15/105-10-2884 Про стягнення суми орендної плати, розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу та повернення державного майна - 25.11.2010 Прийняття

У червні 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ про:1) стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 3567910,00 грн. та пені у розмірі 476479,06 грн.; розірвання договору оренди державного майна від 19.11.2003 р., - цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Укрмедпром", укладеного поміж Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області та Одеським виробничим хіміко - фармацевтичним підприємством "Біостимулятор" у формі ТОВ; повернення спірного майна до держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, з урахуванням невикористаних амортизаційних відрахувань, згідно Порядку, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 847 від 07.08.1997 р. (z0446-97)

В обґрунтування позовних вимог Регіональне відділення Фонду державного майна України (z0446-97) по Одеській області посилалось на невиконання відповідачем умов договору щодо належного та своєчасного внесення орендної плати за користування державним майном, та невиконання товариством істотних умов договору від 19.11.03р. щодо страхування об'єкту оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.10р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ до державного бюджету заборгованість з орендної плати в розмірі 986621,24 та пеню у сумі 42 470,35грн.

Розірвано договір оренди державного майна від 09.11.2003 р., - цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Укрмедпром", що знаходиться за адресою: 65005, м. Одеса, Хаджибеївська дорога, 2, укладений поміж позивачем та відповідачем.

Зобов’язано відповідача повернути спірний об'єкт нерухомості до держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, з урахуванням невикористаних амортизаційних відрахувань, згідно Порядку, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 847 від 07.08.1997 р. (z0446-97)

Стягнуто з відповідача до державного бюджету України держмито в сумі 10375,92грн. та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежно виконувались умови договору від 19.11.03р. щодо сплати орендної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед бюджетом. При цьому господарський суд вважав помилковим здійснений позивачем розрахунок боргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ та пені (а саме нарахування орендної плати за ставкою 8% замість 4%, та неправильне визначення періоду, за який необхідно нараховувати пеню), та, здійснивши власний розрахунок, зазначив, що заборгованість відповідача по орендній платі за договором оренди від 19.11.2003 р. за період з вересня 2009року по квітень 2010 року складає 986621,24 грн., а пеня за цей же період - 42470,35грн.

Задовольняючи позов в частині розірвання договору оренди державного майна та зобов'язання відповідача про повернення цього майна, місцевий господарський суд послався на порушення відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати та невиконання п.5.5 договору по страхуванню взятого ним в оренду майна.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Одеське виробничого хіміко-фармацевтичне підприємство "Біостимулятор" у формі ТОВ подало апеляційну скаргу, де, з урахуванням уточнень, просить рішення від 16.08.10р. скасувати в частині розірвання договору оренди від 19.11.03р. та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити, посилаючись на те, що оскаржене рішення є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що у зв'язку зі здійсненням 27.07.10р. працівниками прокуратури Суворівського району м.Одеси на підприємстві обшуку та вилучення бухгалтерських документів і комп'ютерної техніки, всі працівники товариства з 13 по 31 серпня 2010 знаходились у відпустці. Зазначене не дало можливості бути присутніми на засіданні суду, дати пояснення, надати суду договір страхування об'єкту оренди та уточнити розмір сплаченої орендної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ ІІІ особа - Міністерство охорони здоров’я України вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення від 16.08.10р. відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а відповідач не посилається ні на одну норму матеріального чи процесуального права, які були порушені судом при винесенні оскаржуваного рішення, та просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення від 16.08.10р. залишити без змін.

В судових засіданнях апеляційної інстанції представники прокуратури Суворівського району м.Одеси та прокуратури Одеської області проти доводів апеляційної скарги також заперечували та просили залишити її без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

25.11.10р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ про відкладення розгляду справи, яке залишається судовою колегією без задоволення з огляду на строки апеляційного перегляду рішень місцевого господарського суду, визначені ст. 102 ГПК України, а також те, що пояснення представника відповідача були заслухані в попередніх судових засіданнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Одеським виробничим хіміко-фармацевтичним підприємством "Біостимулятор" у формі ТОВ був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу ДП"Біостимулятор"ДАК "Укрмедпром", розташованого за адресою: м. Одеса, Хаджибейська дорога, 2.

Пунктом 1.1., 1.4. цього договору визначено, що вартість майна, що передається в оренду становить 21012,2 тис.грн. і визначена на підставі Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 30.09.2003 р. № 885. Мета використання об`єкту оренди –здійснення діяльності відповідно до статуту.

Згідно з п. 3.1. цього договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (786-95-п) зі змінами від 19.01.2000 р. № 75 (75-2000-п) і становить 70 163,24 грн. в місяць з урахуванням 4 % орендної ставки.

У відповідності до п. 3.4. договору орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Одночасно, копія платіжного доручення, з відміткою банку, що обслуговує орендаря, надсилається орендодавцю.

За актом приймання-передачі в оренду державного майна від 19.11.2003 р. цілісний майновий комплекс був переданий орендарю, згідно умов спірного договору.

Строк дії договору сторонами визначений в 5 років (п.10.1 договору). При цьому, пунктом 10.8. договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

19.12.2008 р. поміж Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Одеським виробничим хіміко-фармацевтичним підприємством "Біостимулятор" був укладений договір про внесення змін до договору оренди від 19.11.2003 р., яким внесено зміни щодо мети використання об`єкту оренди; розміру орендної плати (збільшено його до 280241,11 грн. щомісячно, без урахування ПДВ, із застосуванням ставки орендної плати у розмірі 8%); обов`язку позивача визначити вартість майна; приведення суборендних відносин у відповідність з вимогами чинного законодавства; здійснення першочергових заходів по погашенню заборгованості по заробітній платі та перед Державним бюджетом України, а також сплати заборгованості по орендній плати за листопад 2008 р. в сумі 140 210,56 грн. до кінця грудня 2008року; встановлення строку дії договору до 19.10.2010 р., а також визначено підстави для розірвання договору оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.10.2009 р. по справі № 15/71-09-3243 визнано недійсним пункт 1 договору від 19.12.2008 р. (яким викладено у новій редакції останній абзац п. 1.1 договору оренди від 19.11.2003р. : "Мета використання об'єкту оренди –за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, а саме: виробництво основних фармацевтичних продуктів").

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2009 р. по справі № 15/71-09-3243 змінено; визнано недійсними пункти 3, 11, 13 договору від 19.12.2008 р., оскільки вони встановлюють розмір орендної плати за користування майном, який перевищує встановлений ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" граничний розмір, а також п. 5 договору від 19.12.2008 р. в частині доповнення договору від 19.11.2003 р. п. 5.11, який зобов'язує орендаря здійснити оцінку об'єкту оренди за вказаним договором, оскільки це протирічить ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Постановою Вищого господарського суду України від 08.09.10р. вказана постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін.

Задовольняючи позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання орендарем істотних умов по договору від 19.11.03р.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до п. 1 ст. 3 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство "Біостимулятор" у формі ТОВ систематично допускало порушення умов договору оренди від 19.11.03р. в частині належного та своєчасного перерахування до Державного бюджету України орендної плати за користування цілісним майновим комплексом ДП "Біостимулятор" ДАК "Укрмедпром", у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за період з вересня 2009року по квітень 2010року. При цьому судова колегія враховує, що ця обставина не оспорювалась відповідачем і під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Судова колегія погоджується також із висновком суду про необхідність застосування при розрахунку заборгованості ставки орендної плати у розмірі 4% замість 8%, як помилково вважав позивач, оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2010р. у справі №15/71-09-3243 визнано недійними пункти договору, якими було збільшено ставку орендної плати до 8%. Відтак, перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок заборгованості відповідача по орендній платі, судова колегія вважає його правильним і таким, що відповідає обставинам справи.

Чинним законодавством передбачена відповідальність боржника за порушення зобов’язання. Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.6 договору оренди від 19.11.2003 р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Стягнення заборгованості з орендної плати вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія доходить висновку, що місцевий господарський суд ретельно дослідивши обставини справи та вірно застосувавши наведені норми матеріального права, дійшов висновку про те, що розмір пені, який підлягає стягненню з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ, становить 42470,35 грн.

Щодо вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про розірвання договору оренди від 19.11.03р., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Згідно ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 188 ГК України встановлено, що розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також, ч. 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3. ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 11 вказаного Закону встановлено, що істотними умовами договору оренди є: 1) об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); 2) термін, на який укладається договір оренди; 3) орендна плата з урахуванням її індексації ; 4) порядок використання амортизаційних відрахувань; 5) відновлення орендованого майна та умови його повернення; 6) виконання зобов'язань ; 7)забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; 8) порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; 9) відповідальність сторін; 10) страхування орендарем взятого ним в оренду майна ; 11) обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до п. 5.5 договору оренди від 19.11.2003 р. орендар зобов'язаний протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно на суму не меншу за його балансову вартість на користь орендодавця, в порядку, визначеному чинним законодавством.

У відповідності до п.10.4 договору оренди від 19.11.03р., за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано, зокрема, на підставі рішення суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що на момент подачі позову до господарського суду Одеської області майно, яке перебувало в оренді Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ, застраховано у встановленому законом порядку не було.

При цьому, наданий відповідачем до суду апеляційної інстанції договір добровільного страхування (декількох груп) майна №016.0253539.222 від 01.09.10р., укладений поміж ПАТ СК "Альфа Страхування" та Одеським виробничим хіміко-фармацевтичним підприємством "Біостимулятор" у формі ТОВ, на переконання судової колегії, не може вплинути на правильність висновку суду першої інстанції щодо порушення орендарем положень чинного законодавства та умов договору стосовно страхування орендованого майна, оскільки цей договір було укладено вже після винесення рішення, яке переглядається в апеляційному порядку.

Ст. 770 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди. Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди затверджений Наказом Фонду державного майна України від 7 серпня 1997 року N 847 (z0446-97) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 1997 р. за N 446/2250 (z0446-97) .

Отже, враховуючи допущені відповідачем порушення істотних умов договору оренди державного майна, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про розірвання договору оренди від 19.11.03р. та зобов'язання Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ повернути орендоване майно згідно Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, будь-яких доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, відповідачем наведено не було.

Доводи відповідача про неможливість з'явитись в судове засідання 16.08.2010р. не можуть розцінюватись у якості підстави для скасування рішення, оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний про слухання справи, провадження у якій було порушене ще 02.07.2010р., та належним чином повідомлявся про час та місце проведення судових засідань, а отже мав можливість скористатись наданими йому процесуальними правами, у тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву та інших документів на підтвердження своїх доводів та заперечень.

З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. - відсутні.

Що стосується зазначення судом першої інстанції в п.3 резолютивної частини рішення від 16.08.10р. дати укладання спірного договору - 09.11.03р. замість 19.11.03р., то судова колегія вважає це опискою, яка підлягає виправленню в порядку ст. 89 ГПК України.