Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Кременецької МДПІ

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.10.2010р.

у справі № 11/Б-1243

за заявою Кременецької МДПІ, м.Кременець

до ПП "Княже-2007", с.Лосятин Кременецького району

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника –Мельник Г.С.

від боржника –не з"явився

арбітражний керуючий –Волкова І.С.

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Боржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.10.2010р. у справі № 11/Б-1243 (суддя Судорук А.М.) про банкрутство ПП "Княже-2007", с.Лосятин Кременецького району Тернопільської області затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, боржника ліквідовано як юридичну особу, розмір оплати праці ліквідатора затверджено в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць роботи з 01.06.2010р., зобов"язано ініціюючого кредитора здійснити оплату послуг ліквідатора та припинено провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з даною ухвалою ініціюючий кредитор –Кременецька МДПІ подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що в порушення статті 43 ГПК України господарський суд не вжив заходів, спрямованих на всебічне, повне і об"єктивне встановлення всіх обставин справи, оскільки на думку скаржника, протягом всієї ліквідаційної процедури із 01.06.2010р. і до складання ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу ліквідатор не здійснив жодних заходів для розшуку майна боржника, окрім довідок з установ та організацій, отримання яких, як вважає скаржник, можна було б забезпечити силами ДПІ, що значно скоротило б витрати на проведення ліквідаційної процедури. Крім того, ліквідатор не подала оголошення про банкрутство в засоби масової інформації та не надав суду реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів, показники виявленої ліквідаційної маси тощо.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Тернопільської області знаходилась справа № 11/Б-1243 про банкрутство ПП "Княже-2007", с.Лосятин Кременецького району Тернопільської області, порушена за заявою Кременецької МДПІ в порядку статті 52 Закону України "Про відіновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду від 01.06.2010р. боржника було визнано банкрутом, відкрито щодо банкрута ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

На виконання вимог постанови ліквідатор банкрута представив суду першої інстанції на затвердження звіт та ліквідаційний баланс, яким встановлюється, що у банкрута відсутнє майно і кошти; грошові вимоги кредитора погасити немає можливості, а тому ліквідатор банкрута просив затвердити ліквідаційний баланс, провадження у справі припинити.

Статтею 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що за результатами роботи ліквідатора, останній подає господарському суду ліквідаційний баланс. Господарський суд після заслуховування ліквідатора виносить ухвалу про затвердження ліквідаційного балансу або призначення нового ліквідатора. Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна після задоволення вимог кредиторів, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи.

Згідно ч.10 ст.3-1 Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв"язку з виконанням ним своїх обов"язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом (2343-12) , за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

В даному випадку, судом першої інстанції встановлено, що у банкрута відсутнє будь-яке майно для погашення заборгованості перед кредитором.

Таким чином, оскільки відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв"язку з виконанням ним своїх обов"язків за рахунок банкрута (боржника) не являється можливим (відсутність активів), суд першої інстанції підставно дійшов висновку про стягнення з ініціюючого кредитора даних витрат.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 91, 101- 106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.10.2010р. у справі № 11/Б-1243 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.