштів в сумі 586 666 доларів США по договору переводу боргу (т. 1 а.с. 86).

Позивач просив також поновити йому термін позовної давності (т. 1 а.с. 25).

Справа розглядалася судами неодноразово.

1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.07р. (суддя Ліпінський О.В.) позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним договір № 09 від 31.03.98р. Визнано відсутність права на вимогу з ВАТ "Криворізьке автотранспортне підприємство 14100" 586 666 доларів США по договору № 09 від 31.03.98р. переводу боргу (т.1 а.с. 17).

2. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.08р. (судді Джихур О.В., Герасименко І.М., Науменко І.М.) рішення скасовано. Позов задоволено частково. Поновлено строк позовної давності. Визнано недійсним договір № 09 від 31.03.98р. Стягнуто з ВАТ "Криворізьке автотранспортне підприємство 14100" на користь Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту 586 666 доларів США.

3. Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.09р. (т. а.с. 171) постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.08р. скасовано. Справа направлена на новий апеляційний розгляд.

4. При новому апеляційному розгляді постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.10р. (судді Ясир Л.О., Лисенко О.М., Прудніков В.В.) рішення скасовано. Поновлено строк позовної давності. Позов задоволено частково. Визнано недійсним договір № 09 від 31.03.98р., стягнуто борг за договором (т. 7 а.с. 111).

5. Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.10р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.10р. скасовано. Справа направлена на новий апеляційний розгляд. ( т. 7 а.с. 208)

Приймаючи рішення від 06.10.07р. господарський суд Дніпропетровської області мотивував тим, що підписання оспорюваної угоди від імені позивача і відповідача –2 однією особою ОСОБА_1. здійснено з порушенням вимог закону. У останнього відсутні були повноваження підписувати її як представником Криворізького державного автотранспортного підприємства 14100.

Згідно висновків експерта від 18.07.03р. відбитки печатки на оспорюваному договорі виготовлені струменево-крапельним способом тобто сфальсифіковано.

Оскільки позивачеві стало відомо про фальсифікацію 18.06.04р., то позивач не пропустив строк позовної давності.

У зв’язку з недійсністю договору відповідач –1 втрачає право на вимогу з позивача грошових коштів 586 666 доларів США.

Вищий господарський суд України в постанові від 14.07.10р., направляючи справу на новий розгляд, зауважив, що визнаючи недійсним договір, апеляційний суд не з’ясував двосторонню реституцію, тобто не повернув сторони в первісний стан, а суд першої інстанції не досліджував питання щодо виконання умов переводу боргу. Апеляційний суд не дослідив фактичні обставини справи, що пов’язані із передачею автомобілів ГАЗ 32212 за спірною угодою, не з’ясував питання щодо місцезнаходження та реєстрації зазначеного автотранспорту, належним чином не обґрунтував суму боргу в розмірі 586 666 доларів США за передачу вищевказаних автомобілів, не витребував відповідні документи та не перевірив належним чином зазначені вище обставини.

Згідно зі ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 14.07.10р. зазначено, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку щодо визнання договору переводу боргу від 31.03.98р. № 09, який укладений між ДП "Новий Свєт" Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед" та Криворізьким територіальним об’єднанням державних підприємств автомобільного транспорту та Криворізьким державним автотранспортним підприємством 14100 таким, що не відповідає вимогам закону. Крім того, вказано на неповноту дослідження обставин щодо виконання сторонами умов спірного договору, не дослідження фактичних обставин справи, що пов’язані з передачею автомобілів, місцезнаходженням та реєстрацією автотранспорту.

При повторному розгляді апеляційний суд встановив наступне.

За договором комісії № 53 від 11.10.97р. Комісіонер ДП "Новий Свєт" Зобов’язався за свій рахунок і за свої кошти за дорученням Комітента і за обумовлену нижче винагороду вчинити наступну угоду: закупить запасні частини та автомобілі для власних потреб Комітента КТПОА "Кривбасавтотранс". У відповідності до Специфікації, яка є невід’ємною частиною договору комісії.

Після виконання доручення Комітента Комісіонер зобов’язаний передати Комітенту все належне по договору і надати звіт. (т. 2 а.с. 116)

Комітент зобов’язався сплатити суму заборгованості Комісіонеру протягом 24 місяців до повного погашення по договору комісії у відповідності до графіку виплат 586 666 в національній валюті України по курсу Національного банку України на день перерахування (сума виплат визначена в доларах США).

У оспорюваному договорі переведення боргу від 31.03.98р. здійснено переведення боргу по договору комісії в доларах США 586 666 доларів США, а не в національній валюті України, як про це зазначено в договорі комісії (т. 2 а.с. 129).

Особливими умовами договору переведення боргу (п.3) від 31.03.98р. передбачено передачу "Першим боржником" (Криворізьке територіальне виробниче об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту) "Новому боржнику" (Криворізькому державному автотранспортному підприємству 14100) при підписанні даного договору автомобілів ГАЗ в кількості 20 штук, запасних частин до них.

З акта приймання-передачі від 31.08.98р. вбачається, що автомобілі ГАЗ 32213 –20 позицій передані "Новому боржнику" "Першим боржником".

Проте фактично автомобілі не передавалися по оспорюваному договору, оскільки їх реєстрація за Криворізьким ДАП 14100 відбулася 27.11.97р., тобто ще до укладення спірного договору переводу боргу лише 31.03.98р. (т. 6 а.с. 11). В подальшому з 2006 року спірний автотранспорт обліковувався за фізичними особами.( т. 6 а.с. 11).

Таким чином, не надано доказів:

- виконання сторонами договору комісії № 53 від 11.10.97р., зокрема звіт Комісіонера;

- виконання оспорюваного договору переведення боргу від 31.0398р., а саме передачі спірних автомобілів саме по договору переведення боргу від 31.03.98р.

- реальності боргу, право вимоги якого передано;

- відповідності боргу, зазначеного у договорі комісії 586 666 грн. в

національній валюті України по курсу НБУ на день перерахування та суми 586 666 доларів США, зазначений у договорі переведення боргу;

- а тому і підстав для застосування двосторонньої реституції відсутні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.3.3. Наказу Міністерства транспорту України №81 про створення Криворізького державного автотранспортного підприємства 14100 від 14.03.1997 р., генеральному директору Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту ОСОБА_1 наказано підібрати кандидатуру на посаду керівника Криворізького державного автотранспортного підприємства 14100, погодити її в місцевих органах державного управління та подати Державному департаменту автомобільного транспорту необхідні матеріали для укладання з ним контракту.

Згідно з п.6.1. Статуту Криворізького державного автотранспортного підприємства 14100 управління підприємством здійснює директор, відповідно до п.6.2. Статуту наймання директора здійснюється Міністерством транспорту України шляхом укладення з ним контракту; директор підприємства діє без доручення від імені підприємства, представляє його інтереси в усіх установах та організаціях.

Наказом Міністерства транспорту України №14 від 16.02.1998 р. ОСОБА_1 призначено директором Криворізького державного автотранспортного підприємства 14100.

Таким чином, на час укладення спірного договору переводу боргу ОСОБА_1 був директором Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту та директором Криворізького державного автотранспортного підприємства 14100. За Статутами цих підприємств директорам, як органам управління, надано право укладати договори.

Відповідність правочину діючому законодавству оцінюється на момент його укладення. Договір №09 від 31.03.1998 р. переводу боргу укладений під час дії Цивільного кодексу УРСР (1540-06) . Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлено ст. 48 цього Кодексу, згідно з якою недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх осіб.

Орган юридичної особи відповідно до ст. 29 ЦК УРСР не є представником юридичної особи, тому суд першої інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 62 ЦК УРСР щодо представництва керівником інтересів підприємств.

При цьому, в п.1.1. договору №09 від 31.03.1998 р. переводу боргу зазначено, що передача боргу відповідачем-2 позивачу здійснена на підставі Наказу Міністерства транспорту України №81 від 14.03.1997 р. "Про створення Криворізького державного автотранспортного підприємства 14100", що не відповідає дійсності, оскільки наказом зобов’язано генерального директора Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту ОСОБА_1 лише створити комісію по визначенню та передачі майна структурного підрозділу на баланс Криворізького державного автотранспортного підприємства 14100.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності"від 15.12.92 р. №8-92 (8-92) , який діяв на час укладення спірної угоди, на Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади були покладенні повноваження по прийняттю рішень щодо створення, реорганізації, ліквідації підприємств, установ та організацій, заснованих на загальнодержавній власності, здійсненню контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємством майна.

Криворізьке територіальне об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту та Криворізьке державне автотранспортне підприємство 14100 були на той час державними підприємствами, при цьому Криворізьке територіальне об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту діяло на правах об’єднання, до складу якого входила низка автотранспортних підприємств, в тому числі і позивач.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про підприємства України", який діяв на час укладення спірної угоди, об’єднання не відповідає за зобов’язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

Згідно ч. 3 п. 3.4. Статуту Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту (об’єднання) та ч. 2 ст. 3.5. Статуту Криворізького державного автотранспортного підприємства 14100 (підприємство) підприємство не несе відповідальністю за зобов’язаннями об’єднання.

На момент укладення договору переводу боргу позивач і відповідач-2 були державними підприємствами і їх майно належало до державної власності та було закріплене за ними, згідно Статутів, на праві повного господарського відання.

Всупереч статутним положенням, уклавши договір №09 від 31.03.1998 р. переводу боргу відповідач-2 передав борг, який мав перед відповідачем-1 за договором комісії №53 від 11.10.1997 р., позивачу. Докази того, що передача боргу позивачу була погоджена з власником майна –Міністерством транспорту України, сторонами не надані. Наказ Міністерства транспорту України №81 від 14.03.1997 р. не дозволяв генеральному директору Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту ОСОБА_1 здійснити передачу майна новоутвореному Криворізькому державному автотранспортному підприємству 14100 шляхом передачі своїх боргів.

Таким чином, договір №09 від 31.03.1998 р. переводу боргу по договору комісії №53 від 11.10.1997 р. не відповідає наказу Міністерства транспорту України №81 від 14.03.1997 р., ч. 2 ст. 3.5. Статуту Криворізького державного автотранспортного підприємства 14100, правонаступником якого є позивач, ч. 3 п. 3.4. Статуту Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту, що є підставою для визнання договору переводу боргу недійсним.

На спори про визнання угод недійсними розповсюджується загальний строк позовної давності, встановлений ст. 71 Цивільного кодексу УРСР в три роки. Позов пред’явлено позивачем 0306.2004 р. Виходячи з дати укладення спірної угоди на час звернення до суду з позовом строк позовної давності сплинув.

Згідно ст. 80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності порушене право підлягає захисту.

Судова колегія вважає можливим відновити пропущений строк позовної давності, приймаючи до уваги, що на протязі тривалого часу підприємством позивач керував ОСОБА_1, який не був зацікавлений у визнанні договору №09 від 31.03.1998 р. переводу боргу недійсним. Крім того, позивач з лютого 2000 року перебуває у стані банкрутства, в зв’язку з чим неодноразово змінювались арбітражні керуючі та керуючі санацією.

Заявлена позивачем вимога про визнання відсутності у ДП "Новий Свєт"Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед"права на вимогу з ВАТ "Криворізьке автотранспортне підприємство 14100"грошових коштів в сумі 586 666,00 доларів США по договору №09 від 31.03.1998 р. переводу боргу не є способом захисту цивільних прав зазначених в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Заявлені в процесі слухання справи клопотання сторін про витребування додаткових доказів задоволенню не підлягають, оскільки наявні у справі на цей час матеріали достатні для вирішення спору по суті.

Судова колегія враховує, що ВАТ "Криворізьке АТП 14100"знаходиться в стадії санації в процедурі банкрутства і вважає, що даний спір повинен розглядатись в позовному провадженні, оскільки позов заявлено не на підставах передбачених ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У зв’язку з частковим задоволенням позову та апеляційних скарг, судові витрати понесені сторонами при поданні позову та апеляційних скарг покладаються на них пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 101, 102- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства "Новий Свєт"Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед", м. Кривий Ріг та Криворізького територіального об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту,

м. Кривий Ріг –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2007 р. у справі №39/629-07 (10/248) –скасувати.

Поновити строк позовної давності.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №09 від 31.03.1998 р. переводу боргу між дочірнім підприємством "Новий Свєт"Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед", м. Кривий Ріг, Криворізьким територіальним об’єднанням державних підприємств автомобільного транспорту, м. Кривий Ріг, Криворізьким державним автотранспортним підприємством 14100, м. Кривий Ріг по договору комісії №53 від 11.10.1997 р., укладеному між дочірнім підприємством "Новий Свєт"Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед" та Криворізьким територіальним об’єднанням державних підприємств автомобільного транспорту.