Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1 – за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області

від 23 вересня 2010 року

у справі № 2/173-09

за позовом Приватного підприємства "АНК", м. Херсон

до: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Херсон

про стягнення 138 900 грн.

18.08.2009 р. Приватне підприємство "АНК" (далі позивач, ПП) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач, ФОП) про стягнення грошових коштів в сумі 138 900 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач протягом 2005-2007 років за видатковими накладними отримав у позивача інертно-будівельні матеріали за які повністю не розрахувався, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 138 900 грн.

Претензію позивача № 111 від 10.07.2009 р. щодо оплати отриманого товару відповідач залишив без задоволення, безпідставно повідомивши ПП листом від 22.07.2009р. про те, що ніякої заборгованості він не має, оскільки розрахувався за отримані будівельні матеріали як грошовими коштами, так і шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь не лише зазначену суму боргу, а ще й понесені судові витрати по справі: 1389 грн. –на сплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав.

Справа розглянута місцевим судом за відсутністю відповідача.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.09.2010 р. (суддя Скобєлкіна С.В.) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач протягом 2005-2007 років за видатковими накладними отримав у позивача інертно-будівельні матеріали за які повністю не розрахувався, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 138 900 грн. Претензію позивача № 111 від 10.07.2009 р. щодо оплати отриманого товару відповідач залишив без задоволення, безпідставно повідомивши ПП про те, що ніякої заборгованості він не має, оскільки розрахувався за отримані будівельні матеріали як грошовими коштами, так і шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, у зв’язку з чим повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також відшкодувати всі понесені судові витрати по справі.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Позивач був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою місцевого суду від 01.09.2010 р. провадження у справі було поновлено та її розгляд призначено на 23.09.2010 р. о 10:00.

Відповідно до приписів п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (v0075600-02) ухвала про призначення справи до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи, а факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

В матеріалах справи відсутні повідомлення про вручення відповідачу судової ухвали від 01.09.2010 р. про призначення розгляду справи на 23.09.2010 р. о 10:00 або поштове повідомлення про неодержання цієї ухвали адресатом, а також виписка з реєстру поштового відправлення цієї ухвали судом відповідачеві, що свідчить про те, що останній не був своєчасно та належним чином повідомлений місцевим судом про день, час і місце розгляду справи 23.09.2010 р. о 10:00.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що оскаржене рішення підлягає безумовному скасуванню, внаслідок неповідомлення відповідача належним чином про місце засідання суду та розглядом справи за його відсутністю.

З вищенаведених підстав, в порядку ч. 1 ст. 101 ГПК України, колегія суддів визнає за необхідне залучити до матеріалів справи надані скаржником до апеляційної скарги додаткові докази, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1 від 05.03.2002 р., витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 11036800 від 02.07.2009 р., копію акту звірки взаємних розрахунків між ФОП та головним бухгалтером ПП за період 2006-2007 р. р., копію листа –відповіді від 22.07.2009 р. на претензію ПП за № 111 від 10.07.2009 р., копію договору зберігання та копії актів виконаних робіт та податкових накладних, оскільки відповідач був позбавлений можливості надати ці докази суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач протягом 2005-2007 років за видатковими накладними отримав у позивача інертно-будівельні матеріали, а саме:

- за видатковою накладною № 61 від 09.02.2005 р. –пісок у кількості 1250 тон на суму 15000 грн.;

- за видатковою накладною № 888 від 19.09.2005 р. –щебінь фр. 5-20 та щебінь фр. 20-40 у кількості 350 та 150 тон відповідно на загальну суму 28050 грн.;

- за видатковою накладною № 1108 від 01.11.2005 р. –щебінь фр. 20-40 у кількості 135,7 тон на суму 7734 грн. 90 коп.;

- за видатковою накладною № 1228 від 30.11.2005 р. –щебінь фр. 20-40 у кількості 173,1 тон на суму 9866 грн. 70 коп.;

- за видатковою накладною № 0000217 від 30.03.2006 р. –пісок у кількості 100 тон на суму 1400 грн.;

- за видатковою накладною № 0000528 від 31.05.2006 р. –щебінь фр. 5-20 у кількості 200 тон на суму 13400 грн.;

- за видатковою накладною № 0000673 від 30.06.2006 р. –щебінь фр. 5-20 у кількості 200 тон на суму 13400 грн.;

- за видатковою накладною № 0000817 від 31.07.2006 р. –щебінь фр. 5-20 у кількості 300 тон та щебінь фр. 20-40 у кількості 300 тон. на загальну суму 38700 грн.;

- за видатковою накладною № 0001089 від 21.09.2006 р. –щебінь фр. 5-20 у кількості 200 тон на суму 13400 грн.

- за видатковою накладна № 0000568 від 23.05.2007 р. –щебінь фр. 5-20 у кількості 163,549 тон на суму 11448 грн. 40 коп.

Факт отримання від позивача вищезазначених товарно-матеріальних цінностей відповідачем не спростовується.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому саме відповідач повинний спростувати належними і допустимими доказами доводи позивача про те, що ФОП не розрахувався за отриманий за вищезазначеними видатковими накладними товар та має борг по його оплаті в сумі 138 900 грн.

В обґрунтування своїх заперечень на заявлений позов відповідач посилається на акт звірки взаємних розрахунків за 2006-2007 р.р., що підписаний з боку ПП головним бухгалтером.

Але, акт звірки взаємних розрахунків є бухгалтерським документом, яким звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін повинна бути підтверджена первинними документами: договором, накладними, рахунками, платіжними дорученнями, у зв’язку з чим акт звірки взаємних розрахунків не є належним та допустимим доказом у справі, що свідчить про оплату відповідачем отриманого від позивача за спірними видатковими накладними товару, внаслідок чого колегія суддів доходить до висновку, що відповідач має борг перед позивачем в сумі 138 900 грн. по оплаті названого товару, оскільки твердження відповідача про те, що сторонами було здійснено взаємне зарахування однорідних зустрічних грошових вимог спростовуються та не визнаються позивачем, який пред’явив до суду позов про стягнення з відповідача боргу за спірними видатковими накладними, внаслідок чого до уваги прийнятими бути не можуть.

Правовідносини сторін за договором зберігання № 14/09-05 не є предметом справи № 2/173-09, що переглядається апеляційним судом, а тому підлягають вирішенню в порядку окремого судового провадження, за умови пред’явлення відповідного позову зацікавленою особою.

На підставі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У зазначених видаткових накладних сторонами не встановлений строк на протязі якого відповідач повинний оплатити отриманий товар, тому до правовідносин сторін повинні бути застосовані вимоги ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, що ніяким чином не суперечить ч. 1 ст. 692 ЦК України відповідно до якої покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, оскільки названа норма права не містить в собі конкретного строку на протязі якого покупець після прийняття товару повинний оплатити його, у зв’язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Листом від 22.07.2009 р. відповідач відхилив претензію позивача № 111 від 10.07.2009 р. щодо оплати отриманого товару, хоча повинний був оплатити його в строк не пізніше ніж 29.07.2009 р., у зв’язку з чим з ФОП на користь ПП підлягає стягненню 138 900 грн. боргу на підставі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, а твердження відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності до уваги прийнятими бути не можуть, так як не ґрунтуються на зазначених матеріалах справи та законодавстві України.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України відповідач зобов’язаний повністю відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі: 1389 грн. –на сплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 23 вересня 2010 року у справі № 2/173-09 –скасувати.

Позов Приватного підприємства "АНК" –задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства "АНК": 138 900 грн. –боргу, 1389 грн. –понесених витрат на сплату держмита та 118 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд Херсонської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.